12.01.2026 Справа №607/14260/25 Провадження №3/607/716/2026
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, що надійшли із Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серія НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374839 від 28 червня 2025 року вказано, що 28 червня 2025 року о 01 год. 55 хв. на вул. Поліська, 8, м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом (далі - ТЗ) «Renault Megane» НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням технічного приладу газоналізатора Alcotest 6810 № ARCD-0524 (повірка дійсна до 04 червня 2026 року), що підтверджується тестом номер 3804 від 28 червня 2025 року, результат огляду становить 0,75 ‰ проміле. З результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не погодився. Після чого огляд проводився в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 255 від 28 червня 2025 року, чим порушив п. 2.9.а. ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Від захисника особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, адвоката Фігурського М.А., надійшли заперечення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в яких висловив прохання провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, посилаючись на те, що на відео на 2 хв. 28 с. ОСОБА_1 вживає невідому речовину, а вже через 1 хв. на відео 3 хв. 28 с. розпочинається процедура проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою «Драгер». Проте, згідно Інструкції з експлуатації газоаналізатора необхідно витримати інтервал 15 хвилин, що є критично важливим. Однак, тест проведено через 5 хв. після зупинки авто, що ставить під сумнів достовірність результату огляду ОСОБА_1 за допомогою алкотестера «Драгер» та є не допустимим доказом. Відтак, на думку захисника, провадження у цій справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - відсутність складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався. Суд неодноразово вживав заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, зокрема надсиланням судових повісток про виклик до суду за його місцем проживання, утім, останній у судове засідання не з'явився.
Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§41 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 року (справа №761/41616/16-ц) вказав: рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 достеменно знаючи про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, не повідомивши причин неявки, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, беручи до уваги релевантну практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Верховного Суду, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
При вирішенні питання про розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення статті 268 КУпАП, якими не встановлено імперативної законодавчої вимоги щодо присутності при розгляді справи за статтею 130 КУпАП особи, яку притягують до відповідальності.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша) ; адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони цей адміністративний проступок може бути вчинено шляхом: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Згідно з пунктом 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України) водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
У пункті 2 розділу І Інструкції №1452/735 зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння у національному законодавстві закріплений у КУпАП, розділі ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395), розділах І-ІІІ Інструкції № 1452/735, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Згідно вимог статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (частина друга). У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (частина третя).
Наведені приписи статті 266 КУпАП деталізовані в зазначених вище підзаконних нормативних актах.
Зокрема, відповідно до розділу ІХ Інструкції № 1395: водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (пункт 1); огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків; наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (абзац перший пункту 4); результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (абзац другий пункту 4); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд; у разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності) (абзац третій пункту 4); у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
На підставі дослідження матеріалів справи, беручи до уваги зазначені норми законодавства України, суд вважає, що працівниками патрульної поліції було дотримано приписів КУпАП, Інструкції № 1452/735, Інструкції № 1395 та Порядку у частині здійснення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена наступними матеріалами справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 374839 від 28 червня 2025 року (а.с. 1);
- матеріалами відеофіксації з нагрудних камер 477658, 472368 файли
«part_00000_export-e6qc9», «part_00001_export-e6qc9», автореєстратора файл «IMG_0426» (а.с. 2);
- свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки
№ П 51 QM 0698 103 25 від 04 червня 2025 року, чинним до 04 червня 2026 року (а.с. 5);
- роздруківками приладу «Alсotest 6810» від 28 червня 2025 року, тест № 3804, прилад ARCD-0524 згідно з яким у водія ОСОБА_1 зафіксовано стан алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,75 ‰ (проміле) (а.с .6, 7);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким у зв'язку із виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, останній пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alсotest 6810», прилад ARCD-0524, результат огляду склав 0,75 ‰ (проміле), з яким ОСОБА_1 не погодився, відмовившись від особистого підпису у відповідній графі вказаного документа (а.с. 8);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 28 червня 2025 року о 02 год. 15 хв. (а.с. 4);
- висновок № 255 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 28 червня 2025 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 3);
- рапортом командира взводу 2 роти № 3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції П. Слободи від 28 червня 2025 року (а.с. 9);
- довідкою УПП в Тернопільській області ДПП від 28 червня 2025 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с. 10).
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому судом приймаються до уваги. На думку суду, наведені докази підтверджують як послідовність, так і хронологію подій, які відбувались 28 червня 2025 року за участі водія ОСОБА_1 , так і обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді цієї справи.
На переконання суду, процедура виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду на стан такого сп'яніння за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Alсotest 6810», прилад ARCD-0524, була здійснена працівниками поліції з дотриманням вимог статті 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів, які визначають порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проходження відповідних оглядів.
Крім того, після не погодження з вказаним результатом, працівниками поліції була дотримана процедура і було доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу, де було підтверджено його факт алкогольного сп'яніння.
Цей висновок суду корелює з дослідженими матеріалами справи, зокрема відеофайлами «part_00000_export-e6qc9», «part_00001_export-e6qc9», з нагрудних камер 477658, 472368 та автореєстратора файл «IMG_0426» відповідно.
За наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд констатує доведеність факту порушення ОСОБА_1 вимог пункту п. 2.9.а. ПДР України, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували зазначений висновок суду і були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою 130 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.
Доводи захисника особи, яку притягують до відповідальності суд оцінює критично, оскільки щодо ОСОБА_1 було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки ТЗ, так і у медичному закладі.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства»/«O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» (заяви №№ 15809/02 та 25624/02) зазначив: «хоча і примус, і порушення, які лежали в основі, були «кримінальними» за своєю природою, примус був викликаний тим фактом, як його виразив ОСОБА_2 у рішенні Таємної ради у справі Brown v. Stott (див. вище §31), що «[у]сі, хто володіють чи керують автомобілем, знають, що таким чином вони піддають себе режиму регулювання. Цей режим застосовується не тому, що володіння або керування автомобілями є привілеєм чи дозволом, який надається державою, але тому що володіння та керування авто (як, наприклад, зброєю ...) визнаються такими, що можуть потенційно завдати серйозної шкоди». Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки як частину режиму регулювання, що застосовується до автомобільного транспорту…» (див. §57).
Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом частини першої статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до частини другої статті 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу у межах, визначених санкцією частини першої статті 130 КУпАП, а саме у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, оскільки це буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Згідно зі статтею 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення, а тому, відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 величини прожиткового мінімуму, що становить 665,60 гривень.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 34, 35, 40-1, 130, 245, 247, 251, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
2. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.
3. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
4. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
5. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
6. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
7. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
8. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
9. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
10. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець