Провадження № 11-сс/803/135/26 Справа № 208/15943/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 15 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025041160001824 від 14 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , якийнародився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 пункту 5 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 15 грудня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 14 грудня 2025 року по 11 лютого 2026 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується зібраними у провадженні доказами, а стороною обвинувачення доведено вагомість наявних доказів, що вказують на обґрунтованість підозри.
Слідчий суддя врахував, тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вважає, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з урахуванням надання часу для забезпечення життєдіяльності.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в порушення вимог ч. 1 ст. 196 КПК оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу та посилання на докази якими обґрунтовуються ці обставини. У зв'язку з чим, на думку захисника, слідчим суддею не дотримано вимог ч. 2 ст. 194 КПК.
На думку захисника слідчим суддею під час ухвалення судового рішення не врахованого, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, від органів слідства та суду не переховується, має міцні соціальні зв'язки, проживає з матір'ю. Звертає увагу на нечіткість обвинувачення та сумнівну кваліфікацію дій підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор під час судового засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Згідно з вимогами статей 177, 178 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
14 грудня 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст.115 КК, а саме у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст.115 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
З наданих матеріалів слідує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025041160001824 від 14.12.2025; рапортом про реєстрацію в журналі ЄО за № 26669 від 12.12.2025; протоколом огляду місця події від 13.12.2025 та від 14.12.2025; довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 14.12.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 14.12.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.12.2025, які у своїй сукупності вказують на вірогідну причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого злочину.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у причетності до вчинення інкримінованого йому злочину, апеляційний суд відхиляє з огляду на сукупність доказів, долучених до клопотання слідчого.
Санкція ч. 2 ст. 115 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що ризики, заявлені в клопотанні слідчого, не доведені стороною обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає їх неспроможними, а висновки слідчого судді щодо наявності ризиків у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків належним чином мотивовані.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю ймовірного покарання, яке підозрюваному загрожує у разі визнання його винуватим, адже злочин, у якому обґрунтовано він підозрюється є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Водночас тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
У зв'язку з чим, апеляційний суд вважає, що існує достатня ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК.
Отже, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти доведеним ризикам, які є реальним та підтверджені матеріалами провадження, у зв'язку з чим відповідні доводи захисника в апеляційній скарзі є неспроможними.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує також відомості про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з матір'ю, наразі спроб переховування від органу досудового розслідування та суду не вчиняв, раніше не судимий, тому вважає доводи захисника в цій частині є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не може погодитися з висновком слідчого судді в частині не визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права слідчого судді не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, відомостей про його особу та доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених статтею 177 КПК, вважає за можливе визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, на переконання апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді... суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 15 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 пункту 5 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання старшого слідчого слідчого відділу Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Застосувати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11 лютого 2026 року.
Визначити, що у разі внесення підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, підозрюваний ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 11 лютого 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4