13 січня 2026 року
м. Київ
справа №640/28885/21
адміністративне провадження № К/990/54386/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Желєзного І.В., Білак М. В.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Басараб Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року
у справі № 640/28885/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №5 від 14.08.2021 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури №2535к від 17 вересня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 в межах територіально-адміністративної одиниці - Печерського району міста Києва з 17.09.2021;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 17.09.2021 року;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 300 000, 00 грн., судові витрати по сплаті витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято до провадження справу, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки; визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивачки; поновлення позивачки на посаді; стягнення на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, судові витрати по сплаті витрат на правничу допомогу.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачкою спосіб захисту її прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, заявниця не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Разом з тим, у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржниця зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Остання вважає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано постанови Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20, від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 808/588/17; від 26 вересня 2018 року у справі № 804/7940/16; від 30 січня 2019 року у справі № 808/932/17; від 24 квітня 2019 року у справі № 808/892/17; від 05 вересня 2019 року у справі № 826/5593/16; від 11 вересня 2019 року у справі №803/63/16.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом обставин, встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, колегія суддів дійшла висновку про помилковість доводів касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не суперечать висновкам, які викладені у цій справі та стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки встановлені судами в цій справі обставини, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на які посилається скаржник.
Так постанови, на які посилається скаржниця, є нерелевантними до цієї справи, оскільки висновки були сформовані за інших обставин. А також доводи заявниці, з посиланням на висновки Верховного Суду, не корелюються з обставами справи.
Водночас, суд апеляційної інстанцій у своїй постанові дослідив посилання скаржниці на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі № 640/9398/20, у результаті чого колегія суддів вважала необґрунтованими такі посилання, оскільки дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі. Правовідносини у справі № 640/9398/20, на яку посилається апелянт, не є подібними до правовідносин у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки, в зазначеній справі, на відміну від справи № 640/28885/21, судами було встановлено факт технічних збоїв в роботі комп'ютерної техніки.
При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 440/2700/20, від 20.10.2021 у справі № 280/3705/20, від 06.10.2021 у справі № 480/5544/20, від 29.11.2021 у справі № 440/2682/20, від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20 щодо усвідомлення особою наслідків у разі, якщо за результатами складення іспитів набере меншу кількість балів, ніж прохідні бали; від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та № 200/5038/20-а, а також у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20, від 17 січня 2023 року у справі №160/831/2 щодо підстав для звільнення прокурора; від 25.11.2021 у справі № 160/6148/20, від 23.06.2022 у справі № 500/1293/20, від 28.07.2022 у справі № 620/4551/20, від 09.08.2022 у справі № 160/5717/21 щодо відомості, що є документом, у якому фіксується результат складання іспиту; від 21.09.2021 у справі № 160/6204/20, від 29.09.2021 у справі № 440/2682/20 щодо права позивача письмово повідомити чи зафіксувати у разі виявленням збою у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвокатки Басараб Наталії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 640/28885/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний