Справа № 180/348/24
1-кп/212/181/26
08 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041330000025 від 14.01.2022 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сусуман Магаданської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сєверодонецьк Луганської області, громадянина України, розлученого, судимого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 3 ст. 187 КК України,
У провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню, зокрема ОСОБА_3 , стосовно якого застосований запобіжний захід у виді триманні під вартою.
07 січня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_1 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про наявність ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися, а саме передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Прокурор в судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 з підстав, викладених у ньому та вважала, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , зазначив, що він тривалий час утримується під вартою, заявлені прокурором ризики не обґрунтовані, також пояснив, що він має намір піти на військову службу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав думку свого підзахисного, зазначив, що заявлені прокурором ризики не обґрунтовані, його підзахисний тривалий час перебуває під вартою, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації його підзахисного за адресою: АДРЕСА_1 . Вважав, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку його підзахисного.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2025 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжений до 10 січня 2026 року включно.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачуються; вік та стан здоров'я обвинувачених; міцність їх соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.
Так, ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, не одружений, неповнолітніх дітей не має, утриманців не має, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, неодноразово судимий, у тому числі за вчинення тяжких злочинів.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України та особливо тяжкого злочину за ч. 4 ст. 187 КК України, покарання за яке передбачено від 8 до 15 років позбавлення волі, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинуваченого, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачуються у його вчиненні.
У своєму клопотанні прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а також ризик незаконного впливу ним на свідків, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор зазначає, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, не має міцних соціальних зв'язків, раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів. Ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та відбування покарання у разі визнання його винуватими.
При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В обґрунтування ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків зазначено, що обвинувачений особисто знайомий зі свідками вчиненого кримінального правопорушення.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів та їх дослідження.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення прокурором обґрунтований тим, що він раніше судимий за вчинення умисних злочинів та знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про їх схильність до злочинної діяльності.
Відомості про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності вказують на кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Серйозність покарання є вагомою обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Таким чином, суд приходить до висновку, що на часі існують і є реальними ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Поряд з цим, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, судом враховується, що відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Суд бере до уваги, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, оскільки до обвинуваченого даний запобіжний захід був застосований ще у січні 2022 року. У зв'язку з чим, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспіврозмірним меті заходу, тому під час вирішення питання продовження строків тримання під вартою забезпечено виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур Глави 18 КПК України. Суд приходить до висновку, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою.
Згідно зі ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд, враховує наведені вище обставини, та виходить з того, що хоча на теперішній час існують і доведені прокурором ризики переховування та незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, проте прокурором не наведено обставин, які б переконливо виправдовували подальше тримання останнього під вартою, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 і запобігти вказаним ризикам.
Водночас, суд враховує доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 в частині можливості зміни запобіжного заходу на домашній арешт, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на наявність у нього зареєстрованого місця проживання, та вважає, що наявні обставини, передбачені ч. 4 ст. 194 КПК України, а тому суд вважає за можливе змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, тим самим задовольнивши клопотання сторони захисту та частково клопотання прокурора.
Керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та переміщення в бомбосховище (укриття) при оголошенні повітряної тривоги, найближче до місця перебування під домашнім арештом;
2) з'являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
4) утримуватись від спілкування з іншим обвинуваченим, потерпілою та свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну (за наявності);
6) носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом визначити у два місяці, тобто до 08 березня 2026 року включно.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти та негайно доставити його до місця проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до відділення поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Відділенню поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.
Копію ухвали направити до відділення поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення контролю в частині виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених на нього обов'язків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1