12 січня 2026 року
м. Київ
справа №560/16428/24
адміністративне провадження № К/990/35235/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Стеценко С.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 (суддя Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 (судді Сушко О.О., Мацький Є.М., Залімський І. Г.)
у справі № 560/16428/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови та розпорядження.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.07.2024 №1290 «Про застосування санкцій до АТ «Хмельницькгаз» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу, та порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу;
- розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про усунення порушень АТ «Хмельницькгаз» № 194-р від 10.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог товариство покликалось на те, що порушень вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу не допускало. Прийняті відповідачем 10.07.2024 постанова №1290 та розпорядження № 194-р є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, не враховують фактичних обставин справи, а відтак, вказані акти індивідуальної дії підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку дотримання Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу за 2023 рік.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.06.2024 № 229, відповідно до якого АТ «Хмельницькгаз» порушило вимоги законодавства та главу 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, а саме:
- підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачених структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням та з дотриманням принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі»;
- підпункту 21 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині виконання плану розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, зокрема, Плану розвитку газорозподільної системи на 2023-2032 роки газорозподільного підприємства АТ «ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ», затвердженого постановою НКРЕКП від 19.12.2022 № 1714 (далі - Плану розвитку на 2023 - 2032 роки);
- підпункту 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення розрахунків із оператором газотранспортної системи за надані послуги у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу;
- підпункту 29 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП;
- підпункту 30 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання ліцензіатом НКРЕКП документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю));
- підпункту 31 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством;
- пункту 15 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ у частині зобов'язання операторів газорозподільних систем забезпечити функціонування електронних сервісів надання послуги з приєднання, які мають забезпечити взаємодію та документообіг між замовником та оператором газорозподільної системи у процесі приєднання, інформування замовника про стан надання послуги з приєднання та забезпечити відображення інформації про поточний стан виконання відповідних організаційних та технічних заходів, які здійснюються для надання послуги з приєднання замовнику, із зазначенням очікуваних та граничних строків їх виконання;
- пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС) у частині вчасного збалансування свого портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом;
- пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон) у частині забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення - до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 01.01.2016; тільки для приготування їжі - до 01.01.2023;
- підпункту 6 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін з суміжними суб'єктами ринку природного газу, у тому числі із споживачами;
- підпункту 8 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині забезпечення періодичної повірки (у тому числі демонтажу, транспортування, монтажу та ремонту) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, за власний рахунок незалежно від того, чи є ліцензіат власником лічильника.
На підставі акту перевірки від 14.06.2024 № 229 відповідачем прийнято постанову від 10.07.2024 № 1290 «Про застосування санкцій до АТ «Хмельницьказ» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», якою на позивача накладено штраф у розмірі 910112,00 грн.
Також відповідачем прийнято розпорядження від 10.07.2024 № 194-р «Про усунення порушень АТ «Хмельницькгаз», яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а саме вищевказані порушення, на підставі яких застосовано штраф.
Вважаючи вищевказані постанову та розпорядження протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.07.2024 №1290 «Про застосування санкцій до АТ «Хмельницькгаз» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу, та порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» у частині застосування санкцій у сумі 444482 грн.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про усунення порушень АТ «Хмельницькгаз» № 194-р від 10.07.2024 в частині зобов'язання АТ Хмельницькгаз усунути порушення підпунктів 27, 30 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов; надати пояснення з цих питань та здійснити розрахунки із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у 2023 році.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 8146,02 грн за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина порушень, а саме недотримання підпунктів 21, 27, 30 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, пункту 15 глави 2 розділу Кодексу ГРМ, пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу» не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Також суд виходив з того, що позивачем залишились неспростовані інші порушення, а саме підпункту 16 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині використання коштів, отриманих за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачених структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням та з дотриманням принципів здійснення закупівель відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі»; підпункту 31 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством; пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 в частині вчасного збалансування свого портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом; підпункту 6 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині укладення актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін з суміжними суб'єктами ринку природного газу, у тому числі із споживачами; підпункту 8 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов у частині забезпечення періодичної повірки (у тому числі демонтажу, транспортування, монтажу та ремонту) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, за власний рахунок незалежно від того, чи є ліцензіат власником лічильника, та відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Покликається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, а саме підпункт 27 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, абзаців 7, 8 статті 1, абзаців 5-7 статті 4 Закону № 1639.
Також покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо погашення заборгованості перед Оператором ГТС за періоди, які не врегульовані на підставі Закону №1639.
Також покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосували нерелевантну практику, оскільки у справах № 380/7521/23, № 120/4070/23, на які покликались суди, та у справі, яка розглядається, різні періоди виникнення заборгованості перед оператором ГТС, що є ключовим аспектом дослідження.
Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 440/15033/23.
Також покликається на те, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено надані сторонами докази, в зв'язку з чим суди дійшли помилкових висновків в частині скасування накладеної санкції за порушення, передбачене підпункт 21 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов; розрахунку розміру штрафу за порушення пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про ринок природного газу» у частині забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках.
Також покликається на те, що судами повністю проігноровано факти зазначення у формі звітності №3-НКРЕКП-газ-якість-розподіл за І, ІІ, ІІІ квартали 2023 інформації, яка не відповідає первинним документам; невірного зазначення інформації у формі звітності №8а-НКРЕКП-газ-моніторинг (річна); надання інформації або документів, необхідних для виконання НКРЕКП своїх повноважень з порушенням строків, встановлених листами НКРЕКП. Наведене призвело до помилкового висновку про відсутність порушень позивачем підпункту 30 пункту 2.2. глави 2 Ліцензійних умов та задоволення позову в цій частині.
Також покликається на те, що під час планової перевірки НКРЕКП встановлено, що Ліцензіатом не забезпечено функціонування електронних сервісів надання послуги з приєднання з урахуванням мінімальним вимог до інформаційного наповнення електронних сервісів надання послуги з приєднання, що свідчить про порушення вимог пункту 15 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ.
Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Повноваження НКРЕКП у правовідносинах, які виникли у цій справі, визначаються, зокрема, законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ринок природного газу».
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом;
2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
4) державного контролю та застосування заходів впливу;
5) використання інших засобів, передбачених законом.
Частинами першою - третьою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб'єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини четвертої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, щодо якого здійснюється перевірка, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, та суб'єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
Аналогічні санкції у разі вчинення правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб'єктів ринку природного газу визначено нормами Закону України «Про ринок природного газу».
Регулятор, у разі вчинення правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу відповідно до законодавства у сфері функціонування ринку природного газу у таких розмірах: від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на час виникнення спірних правовідносин - від 51 000 грн до 1700000 грн) (пункт 5 частини четвертої статті 59 Закону № 329-VIII).
Згідно акту перевірки № 229 від 14.06.2024, складеного за результатами проведення планової перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу, зафіксовано ряд порушень, за які НКРЕКП накладено штраф на загальну суму 910112 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише відповідачем і лише в частині задоволених позовних вимог, відтак касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише в цій частині.
Щодо порушення вимог підпункту 21 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов
Відповідно до підпункту 21 пункту 2.2 Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: розробляти та щороку до 31 липня подавати на затвердження до НКРЕКП та виконувати план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІV Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ зобов'язаний виконувати затверджений Регулятором план розвитку в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зупинення дії, виданої позивачу ліцензії з розподілу природного газу, обов'язок позивача щодо звітування по виконанню інвестиційної програми за ІV квартал 2023 року та за підсумками 2023 року не наступив.
Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій і не заперечується сторонами, дію виданої позивачу ліцензії було зупинено з 01.10.2023, а виявлені відповідачем порушення Ліцензійних умов стосувались невиконання позивачем плану розвитку за перші три квартали 2023 року, тобто періоду до 01.10.2023, коли дія ліцензії позивача ще не була зупинена.
Таким чином, відповідач не вбачав порушення вимог підпункту 21 пункту 2.2 Ліцензійних умов у невиконанні позивачем плану розвитку за четвертий квартал 2023 року та за підсумками 2023 року.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо дотримання позивачем вимог підпункту 21 пункту 2.2 Ліцензійних умов та протиправності оскаржуваних рішень відповідача в цій частині не можна визнати обґрунтованими.
Щодо порушення підпункту 27 пункту 2.2 глави Ліцензійних умов
Відповідно до підпункту 27 пункту 2.2 Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати розрахунки із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Закон № 1639-IX), у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме:
заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;
заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.
Відповідно до статті 2 Закону № 1639-IX дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Таким чином Законом № 1639-IX визначено виключний перелік видів заборгованості, які можуть бути врегульовані за передбаченою цим Законом процедурою.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки позивач включений до реєстру підприємств, які беруть участь у визначеній Законом № 1639-IX процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, то його заборгованість погашається у порядку, встановленому цим Законом за рахунок видатків державного бюджету.
