Справа № 352/1589/25
Провадження № 3/352/4/26
13 січня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Кузьменко С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області про притягнення
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення,
1.Зміст протоколу про адміністративне правопорушення:
Інспектором відділення поліції №1 (місто Тисмениця) Івано-Франківського РУП в Івано-Франківській області Костюком Д.Р. 01 липня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення за наступних обставин:
01 липня 2025 року о 14 годині 35 хвилин в селі Черніїв, вулиця Хриплинська, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Seat Ibiza, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в лікувальному закладі КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно із протоколом про адміністративні правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.
2.Рух провадження
09 липня 2025 року протокол про адміністративне правопорушення із доданими матеріалами надійшов до Тисменицького районного суду та призначений для розгляду по суті на 24 липня 2025 року.
24 липня 2025 року судове засідання відкладено на 19 серпня 2025 року в зв'язку із неявкою ОСОБА_1
19 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 15 жовтня 2025 року в зв'язку із клопотанням ОСОБА_1 надати можливість для правової допомоги
15 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 19 листопада 2025 року за клопотанням адвоката Репала О.О. про надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.
19 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 17 грудня 2025 року в зв'язку із зайнятістю ОСОБА_1 , у розгляді іншої кримінальної справи.
17 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2026 року на стадії дослідження письмових доказів.
3. Докази, досліджені під час судового розгляду:
3.1. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 в судовому засіданні просив закрити провадження в даній справі, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду.
Зазначив, що він дійсно керував автомобілем за обставин, викладених в протоколі. Його зупинили поліцейські, у яких виникла підозра про вживання ним наркотичних засобів. Раніше він дійсно вживав наркотичні засоби, але це було давно.
ОСОБА_1 погодився на проходження огляду та вони поїхали до лікарського закладу, де ОСОБА_1 надав для аналізу мочу. У лікаря виник сумнів щодо домішування води в мочу, а тому йому запропонували повторно здати аналіз. Чому виник такий сумнів він сказати не може.
Далі поліцейські сказали, що чекати немає часу, пройшло більше двох годин з моменту огляду і запропонували сказати йому, що він відмовляється від огляду.
Тому він відмовився від огляду, коли повторно зайшли до кабінету лікаря
Що йому казали, те він і робив, від огляду не відмовлявся, а тому вважає, що не вчиняв правопорушення.
На уточнююче питання не зміг пояснити, коли саме на відеозаписі зафіксовано, що поліцейські йому пропонували відмовитись від проходження огляду і зазначали, що час для походження такого огляду сплинув.,
Адвокат Репало О.О. (далі- Адвокат), який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної допомоги, просив закрити провадження у справі, вважає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду
Докази надані особою, уповноваженою на збирання доказів
3.2 Письмові докази:
Протокол про адміністративне правопорушення:
Згідно із текстом протоколу, 01 липня 2025 року о 14 годині 35 хвилин в селі Черніїв, вулиця Хриплинська, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Seat Ibiza, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в лікувальному закладі КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил.
Копію протоколу ОСОБА_1 отримав, що підтверджується підписом у відповідних графах.
Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 липня 2025 року
Згідно із текстом направлення в результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, сповільненість мови, неприродна блідість.
Довідка заступника медичного директора КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» від 08 липня 2025 року, згідно із якою ОСОБА_1 02 липня 2025 року від огляду відмовився.
Рапорт поліцейського, згідно із яким ним складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1
3.3 відеозаписи з бодікамери та відеореєстратора поліцейського автомобіля
На відеозаписі з відеореєстратора зафіксовано рух та зупинку автомобіля Seat Ibiza, номерний знак НОМЕР_2
Відеозапис з бодікамери починається зі спілкування поліцейського з водієм
На відеозаписі 0000000_00000020250701145154_0013 зафіксовано, як поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про наявність у того ознак наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло (00.15 запису), після чого пропонує ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, на що той погоджується.
Далі на відеозаписі зафіксовано доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу.
На 22.10 запису лікар пропонує ОСОБА_1 надати біоматеріали для огляду та в подальшому зафіксована процедура надання біломатеріалу.
На 28.30 поліцейський зауважує ОСОБА_1 , що у випадку надання води, то одразу буде видно.
Подальші події зафіксовані на відеозаписі 0000000_00000020250701152156_0014.
На 03.00 запису лікар повідомляє ОСОБА_1 про необхідність повторного надання біоматеріалів.
В подальшому на цьому відеозаписі та відеозаписі 0000000_00000020250701155156_0015 протягом понад 30 хвилин зафіксовано процедуру, під час якої ОСОБА_1 повідомляє про готовність надати біоматеріал, але фактично його не надає, після чого повідомляє, що він відмовляється від надання біоматеріалу ( 02.00 запису 0000000_00000020250701161510_0020), зокрема зазначає, що не буде надавати біоматеріал, а відмовляється.
4.Опис обставин, установлених під час розгляду справи та висновки суду
У відповідності до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення суддя оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до рішення Конституційного Суду № 4-р(П)/2022 від 15 червня 2022 року визначені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) поняття«кримінальне звинувачення“, «кримінальне правопорушення“ мають «автономне значення“. Критеріями, на підставі яких Європейський суд з прав людини встановлює, чи застосовувати кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві [тобто з'ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо]; 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи. Для застосування статті 6 Конвенції в аспекті розуміння поняття «кримінальне звинувачення“ достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним“ згідно з Конвенцією або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до «кримінальної“ сфери. Таким чином, за сталою практикою Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням
При вирішенні конкретної справі, Cуд звертає увагу на те, що санкцією частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачений такий вид стягнення як штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень із позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік. При цьому розмір штрафу є більшим від розміру покарань, передбачених за вчинення окремих видів кримінальних проступків, а позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік становить втручання в права людини протягом тривалого строку.
В зв'язку із викладеним Суд вважає, що на особу, що притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, розповсюджуються такі ж визначені Конституцією України та Конвенцією гарантії права на справедливий суд, як і на осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності, зокрема норми частин третьої статті 62 Конституції України та частини четвертої статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також принцип індивідуального характеру відповідальності особи у відповідності до статті 61 Конституції України.
Частиною першою статті 251 кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів по адміністративні правопорушення, в даному випадку на посадових осіб відділення поліції № 1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, які в цій справі фактично представляють сторону звинувачення.
На виконання вищевказаних принципів Судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього докази.
Суд звертає увагу, що ним, на виконання статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, не здійснюється самостійно збір доказів, в зв'язку із чим, будь-які докази, окрім долучених до протоколу Судом самостійно не витребовувались та не досліджувались. ОСОБА_1 та Адвокатом також будь-які клопотання про долучення або витребування доказів, виклик свідків не заявлялись та Суду докази не надавались.
За аналогічних обставин у справі «Фігурка проти України» ( заява № 28232/22), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку щодо відсутності порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатами дослідження доказів у справі у відповідності до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення, у Суду відсутні будь-які сумніви щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 130 КУпАП, а його винуватість у вчиненні цього правопорушення поза розумним сумнівом доведена доказами, наданими особою, уповноваженою на збирання цих доказів.
щодо належності і допустимості доказів
Відповідно до статті 251 кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Всі докази, зібрані особою, уповноваженою на збирання доказів, відповідають вказаним вимогам законодавства, в зв'язку із чим визнаються Судом допустимими і належними.
щодо керування транспортним засобом
Факт керування автомобілем підтверджується:
-відеозаписом з відеореєстратора, на якому зафіксовано рух автомобіля Seat Ibiza, номерний знак НОМЕР_2 ;
-відеозаписом з бодікамери, на якому зафіксовано спілкування поліцейського із ОСОБА_1 та підтвердження останнім факту керування транспортним засобом;
-поясненнями ОСОБА_1 , в судовому засіданні, який підтвердив факт керування автомобілем за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення;
-протоколом про адміністративне правопорушення від 01 липня 2025 року за статтею 130 КУпАП, яким розпочато провадження в цій справі та який у відповідності до статті 251 кодексу України про адміністративне правопорушення Суддя також оцінює в якості доказу.
щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду підтверджується:
- відеозаписом, на якому зафіксовано процес пропозиції ОСОБА_1 надати біоматеріали для проведення аналізу в медичному закладі. ОСОБА_1 надає біоматеріал для проведення аналізу, під час яких поліцейський висловлює сумнів щодо розбавлення ОСОБА_1 біоматеріалів водою. В подальшому аналогічний сумнів висловлює лікар та пропонує повторно надати біоматеріали для аналізу. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 не надає вказаний біоматеріал, після чого повідомляє про відмову від його надання.
Суддя критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 щодо його відмови на підставі пропозиції поліцейських, оскільки на відеозаписі, який вівся безперервно, такі пропозиції відсутні, а поліцейський зазначає про необхідність проходження огляду.
-довідкою лікаря про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння;
-протоколом про адміністративне правопорушення від 01 липня 2025 року за статтею 130 КУпАП, яким розпочато провадження в цій справі та який у відповідності до статті 251 кодексу України про адміністративне правопорушення Суддя також оцінює в якості доказу.
Суддя звертає увагу, що відмова від проходження огляду може бути висловлена як шляхом озвучення такої відмови, так і в поведінці особи, який безпосередньо не надає однозначної відповіді на проходження огляду або навіть погоджується на його проведення, однак своїми діями унеможливлює проведення такого огляду.
Як зафіксовано на відеозаписі, ОСОБА_1 , хоча спочатку висловлює згоду на проходження огляду, однак в подальшому надає біоматеріал, в якому, зі слів присутніх, ймовірно присутня вода, після чого після пропозиції повторно надати біоматеріал, протягом тривалого часу не надає його, а наприкінці заявляє про відмову.
При цьому відповідного до пункту 6 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 ( далі Інструкція) проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Таким чином, вказана поведінка ОСОБА_1 , унеможливила проведення лабораторного дослідження, яке є обов'язковим при проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, в зв'язку із чим Суддя вважає, що вищевказана поведінка ОСОБА_1 свідчить про його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, особа може бути притягнута до відповідальності не за будь-яку відмову від проходження огляду, а виключно за відмову від проходження огляду відповідно до встановленого порядку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 ( далі Інструкція)
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 4 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є :
- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Таким чином, працівники поліції мають право запропонувати водієві пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння не в будь-якому випадку здійснення зупинки водія, а тільки за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
В ході огляду відеозапису встановлено, що поліцейський оглядає зіниці очей ОСОБА_1 та повідомляє останньому, що його зіниці не реагують на світло. В подальшому ОСОБА_1 повідомляє, що за кілька днів до цього вживав заборонені речовини.
Таким чином, у поліцейського до висловлювання ОСОБА_1 пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння були наявні підстави вважати про наявність у нього сумніві щодо перебування водія в стані наркотичного сп'яніння, в зв'язку із чим Суддя вважає, що поліцейський діяв в межах своїх повноважень.
висновки суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 .
Таким чином, Судом поза розумним сумнівом встановлено факт відмови ОСОБА_1 , який 01 липня 2025 року о 14 годині 35 хвилин в селі Черніїв , вулиця Хриплинська, керував транспортним засобом Seat Ibiza, номерний знак НОМЕР_2 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказаними діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
щодо виду та розміру адміністративного стягнення
Санкцією частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачений такий безальтернативний вид адміністративного покарання як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Суд вважає, що з огляду на характер і суворість стягнення, яке може бути застосовано до особи за статтю 130 КУпАП, правопорушення за цією статтею за своїм характером вважається «кримінальним згідно з Конвенцією, а тому на особу поширюються гарантії права на справедливий суд, визначені статтею 6 Конвенції, в тому числі така складова, як принцип індивідуального характеру відповідальності, що може бути підставою для призначення за аналогією зі статтею 69 Кримінального кодексу України більш м'якого покарання, ніж зазначено в санкції статті.
Враховуючи небезпеку адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , небезпеку можливості настання наслідків, Суд вважає, що призначення стягнення в розмірі, меншому, від передбаченого санкцією статті, може мати місце у виключних випадках щодо обставин справи та характеристики особи, яка притягається до відповідальності.
В даному випадку відсутні такі виключні обставини справи та характеристики особи, які б свідчили про можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено санкцією статті для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В зв'язку із викладеним, Суд вважає, що стягнення має бути накладено в межах санкції частини першої статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, а підстави для призначення більш м'якого стягнення, ніж визначено санкцією статті, відсутні.
VI. Щодо судового збору
Відповідно до статті 40-1 кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень.
Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 3328х0.2=665 гривень 60 копійок.
В зв'язку із викладеним, керуючись статтями 252, 283-285,294 кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок (стягувач - ДСА України на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 820019, рахунок отримувача UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Відповідно до частини першої статті 307 кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно частини другої статті 308 кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Сергій КУЗЬМЕНКО