13 січня 2026 року
м. Київ
справа № 420/11923/25
адміністративне провадження № К/990/54377/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Єфименко Наталі Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року
у справі № 420/11923/25 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (військової адміністрації), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому ппросила:
- визнати незаконною бездіяльність Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (військової адміністрації), ЄДРПОУ: 04056813, як уповноваженого органу щодо: неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 про випадок булінгу у навчальному закладі відповідно до Закону України «Про освіту»; непроведення відповідного розслідування випадку булінгу у навчальному закладі; невжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб у скоєнні булінгу відносно неповнолітньої дитини; невжиття заходів щодо притягнення до відповідальності керівника навчального закладу за неналежне виконання посадових обов'язків пов'язаних із порушенням Закону України «Про освіту», яке мало тяжкі наслідки для неповнолітньої;
- зобов'язати Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію, як уповноважений орган: розглянути звернення ОСОБА_1 про випадок булінгу у навчальному закладі відповідно до Закону України «Про освіту»; провести відповідне розслідування випадку булінгу у навчальному закладі відповідно до вимог Закону України «Про освіту»; вжити заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб у скоєнні булінгу відносно неповнолітньої дитини; вжити заходи щодо притягнення до відповідальності керівника навчального закладу за неналежне виконання посадових обов'язків пов'язаних із порушенням Закону України «Про освіту», яке мало тяжкі наслідки для неповнолітньої.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (військової адміністрації) (ЄДРПОУ: 04056813), як уповноваженого органу щодо: неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 про випадок булінгу у навчальному закладі відповідно до Закону України «Про освіту».
Зобов'язано Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію, як уповноважений орган розглянути звернення ОСОБА_1 про випадок булінгу у навчальному закладі відповідно до Закону України «Про освіту».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - скасовано, ухвалено в справі №420/11923/25 нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржниця не посилається на частину четверту статті 328 КАС України, однак зазначає, що П'ятий апеляційний адміністративний суд при ухваленні постанови не врахував постанови Верховного Суду від 08 квітня 2025 року справа № 802/52/18-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21 щодо преюдиційності встановлених фактів попередніми судовими рішеннями.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявниця не зазначає конкретні норми права, які були застосовані судом без урахування висновку Верховного Суду. Також заявниця не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Також, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивачка не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвокатки Єфименко Наталі Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 420/11923/25 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (військової адміністрації), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська