Провадження № 22-ц/803/1076/26 Справа № 178/114/23 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В.В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
13 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу,
- за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»,
на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 30 квітня 2025 року,
та на додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 07 липня 2025 року, -
24.01.2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу.
В якому просив, стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» 101704,26 грн - вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу.
Крім цього, до суду надійшла заява представниці відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, а саме: стягнення витрат на проведення експертизи лічильника у розірі 13382,88 грн відповідно до квитанції від 13.10.2023 року.
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 30 квітня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу відмовлено.
Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 07 липня 2025 року заяву представниці відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено.
18.09.2025 рокувід Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 30 квітня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, щофакт експлуатації ЗВТ/лічильника газу з порушенням законодавства та експлуатаційних документів, а саме несанкціонованого втручання в лічильник газу був встановлений проведеною експертизою АТ «Дніпропетровськгаз», що також знайшло своє підтвердження у висновках незалежної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте висновки суду щодо відсутності підстав для донарахування обсягів природного газу, який обліковувався з порушенням законодавства, не відповідають встановленим обставинам справи.
Також, 18.09.2025 рокувід Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування додаткового рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 07 липня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що заявлені витрати не підтверджуються належними доказами по справі, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.254-256).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідачка є побутовим споживачем послуг по розподілу природного газу по об'єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . 26.09.2022 року працівником Оператора ГРМ за даною адресою було виявлено наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу. В зв'язку із зазначеним в присутності споживача був складений Акт про порушення № 0320284456, протокол № 0320284456 про демонтаж лічильника газу та направлення для проведення перевірки та акт про порушення, який підписано споживачем особисто, без зауважень. 29.09.2022 року було проведено експертизу знятого лічильника газу, комісією по експертизі ПГЛ Кам'янського відділення АТ «Дніпропетровськгаз». За висновком комісії лічильник визнано непридатним для комерційного обліку газу.
Судом отримано та досліджено висновок експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи № 664-24 від 08.08.2024 року, згідно якого: здійснити механічне втручання у лічильний механізм лічильника газу Самгаз RS/1,2-LA типу G 4, після опломбування його пломбами заводу-виробника, без порушення цілісності пластмасового корпусу або без знищення чи пошкодження пломб заводу-виробника неможливо. Цілісність пломбувального дроту не порушувалася.
Таким чином, для здійснення нарахування необлікованого об'єму природного газу, зокрема, слід встановити несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.
Отже, для підтвердження правомірності здійснених донарахувань позивачу , що оформлені рахунком на оплату збитків, необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) споживача.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не було доведено вчинення з боку відповідачки усіх складових цього правопорушення, зокрема, наслідків (дії), що призвели до викривлення даних обліку природного газу та причинно-наслідкового зв'язку між втручанням в лічильник та діями відповідачки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно із підпунктом 37 пункту 4 глави 1 Кодексу ГРМ для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме: 1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу).
При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.
Доводи апеляційної скарги спростовуються висновком експерта за результатами проведення судової трасологічної експертизи № 664-24 від 08.08.2024 року.
Крім того, позивачем не було доведено вчинення з боку відповідачки усіх складових цього правопорушення, зокрема, наслідків (дії), що призвели до викривлення даних обліку природного газу та причинно-наслідкового зв'язку між втручанням в лічильник та діями відповідачки.
Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 07 липня 2025 року, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішенняв тому самому складі протягом десятиднів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи,кваліфікація і досвід адвоката,фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цвказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про задоволення заяви про відшкодування витрат сплачених за проведення експертизи у розмірі 13382,88 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 30 квітня 2025 року та додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської областівід 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 13.01.2026 року.
Судді: