Провадження № 22-ц/803/2513/26 Справа № 932/11556/25 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
13 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Глєбов Глєб Валерійович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року про повернення позову, у складі судді Коваленко Т.О. по справі №932/11556/25, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про надання дозволу на зняття з реєстрації та/або дозволу на реєсрацію місця проживання дитини без дозволу батька, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Глєбов Г.В., до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про надання дозволу на зняття з реєстрації та/або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька, постановлено вважати неподаною і повернути позивачу, у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений строк на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року про залишення заяви без руху з наданням позивачеві строку у 10 днів. Також зазначено, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того наголошено, що особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про реєстрацію відповідача на території, на яку розповсюджується юрисдикція Шевченківського районного суду міста Дніпра.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Глєбова Г.Ю. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення позовної заяви, оскільки на виконання ухвали суду від 21 жовтня 2025 року стороною позивача 03 листопада 2025 року було надано заяву про усунення недоліків та додатки до неї, де містяться відповіді певних органів про те, що ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим чи знятим з реєстрації місця проживання взагалі. Крім того, є відповідь військової частини НОМЕР_1 , що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований як солдат до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 19 березня 2023 року, однак, з 13 липня 2023 року та по теперішній час солдат ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив місце несення служби. Скаржник та його представник вважають, що усі можливі заходи для встановлення місця проживання або перебування відповідача було вжито, проте, отримати достовірну інформацію не вдалось. Разом з цим скаржник наголосив, що суд першої інстанції не встановив, чи був відповідач знятий з реєстрації за адресою у Шевченківському районі м. Дніпра, що є його останньою відомою адресою, як то передбачено ч.9 ст. 28 ЦПК України, про що також заявлено клопотання стороною позивача про витребування доказів, фактично переклавши обов'язок щодо встановлення адреси відповідача на позивача, також проігнорував усі надані відповіді на адвокатські запити. Крім того, ухвалюючи про повернення позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції порушив інтереси дитини та реалізацію нею в особі її матері права на вільний вибір місця проживання та законної реєстрації такого місця проживання, що суперечить ст.3 Конвенції про права дитини та ст. 7,11,18,27 ЗУ “Про охорону дитинства».
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідач та третя особа, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 21 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав з'ясування, чи підсудне Шевченківському районному суду міста Дніпра питання, порушене позивачем, та позивачеві необхідно було надати докази на підтвердження зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 (останнього відомого офіційно зареєстрованого місця проживання відповідача), адже місце проживання відповідача, як остання відома адреса його проживання, зазначене у позові, не підтвердилась як належним чином зареєстроване місце проживання, а на запити суду відповідями Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та перевіркою інформації про реєстрацію відповідача у Єдиному державному демографічному реєстрі не встановлено його останнє місце реєстрації. Позивачеві було надано строк 10 днів на усунення недоліків.
Дана ухвала суду направлена на електронну адресу як представника позивача - адвоката Глєбова Г.В., який отримав її 22 жовтня 2025 року (а.с.42), та на електронну адресу позивача, яка отримала ухвалу суду 23 жовтня 2025 року (а.с.43), що підтверджено відповідними довідками про доставку електронного документу.
03 листопада 2025 року, на виконання ухвали суду від 21 жовтня 2025 року, сторона позивача надала заяву про виконання ухвали та додаткові пояснення з відповідями Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в/ НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_3 , в яких зазначено, що з березня 2023 року ОСОБА_2 був зарахований солдатом до в/ч НОМЕР_1 року і по теперішній час вважається таким, що самовільно залишив місце несення служби, а Департамент відповіді не надав, посилаючись на заборону розголошення персональних даних третіх осіб.
Ухвалюючи про повернення позовної заяви, суд першої інстанції вважав неусуненими недоліки позовної заяви щодо доведення позивачем останнього відомого місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, щоб відповідало ст. 27 ЦПК України та визначенню підсудності розгляду саме цьому суду першої інстанції цієї позовної заяви, а тому застосував ч.3 ст. 185 ЦПК України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції як у своїй ухвалі від 21 жовтня 2025 року про залишення позову без руху, так і в оскаржуваній ухвалі про повернення позову, посилався на положення ч.1 ст. 27 ЦПК України та недоведеність позивачем реєстрації відповідача за адресою, що територіально знаходиться в межах Шевченківського району м. Дніпра.
У ч.3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Колегія суддів відзначає, що перелік необхідних вимог відповідності позовної заяви є вичерпним та не містить вимог щодо доведеності позивачем дійсного місця реєстрації відповідача, як хибно вважав суд першої інстанції, а тому доводи скаржника в цій частині приймаються колегією суддів до уваги.
Натомість, позивачем у позові зазначено усі відомі їй дані відповідача ОСОБА_2 , враховуючи адресу, яку вона вважала останньою відомою, як місце його проживання, що відповідає вимогам п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України та не передбачено для застосування ч.3 ст. 185 ЦПК України для повернення позову відповідачеві.
Разом з цим колегія суддів наголошує, що у відповідності до положень ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суд першої інстанції, встановлюючи підсудність цієї справи Шевченківському районному суду м. Дніпра та застосовуючи ст. 27 ЦПК України, не звернув увагу на свій обов'язок встановлення дійсної підсудності даної справи для розгляду по суті та відсутності у позивача необхідності доведення місця реєстрації відповідача за відомою їй адресою, як і не врахував вимог ч.10 ст.28 ЦПК України та не з'ясував наявності майна у відповідача та його місце знаходження, як це передбачено у разі пред'явлення позовів до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, що передбачає передачу справи за підсудністю, в силу ст. 31 ЦПК України, до суду, в територіальних межах якого таке майно знаходиться.
Разом з цим, суд першої інстанції, маючи достовірну інформацію про місце перебування відповідача ОСОБА_2 щонайменш до липня 2023 року у підпорядкуванні в/ч НОМЕР_1 , не врахував цієї обставини, що також могло вплинути на визначення підсудності цієї справи.
Колегія суддів відзначає, що положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Колегією суддів не встановлено, що ОСОБА_1 втратила інтерес до судового розгляду цієї позовної заяви, як і не встановлено порушення нею вимог ст. 175,177 ЦПК України, що є наслідком застосування положень ст. 185 ЦПК України. Натомість встановлено, що суд першої інстанції при встановленні підсудності цієї справи саме Шевченківському районному суду м. Дніпра не вжив усіх заходів процесуального характеру та не з'ясував, до якого саме суду за територіальною підсудністю належить до розгляду цей позов ОСОБА_1 , що не є підставою для повернення позову позивачеві та застосування вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України.
Суд першої інстанції не врахував дані обставини, та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Глєбов Глєб Валерійович - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 13 січня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: І.Ю.Ткаченко
М.О.Макаров