Справа № 953/11567/25
н/п 2/953/665/26
13 січня 2026 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О.,
учасники справи у судове засідання не з'явились,
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 3805186 від 18.10.2021 у розмірі 115 680,00 грн та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу - 25 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договору факторингу за кредитним договором, зобов'язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.
Виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 05.11.2025 відкрив спрощене позовне провадження та призначив її до розгляду.
Розгляд справи відкладався в межах строку, встановленого законом, з метою належного повідомлення відповідача, зокрема, до 13.01.2026.
Учасники справи у судове засідання 13.01.2026 не з'явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином. Позивач у прохальній частині позовної заяви просив у разі неявки відповідача розгляд справи проводити за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач повідомлявся шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на відому суду адресу, поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній" (на судові засідання 04.12.2025 та 13.01.2026), що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 13.01.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
18.10.2021 ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3805186 (далі - договір № 3805186). ОСОБА_1 підписав указаний договір шляхом накладання одноразового ідентифікатора V48223.
Відповідно до п. 1.2. - 1.6. договору сума кредиту складає: 20 000,00 грн; кредит надається строком на 30 днів з 18.10.2021; дата повернення кредиту - 17.11.2021. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6 680,00 грн в грошовому виразі та 3 232,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 26 680,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Комісія за надання кредиту: 1 400,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 5 280,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. 2.3.1.2 договору).
Згідно з наданої позивачем квитанції №129c606f-13b0-4523-819c-1f4bd9bfc973_637701807302254375 вбачається зарахування суми кредитних коштів у розмірі 20 000 грн 18.10.2021 на його рахунок (зарахування переказу).
Згідно з відомістю про щоденне нарахування та погашення первісного кредитора перший місяць проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою у розмірі 176,00 грн за кожний день, а наступні 60 днів за стандартною процентною ставкою у розмірі 1 000 грн за кожний день (з 18.11.2021 до 16.01.2022.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості нарахування відсотків здійснювалося також в період з 26.01.2022 по 23.02.2022 в розмірі 29 000,00 грн.
26.01.2022 ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Мілоан" уклали договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" зобов'язується передати ТОВ " Мілоан" суму фінансування, а ТОВ " Мілоан" зобов'язується відступити ТОВ " Вердикт Капітал " права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.
Згідно з реєстром боржників за договором факторингу № 26-01/2022-83 новому кредитору передано право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором.
10.01.2023 ТОВ "ФК "Вердикт Капітал" (первісний кредитор) та Товариство (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (надалі також - реєстр боржників).
Згідно з реєстру боржників Товариство отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 3805186 від 18.10.2021, ПІБ: ОСОБА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; загальна сума заборгованості 115 680,00 грн; сума заборгованості за основним зобов'язанням: 20 000,00 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами: 94 280,00 грн; сума заборгованості за нарахованими комісіями: 1 400,00 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав з ТОВ "Мілоан" кредитний договір від 18.10.2021 шляхом підпису одноразовим ідентифікатором, за яким він отримав кредит.
Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, тобто виконав свої зобов'язання з надання коштів, що підтверджується квитанцією №129c606f-13b0-4523-819c-1f4bd9bfc973_637701807302254375 про зарахування суми кредитних коштів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договором № 3805186 відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 10.01.2023 Товариство стало новим кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.
З реєстру боржників вбачається, що Товариство отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.
Щодо розміру процентів
З положень кредитного договору вбачається, що сторони узгодили розмір процентної ставки, строк кредитування та можливість пролонгації договору і строку нарахування процентів, а саме: кредит надається строком на 30 днів з 18.10.2021, дата повернення кредиту - 17.11.2021 (п. 1.3., 1.4.); проценти за користування кредитом: 5 280,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2, 1.6.); пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (п. 2.3.1.2 договору).
Отже, сторони узгодили, що після спливу строку кредитування (30 днів; п. 1.3.) можлива пролонгація (продовження строку кредитування), однак такий строк не може перевищувати 60 днів (п. 2.3.1.2 договору).
При цьому суд зазначає, що умови договору у цьому випадку (у правовідносинах споживчого кредиту відповідні положення договору складались кредитором) не можуть тлумачитись на користь кредитора, а тому мають тлумачитись на користь боржника, який є слабкішою стороною у спірних правовідносинах. До того ж положення договору щодо загального строку пролонгації договору не більш ніж на 60 днів є чіткими та зрозумілими.
Указаний алгоритм повністю узгоджується з долученими до позову відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ "Мілоан" (перший кредитор), відповідно до якого здійснено нарахування процентів за 30 днів у розмірі 5 280,00 грн (0,88 % від залишку кредиту) та 5 % за кожний день пролонгації впродовж наступних 60 днів (з розрахунку 1 000 грн за кожний день (20 000,00 * 5 %)).
Як вбачається з положень договору, відповідальність за прострочення позичальником передбачена розділом 4 договору, відповідно до якого, у разі прострочення виконання зобов'язання після строку пролонгації договору, на боржника покладається відповідальність у вигляді сплати пені за вимогою кредитодавця.
Водночас, позивач не заявляв у цій справі вимоги про стягнення пені. Так з наданих розрахунків вбачається, що позивач заявив до стягнення проценти у розмірі 94 280,00 грн, які складаються з процентів за строк користування коштами з 19.10.2021 до 16.01.2022 у розмірі 65 280,00 грн (за 30 днів користування та 60 днів пролонгації (а.с. 83 - 84) та 29 000,00 грн нарахованих з 26.01.2022 до 23.02.2022 (під час відчуження права вимоги від першого кредитора (ТОВ "Мілоан") до на ступного (ТОВ "ФК "Вердикт Капітал"). Однак нарахування відповідних процентів здійснено поза межами строку узгодженого сторонами договору кредиту (30 днів) та строку максимальної пролонгації договору (60 днів). А тому вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за строк з 26.01.2022 до 23.02.2022 є безпідставними, оскільки не відповідають положенням договору.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення процентів є обґрунтованими в частині суми 65 280,00 грн за строк з 129.10.2021 до 16.01.2022 та підлягають до задоволення, а в частині вимоги щодо стягнення 29 000,00 грн є необґрунтованими, оскільки не відповідають умовам договору, а тому не підлягають до задоволення.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 86 680 грн, з яких 20 000,00 грн - основна заборгованість, 65 280,00 грн проценти за користування кредитом і 1 400,00 грн комісії, в решті слід відмовити за безпідставністю..
Судові витрати
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25 000 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в пропорційному розмірі задоволеним вимогам.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надає договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між ТОВ "Коллект Центр" та АО "Лігал Ассістанс"; заявку на надання юридичної допомоги №1269 від 01.09.2025 в якій погоджено обсяг правової допомоги, що будуть надаватися: надання усної консультації з вивченням документів: 4 000 грн, підготовка пропозиції: 6 000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 15 000 грн.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Водночас розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 115 680,00 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн, тобто більше ніж 21 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), позивач не вчиняв значних дій щодо витребування та надання додаткових доказів, не приймав участь у судових засіданнях, тощо. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору. Суд визнає пропорційним витрати у розмірі 11 500,00 грн. Також суд зазначає, що у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь Товариства підлягає стягненню витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 137, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" суму заборгованості за кредитним договором № 3805186 від 18.10.2021 у розмірі 86 680 (вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 815,12 гривень.
4. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 617,04 гривень.
В решті відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 13.01.2026.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя Роман ВІТЮК