Провадження № 22-ц/803/2040/26 Справа № 185/8655/25 Суддя у 1-й інстанції - Бабій С. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
13 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування витрат на поховання,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 09 жовтня 2025 року,-
29.07.2025 через систему «Електронний суд» до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_1 , представлений адвокатом Таргоній В.М., з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 10365 гривень в якості відшкодування витрат на поховання.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 01.12.2024 в м. Павлоград Дніпропетровської області на 107 км ПК 3 перегону Павлоград-1 - Павлоград-2 потяг ВЛ-11 М/6 № 500 ТЧ-1 під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер. Внаслідок наїзду позивачу було завдано майнову шкоду - вона змушена була понести витрати на поховання свого племінника у розмірі 10 365 гривень, які просила стягнути з АТ «Українська залізниця» як володільця джерела підвищеної небезпеки.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 09 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування витрат на поховання грошові кошти в сумі 10365 (десять тисяч триста шістдесят п'ять) гривень.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
10.11.2025 року від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 09 жовтня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд стягнув відшкодування витрат на поховання з юридичної особи, не встановивши попередньо, що саме ця особа завдала шкоди смертю потерпілого, і тому зобов'язана відповідно до ст. 1201 Цивільного кодексу України відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме позивач здійснювала процедуру поховання, які саме витрати були нею понесені, та з чого складається ціна позову.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 10365,00 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.12.2024 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з довідкою про причину смерті № 867пв від 02.12.2024, виданою лікарем ОСОБА_4 , та лікарським свідоцтвом про смерть № 867пв від 02.12.2024, видане Павлоградським відділенням Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на 107 км ПК 3 перегону Павлоград-1 - Павлоград-2 залізниці від травматичного шоку, інших уточнених травм з залученням декількох ділянок тіла, пішохід травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом; причина смерті встановлена судово-медичним експертом ОСОБА_4 на підставі розтину. Лікарське свідоцтво про смерть отримала під підпис 02.12.2024 ОСОБА_5 .
Відповідно до відповіді регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 16.06.2025 № НЗ-1 Придн-3/93, та довідок від 12.06.2025 № 104 та № 53/ТЧ, електровоз серії ВЛ11м6 № 500 ід. № 2630501002099 знаходиться на балансі АТ «Укрзалізниця», а ОСОБА_2 працює на підприємстві машиністом електровоза.
Відповідно до довідки № 10/07 від 24.07.2025, виданої ФОП ОСОБА_6 , та касового чеку від 24.07.2025, позивач ОСОБА_1 сплатила через термінал ПриватБанку ОСОБА_6 10 365 грн за ритуальні товари та послуги автотранспорту для поховання ОСОБА_3 .
Розрив у часі між смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та оплатою (24.07.2025) не спростовує факту понесення витрат, оскільки довідка ФОП ОСОБА_6 прямо пов'язує платежі з похованням ОСОБА_3 , а відсутність негайної оплати може бути зумовлена об'єктивними обставинами (наприклад, накопичення коштів чи організаційні аспекти), що, поза розумним сумнівом, не спростовує доводи позивача.
Суд погоджується із твердженням представника відповідача, що позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт того, що вона дійсно є тіткою ОСОБА_3 , проте вказане не спростовує права позивача на відшкодування витрат як особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, при тому що законодавець не пов'язує таке право саме із наявністю відповідних родинних відносин, за відсутності наданих відповідачем доказів на спростування того, що він не є володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальність за дії працівника під час виконання трудових обов'язків.
Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Наявні в матеріалах справи докази і з'ясовані судом обставини смерті ОСОБА_3 жодним чином не свідчать про те, що він мав умисел на заподіяння собі смерті чи про непереборну силу. Відповідач не надав доказів, що підтверджують такі обставини, обмежившись посиланнями на формальні аспекти документів, які не спростовують причинний зв'язок між наїздом поїзду та смертю. Обставина отримання свідоцтва про смерть іншою особою ( ОСОБА_5 ) не виключає права позивача на відшкодування, оскільки вона підтвердила факт понесення витрат як родич, а відповідь Павлоградського РВ поліції № 78217-2025 від 11.06.2025 не містить інформації, що спростовує доводи позивача. Оспорюючи наявність договору, оригіналів документів та обґрунтованість суми, відповідач не надав доказів штучного завищення вартості чи неналежності витрат, а наданий позивачем договір, чек та довідка ФОП ОСОБА_6 є належними та допустимими доказами, що підтверджують необхідність і розмір витрат відповідно до звичаїв. Посилання відповідача на відсутність негайної оплати чи отримання свідоцтва іншою особою не спростовують факту, що витрати пронесено саме позивачем на поховання загиблого, а чек та довідка прямо вказують на це.
Таким чином, з даних наданих позивачем доказів вбачається, що понесені витрати відповідають звичаям і традиціям щодо ритуалу поховання померлого, тому вказані витрати суд визнає необхідними і такими, що мають бути відшкодовані відповідачем.
З наведених мотивів суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки розмір витрат на поховання підтверджено належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про задоволення позову.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі статтею 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються тим, що на відповідача покладено обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача.
Таких доказів відповідачем до суду не надано.
Крім того, розмір витрат на поховання підтверджено належними та допустимими доказами, такими як договір, чек та довідка ФОП ОСОБА_6 .
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: