печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38661/15-ц
16 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Печерський РВДВС міста Київ, ГТУЮ у місті Києві, старший державний виконавець Боголей І.Ю., приватний виконавець Артемчук Т.В., Максимишин О.В.,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у якій просила скасувати встановлене постановою Київського апеляційного суду від 19.08.2020 у справі № 757/38661/15-ц тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України боржниці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконання нею виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва від 03.10.2016 у справі № 757/38661/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1594009,00 грн. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 04.10.2016 Державіним виконавцем Печерського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 щодо виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/38661/15-ц. Під час цього виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено ряд дій, які призвели до часткового погашення боргу, реалізовано належне боржниці майно та здійснювалося стягнення коштів з її доходів (пенсії). 23.03.2021 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу відповідно до волевиявлення останнього і на підставі цього завершив виконавче провадження. Згодом виконавче провадження № НОМЕР_3 було відкрито приватним виконавцем Артемчуком Т.В. Під час виконання рішення суду боржниця жодним чином не ухилялася від його виконання, надала державним та приватному виконавцям всю необхідну інформацію щодо свого майнового стану та отриманих нею доходів, за рахунок чого і здійснюється погашення її боргу. Так, на сьогодні борг не повернуто, але законом не передбачені юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду за наявності лише факту невиконання зобов'язання. Наразі боржниця потребує невідкладного повторного лікування за кордоном від онкологічного захворювання, яке було діагностовано у неї в 2015 році. Фінансування цього лікування, в тому числі і за кордоном, повністю забезпечують повнолітні доньки боржниці. Отже, вищевказане підтверджує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке застосоване відносно ОСОБА_1 . Київським апеляційним судом, порушує її право на життя, здоров'я та медичну допомогу, яке гарантоване як законодавством України, так і нормами міжнародного права.
16.12.2025 ОСОБА_2 подав до суду заяву, яка за своєю суттю є відзивом на заяву про скасування тимчасового обмеження, в якій просив відмовити в задоволенні заяви. Зазначав, що на час прийняття постанови Київського апеляційного суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, ОСОБА_1 перебувала за межами України, а саме у Китайській народній республіці, куди вона їздить вже тривалий час, починаючи з 2018 і знаходиться там по сьогоднішній день. За весь час з моменту ухвалення постанови від 21.08.2020 по сьогоднішній день стягувач не отримав від боржниці жодних коштів у добровільному порядку, окрім відрахувань з її пенсійного рахунку в середньому 450 грн щомісячно у примусовому порядку за виконавчим провадженням. Інших дій, що могли б засвідчити про намір боржниці погасити борг, чи пропозицій його реструктурувати, або укласти мирову угоду, з боку ОСОБА_1 стягувач не отримав. ОСОБА_1 намагається у своїй заяві акцентувати увагу на вимушеному лікуванні у Китаї, але не надала достатніх доказів тривалого лікування у цій країні та необхідності такого лікування саме у КНР. Надіслані боржницею дві медичні довідки, одна з яких про результати досліджень 05.08.2025 у м. Дортмунд з невизначеним висновком та виписка з лікарні при Харбінському політехнічному університеті з приводу лікування бронхів з 21.12.2018 по 27.12.2018 ( 6 діб) аж ніяк не можуть свідчити про факт довготривалого лікування у Китаї, де вона перебуває уже багато років. У заяві боржника відсутні докази того, що поїздки до Китаю на лікування та проживання, де середня вартість проживання становить 1000 дол. США на місяць, оплачуються виключно її дорослими дієздатними доньками. На ці обставини Київський апеляційний суд звертав увагу боржника у своїй постанові як на факти ухилення від виконання рішення, що зумовило прийняття відповідної постанови про заборону виїзду за кордон.
16.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Артемчуком Т.В. до суду були подані письмові пояснення по справі, в яких останній зазначав, що в нього на виконанні перебуває ВП № НОМЕР_3 від 02.04.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 757/38661/15-ц, виданого 03.10.2016 Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 залишку заборгованості в загальному розмірі 1507960,85 грн. Приватним виконавцем неодноразово направлялися вимоги на електронну адресу ОСОБА_1 про надання письмової інформації, проте надані боржником пояснення не містять конкретних відповідей на поставлені виконавцем питання. Станом на 15.12.2025 за рахунок примусово стягнутих з рахунків боржника коштів вимоги стягувача задоволено частково на суду 46179,89 грн (останнє перерахування здійснено 17.01.2023), залишок заборгованості становить 1461780,96 грн. При цьому приватний виконавець просив звернути увагу, на те, що боржник ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини померлої матері ОСОБА_3 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що стало наслідком неможливості виконання рішення суду за рахунок звернення стягнення на спадкове майно. Таким чином, боржник І.В. рішення суду не виконує, жодних заходів щодо його виконання не вживає; враховуючи направлені нею засобами поштового зв'язку листи перебуває за кордоном в Китайській Народній Республіці; за даними Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхала з України 30.08.2019, відомості про її приїзд в Україні відсутні.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, приватний виконавець Артемчук Т.В., стягувач ОСОБА_2 , представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Чугаєнко О.М. подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши заяву, додані до заяви доказів, матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 (справа №760/1293/17-ц).
Судом встановлено, що 04.10.2016 державним виконавцем Печерського РВДВС міста Київ Головної територіального управління юстиції у місті Києві Швораком Б.О. у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, з виконання виконавчого листа № 757/38661/15-ц від 03.10.2016 виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1594009,00 грн.
Через тривале ухилення боржника від виконання рішення суду в січні 2020 року державним виконавцем Боголей І.Ю. було направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2020 було відмовлено у задоволенні подання старшого державного виконавця Боголей Ірини Юріївни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.08.2020 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2020 скасовано і ухвалено нове судове рішення наступного змісту: «Подання старшого державного виконавця Печерського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задовольнити. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон України боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) до виконання нею виконавчого листа. Виданого Печерським районним судом м. Києва від 03.10.2016 у справі № 757/38661/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1594009 грн.»
03.09.2025 адвокат Чугаєнко О.М. яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи за межі України з посиланням на те, що невиконання боржницею зобов'язань, покладеної на неї судом, зумовлене об'єктивними причинами: тяжким онкологічним захворюванням. Саме з лікуванням, яке постійно оплачується дочками боржника, пов'язана її необхідність виїзду за кордон. На сьогодні єдиним джерелом доходу боржника - є пенсійний рахунок. І не дивлячись на те, що всі свої заощадження боржниця витратила на своє лікування, вона жодним чином не протидіяла реалізації її майна чи стягнення з неї частини пенсії з метою погашення боргу, та навпаки самостійно неодноразово ініціювала та наполягала на необхідності стягнення з неї боргу за рахунок її доходу (пенсії) як перед державними виконавцями, та і перед приватним виконавцем.
Суд зазначає, що статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Разом з тим, належних доказів виконання повністю своїх зобов'язань за виконавчим документом, та/або звільнення від цих зобов'язань заявником не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи, а тому наразі обставини, які слугували для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не змінилися.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, ч. 5 ст. 441 ЦПК України передбачає, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Тобто, вирішуючи питання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд повинен з'ясувати наявність обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Системний аналіз наведених обставин та положень закону дає підстави для висновку, про відсутність обставин для скасування обмежувальних заходів накладених на заявника внаслідок невиконання зобов'язань, які потягли за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, таке як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Враховуючи вищевикладене, заява про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-22, 441, ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головне територіальне управління юстиції у місті Києві старший державний виконавець Боголей І.Ю., приватний виконавець Артемчук Тарас Володимирович, ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (Стаття 354 ЦПК України).
Суддя Р.В. Новак