Провадження № 22-ц/803/1101/26 Справа № 205/2458/25 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
13 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Медведева Ксенія Олегівна,
на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року,-
17.02.2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №R01.00401.005823733 від 15 жовтня 2019 року в розмірі 145802,08 грн.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №R01.00401.005823733 від 15.10.2019 року в розмірі 145802 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот дві) гривні 08 копійок, з яких:
- заборгованість за основним боргом - 64801,49 грн.;
- заборгованість за відсотками - 81000,59 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати, що складаються із суми сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
22.09.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Медведева Ксенія Олегівнанадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування заочного рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), а тому не має підстав вважати, що на теперішній час є наявна заборгованість відповідача перед позивачем.
Крім того, відповідачка не знала на момент дарування авто, що рішення господарського суду, яким стягнуто заборгованість.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.139-140).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
15 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R01.00401.005823733.
Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 64801,49 грн., а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надасться строком на 93 місяці. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 39,3% річних.
На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних су м кредиту виконав повністю.
Однак відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників, в тому числі за договором №R01.00401.005823733 від 15.10.2019 року.
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №R01.00401.005823733 від 15.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, складає 145802,08 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом - 64801,49 грн.;
- заборгованість за відсотками - 81000,59 грн.
Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив. Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги статей 1049,1054 ЦК України, у зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту.
З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за кредитними договорами та договором позики, та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договорами зобов'язань, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
В матеріалах справи міститься кредитний договір №R01.00401.005823733, який підписано власноручно відповідачкою ОСОБА_1 та в якому містяться всі істотні умови договору (а.с. 12-15).
Також відповідачкою ОСОБА_1 власноручно підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 17-18).
Крім того, 25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників, в тому числі за договором №R01.00401.005823733 від 15.10.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Медведева Ксенія Олегівна залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 13.01.2026 року.
Судді: