печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57586/25-к
10 грудня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала клопотання, адвоката : не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2025 у справі №757/7060/25-к у кримінальному провадженні №42023100000000635 від 27.12.2023,-
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2025 у справі №757/7060/25-к у кримінальному провадженні №42023100000000635 від 27.12.2023.
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що арешт майна є необґрунтованим та неспіврозмірним з огляду на наступне: існує ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2025 у справі №761/4698/25 про повернення майна. Це рішення є остаточним і підлягало негайному виконанню органом досудового розслідування, проте тимчасово вилучене майно повернуто не було. Клопотання прокурора про накладення арешту надійшло до суду лише 13.02.2025, що свідчить про грубе порушення строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України. Відповідно до закону, таке клопотання мало бути повернуто прокурору, а майно - негайно звільнено з-під фактичного утримання. Крім того, під час розгляду питання про арешт судом було порушено право на захист, оскільки представник власників не зміг взяти участь у засіданні 17.02.2025, попри подане клопотання про відкладення розгляду. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 42023100000000635 та не є особами, що несуть цивільну відповідальність за будь-яку шкоду. Вилучені мобільні телефони та флеш-накопичувачі не відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а їх тривалий арешт позбавляє власників можливості законно користуватися своїм майном, що за відсутності обґрунтованої підозри та порушення процесуальних строків є неприпустимим.
В судове засідання особа, яка подала клопотання - адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшли письмові заперечення на клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні особи, яка подала клопотання, та слідчого, на підставі наявних матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000635 від 27.12.2023.
В рамах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №757/7060/25-к накладено арешт на майно вилученого 29.10.2024 під час обшуку у готельному номері 706 готельного комплексу «Верховина», за адресою вулиця Петропавлівська, будинок 24 у селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, за результатами проведення якого вилучено:
-Мобільний телефон марки «iPhone 14» ОСОБА_4 ;
-Мобільний телефон марки «iPhone 14 pro» детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 ;
-2 флешнакопичувача детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_6 та мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro»;
-Мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro» детектива ТУ БЕБ в Одеській області.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №757/7060/25-к арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
Отже, такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
З огляду на важливу роль даних речових доказів у провадженні, під час досудового розслідування продовжує існувати необхідність у їх збереженні, що можливо забезпечити лише шляхом збереження накладеного на них арешту.
Відтак доводи клопотання щодо відсутності підстав для подальшого арешту майна спростовуються вказаною ухвалою та наявністю постанови, якою вищезазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Будь яких додаткових даних чи доводів, які б свідчили, що на даний час необхідність в арешті майна відпала, в клопотанні не наведено та в судовому засіданні не надано.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Так у клопотанні про скасування арешту майна не наведено достатньо доказів того, що потреба в подальшому арешті майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відпала, на противагу чого, як встановлено в ухвалі про накладення арешту на майно, органом досудового розслідування у обґрунтовано такий ступінь втручання в право власності з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.
На підставі викладеного та враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а суб'єктом звернення у клопотанні не наведено об'єктивних підстав, що дали б слідчому судді можливість дійти висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба, вважаю, що в задоволенні клопотання cлід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2025 у справі №757/7060/25-к у кримінальному провадженні №42023100000000635 від 27.12.2023 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1