13 січня 2026 року
м. Київ
справа № 824/753/17-а
адміністративне провадження № К/9901/47320/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області
на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя: Брезіна Т.М.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (судді: Курко О.П., Дратчук Т.О., Совгира Д. І.)
у справі № 824/753/17-а
за позовом приватного нотаріуса Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_2
до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.09.2017 приватний нотаріус Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_2 (далі - позивач, приватний нотаріус ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, Кіцманська ОДПІ, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд:
1) визнати незаконними дії начальника Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області Репіховського І.Р. щодо прийняття ним 19.12.2016 рішення № 0003312404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
2) скасувати рішення № 0003312404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнятого Рапіховським І.Р. начальником Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області 19.12.2016, про сплату штрафу в розмірі 5462,89 грн і пені 956,01 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ним (приватним нотаріусом ОСОБА_2) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
3) зобов'язати начальника Кіцманської ОДПІ та його заступників утриматися від вчинення дій щодо повторного прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з даного факту.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваного рішення з огляду на те, що ним було своєчасно сплачено єдиний внесок, однак сплачені кошти були помилково зараховані на невірний рахунок.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, позов задоволено частково, 1) визнано протиправними дії начальника Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області Репіховського І.Р. щодо прийняття ним 19.12.2016 рішення № 0003312404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; 2) скасовано рішення № 0003312404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнятого Рапіховським І.Р. , начальником Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області 19.12.2016 про сплату штрафу в розмірі 5462,89 грн і пені 956,01 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ним (приватним нотаріусом ОСОБА_2) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем вчасно було сплачено ЄСВ хоча і на невірний рахунок. Однак такі дії не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, а помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску, а відтак не можуть бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання начальника Кіцманської ОДПІ та його заступників утриматися від вчинення дій щодо повторного прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з даного факту, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, з тих підстав, що позивачем не надано доказів, що відповідачем в майбутньому буде прийнято повторно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за 2015 рік.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та позовну заяву залишити без розгляду.
В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Зауважує, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду, передбачений абз. 2 п. 14 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, оскільки оскаржуване рішення позивачем отримано 06.03.2017, тоді як до суду з позовною заявою вперше, позивач звернувся 17.03.2017, яку було повернуто ухвалою суду першої інстанції від 24.03.2017 через не усунення недоліків позовної заяви. Натомість з даним позовом позивач звернувся до суду лише 30.09.2017, без надання доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом за період з 06.03.2017 по 30.09.2017.
Щодо дій начальника Кіцманської ОДПІ та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, то представник податкового органу зауважив, що такі дії начальника є правильними, а спірне рішення є правомірним, оскільки позивачем не забезпечено своєчасної сплати ЄСВ за 2015 рік на суму 27314,43 грн., зважаючи на те, що такі кошти було сплачено на невідповідний рахунок органу доходів і зборів, у зв'язку з чим до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5462,89 грн. та нараховано пеню у розмірі 1147,21 грн.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, а також пояснення позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що також підтверджується матеріалами справи 30.10.2001 ОСОБА_2 видане свідоцтво 4094 про право на зайняття нотаріальною діяльністю (т. 1 а.с. 56).
Позивачем у 2016 році сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.01.2016 № 10 в сумі 9000 грн, від 26.02.2016 № 21 в сумі 15000 грн та від 18.03.2016 № 24 в сумі 3314,47 гривень. Призначення платежу вказано: єдиний соціальний внесок з доходу за 2015 рік та вказано рахунок зарахування - № 37191201012404 (т. 1 а.с. 38-40).
06.06.2016 позивач звертався до Заставнівського відділення Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області з заявою про перерахування коштів, згідно платіжних доручень № 10 від 29.01.2016, № 21 від 26.02.2016 та № 24 від 18.03.22016 на загальну суму 27314,47 грн з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 23).
19.12.2016 податковим органом прийнято рішення № 0003312404 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 6418,90 грн, а саме штрафу в розмірі 5462,89 грн і пені - 956,01 гривень. (т. 1 а.с. 23).
Позивач оскаржив рішення від 19.12.2016 № 0003312404 до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області, однак скарга 17.01.2017 залишена без задоволення.
26.01.2017 позивач оскаржив рішення від 19.12.2016 № 0003312404 до Державної фіскальної служби України, яка рішенням ДФС від 28.02.2017 залишена без задоволення. (т. 1 а.с. 25-36).
Вважаючи дії відповідача та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В першу чергу, спірним питанням в межах цих правовідносин є визначення строку звернення до суду щодо оскарження рішення податкового органу, яке визначає відповідальність за порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
У касаційній скарзі податковий орган наголосив на пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду з даним позовом, передбаченого абз. 2 п. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 812/1673/17.
Натомість, згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 цієї статті).
Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 4 статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина 4 цієї статті).
Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване рішення № 0003312404 податковим органом прийнято 19.12.2016 (т. 1 а.с. 23).
26.01.2017 позивач оскаржив рішення від 19.12.2016 № 0003312404 до Державної фіскальної служби України, однак рішенням ДФС України від 28.02.2017 № 2818/Б/99-99-11-02-02-25 скарга позивача залишена без задоволення, а спірне рішення без змін. (т. 1 а.с. 35-36).
При цьому, рішення ДФС України від 28.02.2017 № 2818/Б/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги позивачем отримано 06.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим ідентифікатором № 0405334879828 (т. 1 а.с. 94).
Таким чином, місячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, у відповідності до вимог частини 4 статті 99 КАС України, у позивача розпочався 07.03.2017 та закінчився 07.04.2017.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 28.09.2017, що підтверджується штампом поштової установи, проставленого на конверті (т. 1 а.с. 63), в якому позовна заява надійшла до суду першої інстанції.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2017 задоволено клопотання позивача та поновлено йому строк звернення до суду з даним позовом. Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (т. 1 а.с. 122-123).
Поновлюючи позивачу строк звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку на звернення позивача до суду з вказаним позовом розпочався 07.03.2017, з часу отримання рішення Державної фіскальної служби України від 28.02.2017, прийнятого за наслідком досудового оскарження позивачем рішення від 19.12.2016 № 0003312404
Суд першої інстанції встановив, що вперше позивачем оскаржено рішення Кіцманської ОДПІ від 19.12.2016 № 0003312404 до Чернівецького окружного адміністративного суду 17.03.2017 у справі № 824/179/17-а з дотриманням строку, визначеного ч. 4 ст. 99 КАС України. Разом з тим, як зазначив суд першої інстації ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 позов повернуто позивачу, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 20.03.2017 про залишення позовної заяви без руху.
27.04.2017 позивач вдруге оскаржив рішення Кіцманської ОДПІ від 19.12.2016 № 0003312404 до Чернівецького окружного адміністративного суду у справ № 824/252/17-а). Однак, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.05.2017 позов повернуто позивачу, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 03.05.2017 про залишення позовної заяви без руху.
09.06.2017 позивач втретє звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/329/17-а) з позовом, в якому оскаржив рішення Кіцманської ОДПІ від 19.12.2016 № 0003312404. Однак, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2017 позов втретє повернуто позивачу, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 09.06.2017 про залишення позовної заяви без руху.
28.09.2017 позивач вчетверте звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з даним позовом (справа № 824/753/17-а), який зареєстрований 03.10.2017 та який ухвалою суду від 06.10.2017 рзалишено без руху у зв'язку із відсутністю доказів сплати судового збору. 23.10.2017 позивачем виправлено недоліки адміністративного позову, у зв'язку із цим, судом 23.10.2017 вирішено питання про відкриття провадження по справі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем вживалися заходи щодо оскарження рішення від 19.12.2016 № 0003312404, шляхом звернення до суду.
Однак, судами попередніх інстанцій не враховано, що при первинному зверненні позивача з позовною заявою щодо оскарження рішення від 19.12.2016 № 0003312404 до суду у справі № 824/179/17-а позивач своєю заявою від 24.03.2017 просив повернути його первинну позовну заяву, яку було залишено без руху з підстав недоплати позивачем судового збору у розмірі 1280,00 грн.
Натомість при другому та третьому зверненні позивача до суду з позовними заявами щодо оскарження рішення від 19.12.2016 № 0003312404, позивачем не було усунуто недоліки позовних заяв, що слугували підставою для залишення їх без руху у справах № 824/252/17-а та 824/329/17-а.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.01.2025 у справі № 320/12757/23 та від 13.02.2025 у справі № 140/7202/21, зауважив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Аналогічна правова позиція також викладена, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 990/317/23.
Однак, матеріали справи також не містять жодних доказів поважності причин неможливості усунення позивачем недоліки позовних заяв у справах, що слугували підставою для залишення його позовів без руху, які в подальшому йому було повернуто. Відсутні такі посилання і у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 107-108), та як наслідок відсутні докази поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.
Неодноразове звернення позивача до суду з позовними заявами у період з 07.03.2017 до 28.09.2017 та, як наслідок їх повернення судом з підстав не усунення позивачем недоліків, не може свідчити про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом (вчетверте).
Більш того, судами попередніх інстанцій взагалі не була звернута увага та не враховано, що у своєму клопотанні про поновлення строку звернення до суду (т. 1 а.с. 107-108) позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом , зазначив про перебування його у відрядженні за межами України лише у період з 22.03.2017 по 28.03.2017, тоді як строк звернення до суду з цим позовом закінчився 07.04.2017, а до суду позивач звернувся лише 28.09.2017.
Крім того, суди попередніх інстанцій також не врахували, що матеріали справи не містять жодних доказів поважності причин неможливості усунення позивачем недоліки позовних заяв у справах, що слугували підставою для залишення його позовів без руху, які в подальшому йому було повернуто. Відсутні такі посилання і у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 107-108), та як наслідок відсутні докази поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.
Верховний Суд зауважує, що з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, не вбачається, що позивачем оскаржувалися ухвали про залишення позовної заяви без руху та/або ухвали про повернення позовної заяви у справах № 824/179/17-а, № 824/252/17-а та 824/329/17-а, що також не враховано судами попередніх інстанцій.
У постанові від 22.05.2018 у справі № 812/1673/17 Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про залишення позову без розгляду, з огляду на те, що строк звернення до суду з адміністративним позовом у відповідності до вимог частини 4 статті 99 КАС України сплинув 22.05.2016, оскільки рішення ДФС за результатами розгляду скарги позивачем отримано 22.04.2016, тоді як з позовом щодо оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ позивач звернувся 13.11.2017.
У постанові від 26.12.2018 у справі № 802/175/16-а Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими позовну заяву позивача залишено без розгляду та погодився з їх висновками щодо пропуску позивачем строку, передбаченого частиною 4 статті 99 КАС України, звернення до суду з вимогами про оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ, оскільки за результатами досудового вирішення спорту рішення податкового органу про результати розгляду скарги отримано 19.12.2015, тоді як із позовом до суду позивач звернувся лише 18.02.2016.
Зважаючи на те, що у касаційній скарзі податковий орган наголошував на пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого абз. 2 п. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI, натомість строки звернення до суду з даним позовом було врегульовано ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), зокрема, ч. 4 ст. 99 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
На підставі пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
За правилами частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України (в редакції після 15.12.2017) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції після 15.12.2017) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, передбаченим ч. 4 ст. 99 КАС України (у редакції до 15.12.2017), про скасування рішення від 19.12.2016 № 0003312404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі № 824/753/17-а скасувати.
Адміністративний позов приватного нотаріуса Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_2 до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення від 19.12.2016 № 0003312404 та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді Р.Ф. Ханова
В.П. Юрченко