ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
13 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 24.08.2025 року о 23:47 год. у м. Одеса, вул. Італійська, 12, керувала електросамокатом марки «Jet», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовилась, чим ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судовий розгляд проведено за відсутністю ОСОБА_1 та її захисника Тимофієва І.В., які в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про обізнаність сторони захисту про дату, час та місце розгляду справи свідчать подані заяви, в тому числі і заява про відкладення судового розгляду справи, подана захисником від імені ОСОБА_1 .
Розглядаючи доводи заяви про відкладення, суд не вбачає підстав для відкладення судового розгляду справи з огляду на таке.
Так, в підтвердження поважності причин неявки до суду та наявність підстав для відкладення судового розгляду сторона захисту зазначає захворювання на ГРВІ та додає довідку КП «ЦПМСД №2ПМР» про те, що ОСОБА_1 12.01.2026 з 08:00 до 13:00 відвідувала сімейного лікаря з приводу обстеження та лікування, де їй поставлено діагноз ГРВІ, проте надана суду копія довідки та протокол обстеження не містять відомостей про неможливість прийняття участі у судовому засіданні притягуваною. Захисник взагалі не повідомив суд про причини неявки. При цьому сторона захисту не скористалась правом прийняти участь у судовому засіданні дистанційно. Крім того, протягом перебування цієї справи в провадженні суду, судовий розгляд призначався на 16.09.25, 20.10.25, 01.12.25, 15.12.25, 13.01.26. При цьому, сторона захисту неодноразово зверталась до суду із заявами про відкладення судового розгляду з причин, що ОСОБА_1 не було відомо про справу в суді, потім для укладення договору із захисником. Далі про відкладення просив захисник для ознайомлення з матеріалами справи. 17.12.2025 року захисник ознайомився з матеріалами судового провадження та 23.12.2025 подав до суду заперечення на протокол. Суд критично оцінює таку поведінку сторони захисту та визнає її такою, що переслідує мету затягнути судовий розгляд, тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності притягуваної та її захисника. Приймаючи таке рішення суд враховує, що розгляд справ такої категорії не вимагає обов'язкової участі притягуваної особи та її захисника, а сторона захисту використала своє право на ознайомлення з матеріалами справи та надати свої заперечення, а потім зайняла позицію подавати заяви непоґрунтовані належно заяви про відкладення судового розгляду.
За таких обставин суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 та її захисник будучи повідомленими про дату та час розгляду справи в суді, не з'явились, суд оцінює таку поведінку сторони захисту, як затягування судового розгляду з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду поважних причин своєї неявки.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, надавши їм оцінку у сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Так, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433265 від 25.08.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 24.08.2025 року о 23:47 год. у м. Одеса, вул. Італійська, 12, керувала електросамокатом марки «Jet», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовилась;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 24.08.2025 року, відповідно до якого, у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейськими, виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови;
- відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовилась.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Зі змісту ч.1 ст.266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, які і були виявлені поліцейськими у притягуваної ОСОБА_1 , а тому були підстави для проведення її огляду.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З урахуванням вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження такого огляду відмовилась.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність в діях притягуваної складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи, викладені в запереченнях захисника про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд визнає їх такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Так, захисник посилається, що ОСОБА_1 не керувала електросамокатом, а пересувалась пішки, ведучи електросамокат поруч, проте такі доводи спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів провадження.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні Правил дорожнього руху, спростовуються наступним.
Відповідно до п.1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Згідно з абз. 3 ч. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Тобто, вищевказаним законом електросамокати були віднесенні до категорії транспортних засобів і з дня набрання чинності цим Законом керування електросамокатом в стані сп'яніння або відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тягне відповідальність, встановлену статтею 130 КУпАП. При цьому захисник будучи фахівцем в галузі права та діючим адвокатом, має бути обізнаним про внесення змін до законодавства України.
Недоліки протоколу, на які вказує захисник про неправильне вказання в протоколі прізвища притягуваної та місця ї проживання та наявність свідка у справі, який підтвердить відсутність керування притягуваною електросамокатом, в цілому не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, який зроблений на підставі досліджених доказів.
Відтак, позиція захисту не знайшла свого підтвердження перед судом, оскільки з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудних реєстраторів працівників поліції вбачається послідовність подій, з яких чітко можна встановити:
- керування ОСОБА_1 транспортним засобом;
- повідомлення працівниками патрульної поліції причини зупинки ОСОБА_1 ;
- встановлення поліцейськими ознак алкогольного сп'яніння та відповідно вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та відповідно фактична відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Дані обставини свідчать про дотримання працівниками патрульної поліції ЗУ «Про національну поліцію» та нормативних актів, якими унормовано процедуру проведення огляду осіб на стан сп'яніння та складання протоколів про адміністративні правопорушення, тому твердження сторони захисту щодо порушення процедури суд визнає голослівними.
Таким чином, за встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить до однозначного висновку, що незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, її вина у відмові проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується відеозаписами долученими до матеріалів справи, яким встановлено, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння та її відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинила умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.
Обставин, які відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч.1ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою її виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень на неї необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору.
Керуючись ст.ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/20091/25
Номер провадження №3/522/296/26
Головуючий суддя - Русєва А.С.