Водночас, включення підприємства до реєстру підприємств, які беруть участь у визначеній Законом № 1639-IX процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, не значить, що таке підприємство може не дотримуватись визначених договором транспортування природного газу строків та умов розрахунків за надані послуги і що уся його заборгованість підлягає врегулюванню за передбаченою цим Законом процедурою.
За змістом статей 1 та 2 Закону № 1639-IX врегулюванню за цим Законом підлягають лише суми заборгованості перед особами, що здійснювали функції оператора газотранспортної системи і лише по 28.02.2022 включно.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна заборгованість виникла у позивача перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у 2023 році, відтак положення Закону № 1639-IX на неї не поширюються.
Покликання судів попередніх інстанцій в цій частині на висновки Верховного Суду у постановах від 03.06.2024 у справі № 380/7521/23 та від 11.02.2025 у справі №120/4070/23 є безпідставними, оскільки у цих справах, на відміну від справи, яка розглядається, заборгованість виникла у період до 28.02.2022, що в силу приписів статей 1 і 2 Закону № 1639-IX відносить її до сфери дії цього Закону.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має законодавчо передбачене право врегулювання заборгованості, включаючи заборгованість згідно судових рішень, стягувачами в яких виступають АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», ґрунтуються на неправильному застосуванні як норм матеріального права так і висновків Верховного Суду.
Щодо порушення підпункту 30 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов
Відповідно до підпункту 30 пункту 2.2. глави 2 Ліцензійних умов визначено обов'язок ліцензіата надавати НКРЕКП документи, інформацію та звітність, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).
Порушення Ліцензійних умов в цій частині відповідач вбачав у наданні позивачем звітності № 8а-НКРЕКП-газ-моніторинг (річна) та № 3-НКРЕКП-газ-якість-розподіл (квартальна), які містили недостовірні дані, а також в наданні на запити документів та інформації, що містять необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень дані, з порушенням встановлених НКРЕКП строків.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили лише з того, що уточнюючі дані до форми звітності № 8а-НКРЕКП-газ-моніторинг позивач подав самостійно до початку проведення перевірки, що не заборонено діючим законодавством і свідчить про те, що подана звітність ніяким чином не вплинула на виконання НКРЕКП своїх повноважень.
Натомість такі обставини не спростовують встановлені відповідачем під час перевірки порушень позивачем вимог пункту 30 Ліцензійних умов щодо подання звітності, яка містила недостовірну інформацію та надання документів і інформації з порушенням встановлених НКРЕКП строків.
Інших обставин, які б спростовували висновки перевірки в цій частині, судами не встановлено і доводів щодо їх наявності позивачем не наведено.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішень відповідача в цій частині та наявності підстав для їх скасування також не можна визнати обґрунтованими.
Щодо порушень вимог пункту 15 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи» (Закон № 1590-IX) Закон України «Про ринок природного газу» (Закон № 329-VIII) доповнено статтею 19-1.
Відповідно до частини тринадцятої статті 19-1 Закону № 329-VIII оператори газорозподільних систем забезпечують функціонування електронних сервісів надання послуги з приєднання, які мають забезпечити взаємодію та документообіг між замовником та оператором газорозподільної системи у процесі приєднання, інформування замовника про стан надання послуги з приєднання та забезпечити відображення інформації про поточний стан виконання відповідних організаційних та технічних заходів, які здійснюються для надання послуги з приєднання замовнику, із зазначенням очікуваних та граничних строків їх виконання.
Мінімальні вимоги до інформаційного наповнення електронних сервісів надання послуги з приєднання визначаються у кодексі газорозподільних систем.
На виконання Закону № 1590-IX НКРЕКП прийнято постанову 17.11.2021 № 2190, якою главу 2 розділу V Кодексу ГРС доповнено пунктом 15.
Відповідно до пункту 15 глави 2 розділу V Кодексу ГРС оператори газорозподільних систем забезпечують функціонування електронних сервісів надання послуги з приєднання, які мають забезпечити взаємодію та документообіг між замовником та оператором газорозподільної системи у процесі приєднання, інформування замовника про стан надання послуги з приєднання та забезпечити відображення інформації про поточний стан виконання відповідних організаційних та технічних заходів, які здійснюються для надання послуги з приєднання замовнику, із зазначенням очікуваних та граничних строків їх виконання.
Мінімальними вимогами до інформаційного наповнення електронних сервісів надання послуги з приєднання є відображення інформації про поточний стан виконання відповідних організаційних та технічних заходів, які здійснюються Оператором ГРМ для надання послуги з приєднання замовнику щодо:
готовності проєкту договору на приєднання, проєкту технічних умов приєднання та відповідних рахунків щодо їх оплати;
проєктування та здійснення заходів щодо оформлення земельних відносин щодо траси прокладання газових мереж зовнішнього газопостачання (за необхідності);
отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під газовими мережами зовнішнього газопостачання (за необхідності);
виконання інженерно-геодезичних вишукувань;
розробки та затвердження проєкту зовнішнього газопостачання та його кошторисної частини;
експертизи та погодження проєктної документації з іншими заінтересованими сторонами;
підключення до ГРМ газових мереж внутрішнього газопостачання замовника в точці приєднання;
пуску газу на об'єкт замовника та укладання договору розподілу природного газу (технічної угоди) тощо.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством не визначено, хто, за який рахунок і в якій формі має запровадити такий електронний сервіс.
Водночас, Законом № 329-VIII, в редакції Закону № 1590-IX, передбачено, що обов'язок із забезпечення функціонування, а відтак і запровадження електронних сервісів надання послуги з приєднання покладено саме на операторів газорозподільних систем.
Крім того, на виконання вимог Закону № 329-VIII Кодексом ГРС визначено мінімальні вимоги до інформаційного наповнення електронних сервісів надання послуги з приєднання, які повинні відображати конкретну інформацію про поточний стан виконання відповідних організаційних та технічних заходів, які здійснюються Оператором ГРМ для надання послуги з приєднання замовнику.
Суди попередніх інстанцій на підставі пояснень позивача дійшли висновку, що відповідні мінімальні вимоги до інформаційного наповнення електронних сервісів надання послуги позивачем дотримані через наповнення особистих кабінетів споживача, впровадження та забезпечення функціонування вайбер та телеграм каналів.
Водночас, судами не зазначено про надання якої саме послуги позивачем забезпечено інформаційне наповнення електронних сервісів, а впровадження та забезпечення функціонування вайбер та телеграм каналів в цілях забезпечення взаємодії та документообігу між замовником та оператором газорозподільної системи у процесі приєднання Законом № 329-VIII та Кодексом ГРС не передбачено.
Доказів забезпечення позивачем передбачених пунктом 15 глави 2 розділу V Кодексу ГРС мінімальних вимог до інформаційного наповнення електронних сервісів надання послуги з приєднання позивачем не надано.
Відсутність у законодавстві строків на реалізацію пункту 15 глави 2 розділу V Кодексу ГРС не звільняє оператора від обов'язку його виконання, до того ж, з часу внесення відповідних змін та набрання ними чинності на момент проведення відповідачем перевірки минуло більш ніж два з половиною роки, що є цілком достатнім для вжиття заходів з виконання відповідних обов'язків.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про протиправність та скасування оскарженої постанови в цій частині також не можна визнати обґрунтованими.
Щодо порушення пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (Закон № 3533-VI) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані:
1) забезпечити встановлення лічильників газу:
а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:
комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;
для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;
тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб'єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється;
б) для інших споживачів - до 1 липня 2011 року.
Відповідно до частини другої статті 6 Закон № 3533-VI Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує до суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, такі санкції:
у разі невстановлення вузлів обліку природного газу та/або неприпинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, - застереження;
у разі невжиття суб'єктом господарювання, до якого застосовано застереження, відповідних заходів - штраф у розмірі до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосована санкція у сумі 65569 грн не відповідає сумі штрафу, яка визначена частиною другою статті 6 Закону № 3533-VI, оскільки для визначення розміру штрафу відповідач керувався положеннями Закону України «Про ринок природного газу» (із розрахунку максимального розміру штрафу 1700000 із коригуванням).
Водночас, згідно розрахунку штрафу за 9 порушення щодо забезпечення комерційного обліку відповідачем застосовано максимальний розмір штрафу 425000 грн, що відповідає приписам частини другої статті 6 Закону № 3533-VI.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо невідповідності суми штрафу приписам частини другої статті 6 Закону № 3533-VI також не можна визнати обґрунтованими.
Позивач рішення судів попередніх інстанцій не оскаржував, відтак в силу приписів частини першої статті 341 КАС України касаційний перегляд здійснено в межах доводів касаційної скарги, які позивачем у наданому відзиві не спростовано.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з ухваленням нового рішення про відмову у їх задоволенні.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі № 560/16428/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відмовити.
В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі № 560/16428/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Судді
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко