Провадження № 22-ц/803/1166/26 Справа № 203/1787/25 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
13 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Женева Дніпро»,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Колесніченко О.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСББ «Женева Дніпро» з вимогою про визнання незаконними дій ОСББ «Женева Дніпро», пов'язаних з перешкоджанням доступу позивачки до її паркомісця; зобов'язання ОСББ «Женева Дніпро» усунути перешкоди і надати ОСОБА_1 безперешкодний доступ, а також відновити її ключі безоплатно, придбані раніше, які заблоковані; стягнення з ОСББ «Женева Дніпро» на свою користь матеріальної шкоди в розмірі 54 000,00грн втраченого прибутку та стягнення з ОСББ «Женева Дніпро» моральної шкоди в розмірі 100 000,00грн.
Існування таких вимог позивачка пов'язувала із тим, що за нею на праві власності зареєстроване паркомісце в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2021року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Гуфман Я.С., за реєстровим № 1133, проте представники відповідача незаконно обмежують їй доступ до паркомісця, забороняючи прохід через територію, яку використовують як власну, хоча вона є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.
Вважала, що вказані дії порушують її законні права та призвели до значних матеріальних і моральних втрат. Та через те, що відповідач обмежує її доступ до паркомісця вона не може його здати в оренду та отримувати прибуток, внаслідок чого з 01 березня 2022року по 01 березня 2025року вона могла отримати щонайменше 108 000,00 грн. (за середньориинковою ціною оренди для цієї місцевості у 3000,00грн на місяць), про що свідчить укладений договір оренди від 15 лютого 2025року оплату за яким вона отримана у сумі 8000,00грн на наступні 6 місяців, проте вимушена була повернути кошти через створення відповідачем перешкод у доступі до паркомісця, у зв'язку з чим позивач просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди за останні 12 місяців та за 6 місяців (кошти за які вона змушена була повернути) у розмірі 54000,00грн.
Вказувала, що у зв'язку з неправомірними діями ОСББ позивач перебуває в постійному стані емоційного напруження, що негативно вплинуло на її психічне здоров'я, оскільки у неї загострилися хронічні хвороби та через постійне нервове напруження почастішали напади бронхіальної астми, підвищилася втомлюваність, фізична слабкість, погіршився сон. Тривале незаконне обмеження доступу до свого майна, стрес, конфліктні ситуації та необхідність звертатися до різних інстанцій завдали позивачці значної моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирішено усунути створені ОСОБА_1 перешкоди у користуванні машино-місцем загальною площею 26,4 кв. м за № 6 у п/д ІІ рівня під. літ. А1, А2, А3, А4, А5 в будинку АДРЕСА_1 шляхом заборони ОСББ «Женева Дніпро» чинити дії, що стають на заваді залишенню визначеного ОСОБА_1 транспортного засобу на стоянку на закріпленому за нею машино-місці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що право власності позивача, як власника такого майна, підлягає захисту згідно статті 391 ЦК України шляхом усунення перешкод у здійсненні, зокрема, права користування своїм майном.
Та відмовляючи у задоволенні вимог позову про стягнення майнової та моральної шкоди, виходив з відсутності доказаного причинного зв'язку дій відповідача з моральною шкодою від погіршення стану фізичного здоров'я позивача, зумовленого клінічним перебігом її хвороби та з того, що підстав для відшкодування упущеної вигоди від втраченої можливості здачі машино-місця у оренду немає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
26 вересня 2025року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025року.
В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду в частині незадоволених позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди та ухвалення нового в цій частині про задоволення цих позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції помилково вважав, що підстав для відшкодування упущеної вигоди від втраченої можливості здачі машино-місця у оренду немає.
Вказувала, що суд першої інстанції не врахував, що моральна шкода підтверджується медичними документами та тривалістю й характером перешкод.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2025року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2025року справу призначено до судового розгляду на 13 січня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Після проведення 17 травня 2021року установчих зборів /а.с. 52-54/ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18 травня 2021року зареєстровано ОСББ «Женева Дніпро» за адресою у м. Дніпрі на вулиці Костомарівська, 1А, Статут якого у новій редакції затверджений загальними зборами за протоколом № 2 від 19 травня 2021року /а.с. 50/ у зв'язку з прийняттям в управління цього ОСББ житлового комплексу.
ОСББ «Женева Дніпро» за п.1 розділу І, п.1 розділу ІІ Статуту, затвердженого загальними зборами відповідно до протоколу № 2 від 19 травня 2021року, створене власниками квартир та нежитлових приміщень (далі співвласники) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на виконання ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом, і ці положення у новій редакції Статуту, схваленій на загальних зборах ОСББ «Женева Дніпро» за протоколом від 26 березня 2024року, залишилися незмінними.
18 травня 2021року ТОВ «БМТ Дніпро» і генеральний підрядник ТОВ «Будівельна компанія «Прем'єр буд» за здавально-приймальним актом /а.с.57-58/ передали в управління ОСББ «Женева Дніпро» введений в експлуатацію 26 січня 2021року у АДРЕСА_1 , дванадцяти поверховий житловий будинок на 335 квартир загальною площею 21554,4 кв.м з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями площею 3163,6 кв.м та паркінгом (підземним гаражем) площею 7263,60 кв.м на 244 машино-місця. При цьому, для експлуатації паркінгу на виконання ДБН В.2.3-15:2007 спеціально відведені приміщення вбудованого гаражу з метою зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів облаштовані електромережою живлення та освітлення, інженерними системами контролю загазованості, пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, автоматичного спринклерного повітряно-водяного пожежогасіння, вентиляцією, системами відеоспостереження, контроля доступу коридорів та паркінгу, у тому числі підключеними до диспетчерської системи будинку.
Тобто, приміщення багаторівневого підземного вбудованого гаражу з внутрішньо будинковими інженерними системами, якими вони обладнані, визнаються спільним майном ОСББ, будучи спільним сумісним майном співвласників багатоквартирного будинку.
28 серпня 2024року в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право постійного користування ОСББ «Женева Дніпро» земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:06:066:0054 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктом торговельно-розважальної та ринкової інфраструктури площею 0,9404 га у АДРЕСА_1 /а.с.77/, що надана по фактичному розміщенню на землях житлової та громадської забудови житлового комплексу «Женева-Дніпро» на підставі рішення Дніпровської міської ради № 120/50 від 22 травня 2024року за рахунок раніше відведеної в оренду землі під забудову ТОВ «БМТ Дніпро» з покладенням обов'язку встановити на умовах договору дорожні земельні сервітути в охоронних зонах використання земельної ділянки під прокладену інженерну інфраструктуру і лінійні комунікації /а.с. 60-63/.
За офіційною інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна /а.с. 101, 120-121/, на підставі укладеного з ТОВ «БМТ Дніпро» інвестиційного договору від 06 листопада 2018року ТОВ «Компанія з управління активами «Аурум», діючи в інтересах і за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Сігмаур», 02 серпня 2021року продало, а позивач ОСОБА_1 купила у АДРЕСА_1 , у третій секції багатоквартирного будинку однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 45,6 кв. м (а.с. 124-125) разом з розташованими під літ. А1, А2, А3, А4, А5 машино-місцями площею 16,7 кв. м під № 182 у п/д І рівня та площею 26,4 кв. м під № 6 у п/д ІІ рівня /а.с.5-6/ на умовах трьох окремо укладених договорів купівлі-продажу, посвідчених у Дніпровському міському нотаріальному окрузі приватним нотаріусом Гуфман Я.С. з вчиненням записів в реєстрі за №№ 1130, 1136 і 1133, відповідно.
В подальшому позивач ОСОБА_1 продала зазначену квартиру АДРЕСА_3 за договором, посвідченим 19 серпня 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М. з вчиненням запису в реєстрі за № 4111 /а.с. 122-125/, а згодом і машино-місце № НОМЕР_1 у п/д І рівня з РНОНМ 2362355812101 - за договором, посвідченим 02 лютого 2023року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тетерєвою М.М. з вчиненням запису в реєстрі за №423 /а.с. 134-135/.
Відповідач в суді визнав, і це узгоджується з наданими позивачем доказами, що надана ОСББ на праві постійного користування прибудинкова територія комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:06:066:0054 за своїм цільовим призначенням використовується, в тому числі, для організації під'їзних шляхів в'їзду/виїзду на паркінг у підземному вбудованому гаражу манежного типу з машино-місцями, одне з яких закріплене за позивачем ОСОБА_1 , але якій відмовляють у проїзді цими шляхами з міркувань відсутності згоди на безоплатне землекористування без встановлення сервітуту та відмовляють у залишенні транспортного засобу на стоянку для зберігання на закріпленому за нею машино-місці з міркувань боргів за несплаченими до ОСББ внесками на суму 32471,63грн (або 7% вартості машино-місця).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення на її користь майнової та моральної шкоди - тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, які задоволені, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди як упущеної вигоди, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що підстав для відшкодування упущеної вигоди від втраченої можливості здачі машино-місця у оренду немає та позивачем не надано належних доказів на підтвердження можливості отримання ним реального доходу, який він не отримав через неправомірні дії з боку відповідача.
Суд також виснував, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів причинного зв'язку дій відповідача з моральною шкодою від погіршення стану фізичного здоров'я позивача, зумовленого клінічним перебігом її хвороби.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов'язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Правова позиція в питанні критеріїв та підстав для стягнення упущеної вигоди неодноразово та послідовно викладалась, зокрема Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, а також Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18 від 07.11.2023 у справі № 922/3928/20.
Також позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
У даній справі позивачка вказувала, що у зв'язку із обмеженням відповідачем доступу до її паркомісця, вона не могла здавати його в оренду третім особам та отримувати прибуток, тобто вона понесла збитки у вигляді упущеної вигоди.
Водночас, позивачка не надала жодних доказів того, що її нерухоме майно безумовно могло бути передано в оренду третім особам, якби не дії відповідача.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що нею було повністю доведено наявність підстав для стягнення з відповідача на її користь упущеної вигоди, яка є реальною та підтверджується наданими доказами.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Та позивачка не довела наявність причинного зв'язку дій відповідача з моральною шкодою від погіршення стану її фізичного здоров'я, зумовленого клінічним перебігом її хвороби.
Виходячи з недоведеності позивачем усіх складових делікту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
У даній справі на підтвердження завдання їй діями відповідача моральної шкоди, позивачка надала медичні документи, з яких вбачається, що вона хворіє з 2016року та заразом доказів того, що її стан погіршився саме через вчинення відповідачем перешкод у користуванні паркомісцем не надано.
Сам по собі факт протиправності дій відповідача ще не є безумовною підставою для відшкодування позивачці моральної шкоди, оскільки нею не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Тож, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди та з урахуванням встановлених судом обставин справи, відсутні підстави для їх задоволення.
Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.
Отже, позивачкою не доведено завдання їй збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди з боку відповідача.
Тож встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткову відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026року.
Судді: