Справа № 209/7486/25
Провадження № 2/209/219/26
13 січня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді Левицької Н.В.,
за участі секретаря Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , на підставі судового наказу Кам'янського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року у справі № 209/5661/25 (провадження № 2-н/209/3822/25), з 1/4 частини від усіх видів мого заробітку (доходу) до 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 серпня 2025 року Дніпровським районним судом міста Кам'янського видано судовий наказ у справі № 209/5661/25 (провадження № 2-н/209/3822/25) про стягнення з ОСОБА_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів мого заробітку (доходу) щомісячно на користь відповідача, ОСОБА_2 , на утримання спільної дитини. Позивач добровільно та систематично сплачував аліменти у фіксованому розмірі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно на банківську картку відповідача, разом з цим після видачі судового наказу матеріальне становище суттєво змінилося, оскільки у позивача наявні значні кредитні зобов'язання на загальну суму близько 500 000 грн, що були оформлені ще до ухвалення судового наказу; на утриманні позивача також перебуває мати-пенсіонерка, яка має низький розмір пенсії. ОСОБА_1 також зазначає про те, що офіційно працевлаштований, проте фактичний розмір доходів не дозволяє одночасно сплачувати 1/4 від заробітку та виконувати інші фінансові зобов'язання. Вказує, що не ухиляється від виконання батьківських обов'язків та просить суд лише встановити розмір аліментів у справедливому та обґрунтованому розмірі - у сумі 6000 грн щомісячно та покласти судові витрати на позивача.
Позиція учасників справи.
28.10.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначає, що за судовим наказом від 12 серпня 2025 року, який виданий Дніпровським районним судом міста Кам'янського стягнуто з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Відповідач звертає увагу суду на той факт, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 його доходу, що є мінімальним мінімумом які гарантує держава Україна у відповідності до ч. 5 ст. 183 СК України. Також вказує про те, що самостійно виховує дитину, а позивач має обов'язок утримувати свою неповнолітню дитину та здійснювати виплату гарантованого мінімуму. Щодо посилання позивача на погане фінансове становище то відповідач просить суд врахувати, що позивач має постійну роботу та отримує офіційну заробітну плату, а наявність фінансових труднощів не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на дитину. Щодо покликання позивача на кредитні зобов'язання на загальну суму близько 500 000 грн, які були оформлені ще до винесення судового наказу, просить суд врахувати те, що позивач самостійно брав кредити та штучно створив собі заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується виписками, які сам надав позивач. Більш того, позивач самостійно витрачав кредитні кошти, та брав кредити достеменно знаючи що у нього наявний обов'язок утримувати неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо твердження позивача, що у нього на утриманні перебуває мати пенсіонерка, яка має низький розмір пенсії звертає увагу на те, що докази які надає позивач на підтвердження, а саме заяву його матері, копію пенсійного посвідчення та виписку з Пенсійного фонду є неналежними, оскільки позивач з матір'ю проживають окремо та позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували утримання ним своєї матері. Відтак, покликаючись на норми чинного законодавства просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
06.10.2025 на виконання ухвали суду від 30.09.2025 позивачем через підсистему «Електронний суд» скеровано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13 листопада 2025 року о 10.00 годині.
13 листопада 2025 року справу знято з розгляду у зв'язку з відсутністю електроенергії у суді та призначено справу на 16 грудня 2025 року.
16 грудня 2025 року справу знято з розгляду у зв'язку з відсутністю електроенергії у суді та призначено справу на 13 січня 2026 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду скерував заяву, в якій просить суд провести розгляд цивільної справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, однак в скерованому відзиві на позовну заяву зазначила, що просить розгляд справи проводити за її відсутності та її представника.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, з урахуванням відзиву на позовну заяву доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис №240, виданого 24 квітня 2012 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.3).
Згідно судового наказу №209/5661/25, виданого Дніпровським районним судом міста Кам'янського 12 серпня 2025 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 28 липня 2025 року( а.с. 4).
Відповідно до довідки ТОВ «АТБ-Маркет» вих.№103-ОК від 15.09.2025, ОСОБА_1 дійсно працює на посаді керуючого магазином ТОВ «АТБ-Маркет» в с. Мила, Київської області з 18.06.2019 року (а.с.14).
Згідно довідки про доходи, виданої ТОВ «АТБ-Маркет» за вих.№3698/С/ВНЗП від 11.09.2025, ОСОБА_1 з березня 2025 року по серпень 2025 року отримав сукупний дохід за винятком аліментів 315614,71 грн (а.с. 15).
На обґрунтування позовних вимог щодо скрутного матеріального становища, позивачем долучено письмову заяву матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій остання зокрема зазначила, що отримує пенсію у розмірі 4318, 23 грн щомісячно, яка є недостатньою для забезпечення її життєвих потреб, таких як придбання ліків, сплата комунальних платежів, придбання продуктів, тощо. У зв'язку із цим, її син ОСОБА_1 постійно надає їй матеріальну допомогу, яка полягає у фінансовій підтримці, купівлі продуктів та медикаментів (а.с.12).
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком т відповідно до довідки про доходи №3998439330938921 її сума пенсії за період з червня по серпень 2025 складає 12954,69 грн (а.с. 13,16).
Окрім цього, на підтвердження вимог щодо зменшення аліментів, позивач надав довідки та виписки з банків щодо наявної у нього заборгованості, а саме:
згідно довідки АТ «Таскомбанк» позивач станом на 19.09.2025 має заборгованість у сумі 49856,77 грн (а.с.7);
згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» грошове зобов'язання позивача перед установою банку становить 63835,39 грн (а.с.8);
згідно довідки АТ «Райфайзен Банк» позивач має заборгованість за кредитним лімітом у сумі 153917,56 грн (а.с.9);
згідно довідки АТ «ПУМБ» сума дострокового погашення позивача за кредитним договором станом на 10.09.2025 146285,06 грн (а.с.10);
відповідно до виписки по кредитній картці АТ «ПУМБ» сума заборгованості позивача складає 104103,68 грн (а.с.11);
згідно довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-011249139-25-980 від 01.02.2025 станом на 15.09.2025 становить 99839,35 грн (а.с. 17).
Відповідно до виписки АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картці від 19.09.2025 у відповідача перед АТ «Універсал Банк» наявна заборгованість у розмірі 69641,23 грн (а.с.18).
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішенні.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною другою ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька, зміна сімейного стану може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру присуджених аліментів, позивач на підставу такого зменшення покикається на обставини погіршення свого майнового стану через наявність у нього кредитних зобов'язань на загальну суму близько 500 000 грн, що були оформлені ще до видачі судового наказу, а також на те, що на його утриманні перебуває мати-пенсіонерка, яка має низький розмір пенсії та яка перебуває на його утриманні.
Разом з тим, судом відхиляються твердження позивача про наявність підстав для зменшення аліментів з підстав того, що на його утриманні перебуває матір, яка є пенсіонеркою, оскільки надані до суду докази, а саме копія пенсійного посвідчення, письмова заява та довідка про розмір пенсійних виплат його матері не підтверджують, що позивач несе будь-які витрати та її утримання, а саме лише покликання на вказані обставини не є беззаперечним доказом того, що надання такої допомоги погіршує його матеріальне становище.
Окрім цього, перебування на утриманні платника аліментів непрацездатних батьків не є однозначною підставою для зменшення розміру аліментів. Такий висновок зробив Верховний Суд у справі 760/11934/16-ц від 01.08.2019.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що на підтвердження утримання позивачем своєї матері, суду не надано жодних допустимих доказів, які б підтверджували факт такого утримання та які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на утримання останньої.
Щодо доводів позивача про те, що після видачі судового наказу його матеріальне становище суттєво змінилася у зв'язку із тим, що у нього наявні значні кредитні зобов'язання, що також є підставою для зменшення розміру аліментів, суд такі доводи оцінює критично та вважає, що наявність кредитних зобов'язань у платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Суд вважає, що оформлення споживчих кредитів є добровільним, укладається з урахуванням особою свого матеріального стану за наявності можливості сплати періодичних платежів. Окрім цього, суд вважає, що при отриманні кредитів позивач зобов'язаний організовувати своє життя відповідно до своїх можливостей, у тому числі з врахуванням аліментних зобов'язань, а отримання будь-якого блага, у тому числі кредитних коштів, становить дохід особи, а не свідчить про погіршення матеріального становища.
Разом з цим, суд бере до уваги, що позивач офіційно працевлаштований та має постійний дохід, тому доводи позивача, що у нього погіршилось матеріальне становище не спростовують вищенаведеного, позивачем не підтверджено та не надано суду доказів, які б надавали підстави для зменшення розмірі аліментів в розумінні ст. 186, 192 СК України.
Окрім цього, наведені позивачем доводи щодо необхідності зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на утримання дитини з частини від усього його заробітку до 6000 гривень щомісячно не заслуговують на увагу, оскільки запропонований позивачем розмір аліментів не є достатнім та необхідним для гармонійного розвитку дитини, з урахуванням матеріального стану платника аліментів та положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Сумарний відсоток можливих відрахувань із заробітної плати позивача на неповнолітнього сина не перевищує встановлену максимальну межу стягнень, яка передбачена чинними нормами законодавства.
Суд звертає увагу, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.
Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Таким чином враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду переконливих доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти, визначені судовим наказом №209/5661/25 Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 12 серпня 2025 року, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також їх достатність і взаємний зв'язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги позивача про зменшення розміру аліментів будуть значно звужувати законні права дитини на належне утримання, які передбачені нормами СК України.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За приписами ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 49, 76-82, 89, 133, 141, 174, 178, 191, 229, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 353-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Дата складення судового рішення 13 січня 2026 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА