12 січня 2026 року
м. Київ
справа №560/11459/25
адміністративне провадження №К/990/54300/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №560/11459/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНІНВЕСТБУД" до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів, постанови та зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНІНВЕСТБУД" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.06.2025 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з вбудованими комерційними приміщеннями та паркінгом по вул. Річковій, 38 в м. Хмельницькому", затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13.11.2023 №443, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:5172-5208-9413-8017;
- зобов'язати відповідача вилучити з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомості про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з вбудованими комерційними приміщеннями та паркінгом по вул. Річковій, 38 в м. Хмельницькому", затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13.11.2023 №443, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:5172-5208-9413-8017;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції архітектури та містобудування України від 24.06.2025 №142 "Про проведення позапланової перевірки";
- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.07.2025 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.07.2025 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21.07.2025 №33-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, позовні вимоги задоволено.
23.12.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 560/11459/25 за вищевказаним позовом, з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова суду апеляційної інстанції прийнята 21.10.2025 та 23.10.2025 складено її повний текст. При цьому, касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції 23.12.2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому він просить суд поновити строк касаційного оскарження, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу ним було подано в межах строку на подання касаційної скарги, але ухвалою Верховного Суду від 24.11.2025 зазначену касаційну скаргу йому було повернуто, повторно з касаційною скаргою скаржник звернувся 27.11.2025, проте у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 08.12.2025 про залишення касаційної скарги без руху її також було повернуто, водночас, з метою реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення, він втрете в найкоротший строк звернувся з касаційною скаргою.
При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником причин пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Однак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки недотримання вимог КАС України при поданні касаційної скарги, що мало наслідком її повернення не свідчить про наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №420/5740/19 щодо права посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю на визначення класу наслідків об'єктів будівництва.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанову Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає конкретно яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Крім того, колегія суддів зазначає, що у наведеній постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №420/5740/19 спір не було вирішено по суті, а скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції в силу неповноти встановлених обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, у цій постанові Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того, як підставу для касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях було застосовано норми права з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №640/9995/20 та від 07.02.2019 у справі №803/952/17, які, на думку скаржника, не є релевантними до правовідносин, що виникли у справі №560/11459/25 й призвели до неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від такого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас зі змісту касаційної скарги видно, що скаржник не визначив конкретної норми права, щодо застосування якої Верховним Судом сформовано відповідний висновок, від якого пропонується відступити, не навів аналізу подібності правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, а наведені доводи зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи та правовими висновками судів попередніх інстанцій.
Враховуючи те, що скаржник не навів обґрунтованих та переконливих арґументів необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №640/9995/20 та від 07.02.2019 у справі №803/952/17 й застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, скаржник обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно визначення функціональної зони території та видів використання земельної ділянки у разі наявності суперечностей між планом зонування території та генеральним планом населеного пункту.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України без зазначення конкретної норми права, що була застосована неправильно судами першої та апеляційної інстанції, а також без обґрунтування того у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №560/11459/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій,
Судді Верховного Суду