Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1756/2026
13 січня 2026року місто Київ
справа № 381/1263/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С.П., повний текст рішення складено 23 червня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 20787,95 грн., у тому числі: 5749,20 грн. - заборгованість за тілом кредитута 15038,75 грн. -заборгованість за несплаченими відсотками.
На обґрунтування вимог посилався на те, що 21 лютого 2024 року між ТОВ«Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладеноелектронний договір №7606075 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого остання отримала кредиту розмірі 1000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплатою процентів кожні 30 днів.
Вказував, що 25 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000 грн. та внесли зміни до кредитного договору.
Зазначав, що 23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23.10/24-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників, які зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
20 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №20/01/2025-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, які зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною цього договору.
Посилався на те, що кредиторналежним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, проте відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з останньої.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 рокуу задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Юніт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач під час укладення кредитного договору ознайомилася з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту.
Вказував, що позивачемна підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості створений та підписаний ТОВ «Авентус Україна», який є належним, повним та вичерпним доказом заборгованості, оскільки він охоплює всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містить таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст ст.12, 81 ЦПК України.
Зазначав, щонарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами кредитного договору №7606075 від 21 лютого 2024 року. Відповідачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось.
Посилався на те, що доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до суду реєстр боржників є помилковими, оскільки зматеріалів справи вбачається, що до позовної заяви додано витяги із реєстру боржників, з якими і пов'язано набуття позивачем права вимоги.
До Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу як новому кредитору за кредитним договором, укладеним відповідачем з первісним кредитором.
Вказував, що як наслідок позивач не довів право вимоги за кредитним договором до відповідача, незалежно від доведеності позовних вимог по суті та не довів факт існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7606075 у формі електронного документу з використанням електронного підпису-ідентифікатора №А6151, відповідно до п.1.2 якого товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконанні обов'язки передбачені договором.
Згідно з п.п.1.3, 1.4 договору, сума кредиту складає 1000,00 грн., тип кредиту - кредит, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплатою процентів кожні 30 днів.
Відповідно до п.п.1.5.1-1.5.2 стандартна процентна ставка 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка 2,09% в день та застосовується відповідно до умов, якщо споживач до 22 березня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу.
Пунктом 2.1 договору визначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за № НОМЕР_1 .
На підтвердження надання кредиту позивач надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31 жовтня 2024 року, відповідно до якого 21 лютого 2024 року перераховано кошти на рахунок відповідача в розмірі 1000,00 грн., маска картки № НОМЕР_1 .
25 лютого 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 грн та внесли зміни до кредитного договору.
На підтвердження надання кредиту позивач надав лист ТОВ «Пейтек» від 13 листопада 2024 року, з якого вбачається, що 25 лютого 2024 року перераховано кошти на рахунок відповідача в розмірі 5000,00 грн., маска картки № НОМЕР_1 .
Таким чином, підписавши договір та додаткову угоду до кредитного договору, відповідач добровільно погодилася на визначені у них умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Факт надання коштів ОСОБА_1 також підтверджується витребуваною на запит суду першої інстанції випискою про рух коштів АТ «ПРИВАТБАНК», згідно якої по рахунку № НОМЕР_2 за період з 21 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року містяться зарахування коштів на суму 1000 грн. та 5000 грн.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено перерахування коштів на рахунок відповідача на виконання умов договору №7606075 від 21 лютого 2024 року про надання кредиту та додаткової угоди до нього.
23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №23.10/24-Ф, відповідно до п.1.1. фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступив факторові право грошової вимоги. Право Вимоги - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів; Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору. Витяг долучено до матеріалів справи.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21847,95 грн.
Даний факт підтверджується також актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №23.10/24-Ф та платіжною інструкцією №166 від 30 жовтня 2024 року.
20 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №20/01/2025-01.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі прав вимоги згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №20/01/2025-01 від 20 січня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21847,95 грн.
Даний факт підтверджується актом прийому-передачі прав вимоги за договором факторингу №20/01/2025-01 та платіжними інструкціями №213 від 20 січня 2025 року та №253 від 10лютого 2025 року, яка свідчить про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним договором факторингу.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують факт передачі ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №7606075 від 21 лютого 2024 року.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал», з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість у загальному розмірі 20787,95 грн., у тому числі: 5749,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15038,75 грн. -заборгованість за несплаченими відсотками.
З розрахунку заборгованості вбачається, що:
в період з 21 лютого 2024 року по 21 березня 2024 року відповідачу нараховувалися проценти за зниженою процентною ставкоюу розмірі 2,09% в день (пункт 1.5.2.);
в період з 23 березня 2024 року по 17 липня 2024 року нарахування процентів здійснювалось за стандартною процентною ставкою 2,20% в день (пункт 1.5.1.).
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Оскільки договір №7606075 про надання кредиту був укладений 21 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.
При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.
Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір №7606075 був укладений 21 лютого2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України«Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.
А відтак, з відповідача на користь позивача підлягала заборгованість по відсоткам у розмірі 8378,80 грн. за період з 21 лютого 2024 року по 17 липня 2024 року, виходячи з денної процентної ставки (1%).
19 березня 2024 року відповідач здійснила часткове погашення на суму 3344 грн., а саме 3093,20 грн. - нарахованих відсотків та 250,80 грн. - тіла кредиту.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не виконала свої зобов'язання за умовами кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5749,20 грн. та заборгованості по відсоткам у розмрі 5285,60 грн.
Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн., а за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 6000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги №10/02/25-02 від 10 лютого 2025 року; акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн.; акту прийому-передачі наданих послуг на суму 6000 грн.
Оскільки позивачем під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції понесено витрати на правничу допомогу, а відповідачем їх розмір належним чином не спростований, колегія суддів констатує їх реальність та обґрунтованість.
Разом з цим, так як апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в силу приписів статті 141 ЦПК України також підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме в загальному розмірі 6900,40 грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 3214,52 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5749 грн. 20 коп., заборгованість по відсоткам у розмрі 5285 грн. 60 коп., судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6900 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу понесені в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6900 грн. 40 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: