Єдиний унікальний номер справи: 766/1474/23
Номер провадження: 11-кп/819/143/26
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 січня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22022230000000537 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 07 лютого 2026 року включно. Відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду від 10.12.2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, який не пов'язаний з реальним позбавленням волі з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
Посилається на те, що суд допустив істотне порушення норм процесуального права, розглянув клопотання прокурора, який не має та не мав процесуальних повноважень на подання такого клопотання.
Представником публічного обвинувачення у судовому засіданні 18.03.2025 року був прокурор окружної прокуратури міста Івано- ОСОБА_9 , який був залучений до участі у даному кримінальному провадженні за постановою про зміну складу групи прокурорів від 12.03.2025 року за підписом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_10 .
Прокурор ОСОБА_11 в судовому засіданні 18.03.2025 року від імені сторони обвинувачення не мав процесуальних повноважень на вчинення таких процесуальних дій, так як на стадії після початку досудового розслідування не був включений до групи прокурорів та не здійснював процесуального нагляду на стадії досудового розслідування, судового розгляду на підготовчому судовому засіданні обвинувального акта відносно ОСОБА_8 . Необґрунтованою та незаконною вважає постанову про зміну складу групи прокурорів від 12.03.2025 року , так як відсутні визначені ст. 37 КПК належні процесуальні підстави для зміни прокурора у даному кримінальному провадженні.
Також посилається на те, що як підозра так і обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 є необґрунтованими, зважаючи на вкрай низьку вагомість зібраних доказів.
Зазначає, що ОСОБА_8 не визнає вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, так як в його діях відсутні ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, будь яких дій пов'язаних із правоохоронною діяльністю не виконував.
У діях ОСОБА_8 відсутня добровільність щодо співпраці з окупаційною владою, що взагалі виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК.
Поясненнями свідків не підтверджено добровільності дій ОСОБА_8 та їм невідомо про підписанням ним будь-яких документів чи укладення договорів з окупаційною владою.
Захисник наводить оцінку зібраним у справі доказам, на яку посилається в апеляційній скарзі.
Усі заявлені у клопотанні прокурора ризики вважає припущеннями та такими, що не можуть бути враховані судом під час вирішення даної категорії клопотань.
Прокурором не виконано вимоги ст. 178 КПК, не зазначені та не враховані передбачені цією нормою обставини, не було доведено та підтверджено жодним належним допустимим доказом формально озвучені ним ризики.
Вказує, що сама по собі підозра та обвинувачення у вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення не є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_8 демонстрував належну процесуальну поведінку, а формально озвучені прокурором ризики не підтверджені жодним належним і допустимим доказом.
За час який минув з дати затримання ОСОБА_8 його не допитано та не здійснено жодної слідчої та процесуальної дії за його участю, що свідчить про формальність дій органу досудового розслідування, спрямованих лише на формальне тримання під вартою особи понад розумні строки та відсутність ризиків.
У рішенні Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 року не наведено жодного аргументу та доводу на спростування правової позиції сторони захисту та доводів і висновків слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва в ухвалі від 17.02.2023 року.
Прокурором не доведено, а судом не здійснено належної правової оцінки того, що більш м'які запобіжні заходи, які не пов'язані з тримання під вартою не зможуть забезпечити мети застосування запобіжного заходу, що зобов'язує суд змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м'який.
Вказує, що ОСОБА_8 безпідставно продовжує утримуватися під вартою понад розумний строк .
Посилається на те, що до суду було надано інформацію про стан здоров'я ОСОБА_8 , які судом до уваги не прийняті. Виявлені у ОСОБА_8 хвороби потребують постійного амбулаторного нагляду та дотримання лікування, щоб уникнути погіршення здоров'я.
Ці відомості підлягають перевірці судом з метою отримання справедливого висновку щодо стану здоров'я обвинуваченого та неможливості його перебування у СІЗО.
Позиції учасників.
Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви Суду.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 422-1 КПК України визначено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022230000000537 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави застосований до ОСОБА_8 ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року для запобігання встановленим ризикам , передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. В подальшому строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 рішеннями суду продовжений, попередньою ухвалою Херсонського міського суду від 16.10.2025 року строк тримання під вартою продовжено до 14.12.2025 року включно.
Прокурор Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_12 подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України , яке відноситься до особливо тяжких, продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю запобігти цим ризикам більш м'яким запобіжним заходом.
Доводи апеляційної скарги про недотримання прокурором положень кримінального процесуального закону щодо змісту клопотання не є переконливими.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.12.2025 року ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07.02.2026 року включно.
Як видно із ухвали, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 суд виходив із того, що продовжують існувати ризики, які передбачені п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Зважаючи на те, що судовий розгляд не закінчений є вірогідним продовження існування ризику впливу на свідків.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, як то передбачено ст. 95 КПК, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може незаконно впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Не спростовують доводи апеляційної скарги і висновки суду про продовження існування ризику переховування від суду.
За положеннями ст. 178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується враховується у сукупності з іншими обставинами та відомостями , що передбачені ст. 178 КПК.
Як видно, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років .
Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував як видно, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, а й обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки .
Доводи апеляційної скарги про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення. Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відомості, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв'язки, стан здоров'я, були фактично враховані судом при продовженні строку тримання під вартою.
Разом із тим, сукупність цих відомостей, не вказує на те, що на даній стадії кримінального провадження ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК нівельовані .
Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, його суспільну небезпечність, враховуючи обставини та положення, передбачені ч. 6 ст. 176 , 177, 178, 183, 331 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, те, що судовий розгляд кримінального провадження та дослідження доказів не завершено, суд дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати заявлені ризики, і що більш м'який запобіжний захід, і що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою на цій стадії судового провадження застосований бути не може.
Крім того, за приписами ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті- тримання під вартою.
У рішенні від 19.06.2024 року № 7-р(II)/2024 Конституційний Суд України зауважив, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Вказана норма кримінального процесуального закону наразі є чинною на території України та не визнана в передбаченому законом порядку не конституційною, внаслідок чого підлягає застосуванню судами під час вирішення питання про застосування до зазначеної категорії осіб запобіжних заходів.
Натомість, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що суд в даному випадку позбавлений права дискреційного застосування такої норми закону, шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, проте не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.
Посилання апеляційної скарги на те, що до ОСОБА_8 має бути застосований інший більш м'який запобіжний захід не узгоджується із зазначеними приписами кримінального процесуального закону, які є імперативними.
Відповідно до приписів ч.3,4 ст. 183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Здійснюючи апеляційний розгляд відповідно до положень ч. 1ст. 404 КК України в межах апеляційних вимог, колегія суддів зазначає , що запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК та запобігання здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики і чи зможе бути застосований більш м'який запобіжний захід .
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, а питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості вирішується судом за результатами судового розгляду відповідно до положень ст. 368 КПК України і не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст. 422-1 КПК України.
Апеляційний суд до ухвалення рішення суду першої інстанції по суті позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні, в тому числі на предмет їх допустимості, достатності та переконливості, а також робити висновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості особи, повноти досудового розслідування, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, тощо.
Тому посилання апеляційної скарги про необґрунтованість ОСОБА_8 пред'явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду є неприйнятними.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 під час апеляційного перегляду ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у порядку ст. 331 КПК на стадії судового розгляду кримінального провадження не є предметом перевірки.
Доводи апеляційної скарги про неможливість участі прокурора ОСОБА_13 в судовому засіданні через відсутність у нього процесуальних повноважень колегія суддів відхиляє.
Вбачається, що клопотання про продовження строку тримання щодо ОСОБА_8 було подано прокурором ОСОБА_12 , а не прокурором ОСОБА_14 , як вказує захисник.
Повноваження прокурора, що подав відповідне клопотання підтверджені постановою про зміну складу групи прокуророві у кримінальному провадженні від 09.12.2025 року , згідно з якою до складу групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №22022230000000537 щодо ОСОБА_8 входить прокурор ОСОБА_12 , отже він має процесуальні повноваження бути представником публічного обвинувачення у судовому засіданні та відповідно виносити на розгляд суду відповідні клопотання.
Положення ст. 36, 37 КПК України не передбачають обов'язкову безперервну участь одного й того ж самого прокурора у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей до ЄРДР і до моменту розгляду по суті цього кримінального провадження, оскільки згідно з положенням ч. 3 ст. 37 КПК України, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури.
Посилання захисника на те, що судом не було взято до уваги відомості про погіршення стану здоров'я обвинуваченого не узгоджуються із мотивами прийнятого судом рішення, з якого вбачається , що стан здоров'я обвинуваченого був врахований судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу .
Обґрунтованих доказів того, що стан здоров'я обвинуваченого унеможливлює його перебування в умовах установи попереднього ув'язнення та ненадання йому необхідної медичної допомоги матеріали апеляційної скарги не містять.
В умовах слідчого ізолятора медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в організовуються і проводяться відповідно до діючого законодавства України.
В долученій до апеляційної скарги копії відповіді Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях №152-МИ-25 від 10 лютого 2025 року є відомості про те, що ОСОБА_8 має наведені у цій довідці захворювання . Водночас зазначено, що протягом 2024 року були проведені консультативні огляди лікарями, ОСОБА_8 отримав рекомендоване лікування, забезпечений інсуліном та дієтичним харчуванням. На час відповіді його стан компенсований, ургентної допомоги за межами СІЗО не потребує.
Інших документів щодо стану здоров'я обвинуваченого до апеляційної скарги не додано.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції з підстав та за доводів зазначених в апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховуючи доводи захисника , зауважує що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 перебуває на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час, зокрема, з липня 2023 року, протягом якого обвинувачений утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд, зважаючи на очевидну складність кримінального провадження та значне погіршення безпекової ситуації в м. Херсоні , разом із тим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів на дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4