Єдиний унікальний номер справи: 650/2079/25
Номер провадження: 22-ц/819/139/26
13 січня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л.В.,
Радченка С. В.,
секретар Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
позивач - ОСОБА_2 ,
позивач - ОСОБА_3 ,
позивач - ОСОБА_4 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 03 жовтня 2025 року, у складі головуючого судді Хомик І.І.,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені яких діяла адвокат Чиркіна Л.Ю., звернулися до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування вимог представник позивачів посилалася на те, що позивачам на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 9,8502га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520983700:04:039:0006, яка знаходиться в адміністративно-територіальних межах Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області (Новокубанської сільської ради).
23 січня 2009 року між позивачами та ТОВ «Югтранзитсервіс-АГРОПРОДУКТ» було укладено договір оренди земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 4АА002463-040971600050 від 18 травня 2009 року.
27 серпня 2015 року між позивачами та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» та новим орендарем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було укладено договір про заміну сторони у договорі оренди.
30 липня 2017 року між орендодавцями, орендарем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та новим орендарем ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» було укладено додаткову угоду № 1700050 до договору оренди землі, за якою право оренди належної позивачеві земельної ділянки перейшло до нового орендаря, а договір оренди в цілому викладено в новій редакції.
В період з 01 лютого 2022 року по 04 лютого 2022 року відповідач уклав з кожним позивачем окремо Додаткову угоду №1700050-7, згідно з якою договір оренди було викладено у новій редакції. Строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2028 року, а орендну плату визначено в розмірі 10.00% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 35 078.64 грн за кожен рік оренди, яка вноситься у грошовій формі до 31 грудня за кожен рік оренди. Нормативна грошова оцінка землі визначена в сумі 350 786.38 грн.
Однак в порушення умов договору орендар не виконує належним чином свої обов'язки щодо своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, в результаті чого утворилася заборгованість за 2022, 2023 та 2024 роки на загальну суму 105 235,91 грн.
Оскільки відповідач належним чином не виконує взятих на себе обов'язків за договором оренди, позивачі істотно позбавляються того, на що вони розраховували відповідно до його умов.
19 березня 2025 року представником позивача направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості з орендної плати за №18-03/2025-1, але станом на дату подання позовної вимоги погашення заборгованості з виплати орендної плати відповідачем не здійснено.
Таким чином, враховуючи систематичне (протягом трьох років) невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати вважаємо, що існують законні підстави вимагати розірвання договору оренди .
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати протягом строку дії договору, що є достатньою правовою підставою для його розірвання відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору, а також на відсутність підстав для звільнення від орендної плати, представник позивачів просив суд розірвати договір оренди землі від 23 січня 2009 року, зареєстрованого за № 4АА002463-040971600050 (зі змінами в редакції згідно додаткової угоди від 30 липня 2017 року, та від лютого місяця 2022 року) укладений між орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та орендодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 9,8502 га. з кадастровим номером 6520983700:04:039:0006.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 липня 2025 року за клопотанням представника позивачів - адвоката Чиркіної Л.Ю. залучено до участі у справі у якості співвідповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА- ПЛЮС».
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.
Розірвано договір оренди землі від 23 січня 2009 року, зареєстрованого за № 4АА002463-040971600050 (зі змінами в редакції згідно додаткової угоди від 30 липня 2017 року, та від лютого місяця 2022 року) укладений між орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та орендодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 9,8502 га. з кадастровим номером 6520983700:04:039:0006, з урахуванням договору купівлі-продажу від 17.04.2025 року № 1704/25-26 між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору в сумі 1 211,20 грн.
30 жовтня 2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказував на наступне.
Зокрема скаржник зазначив, що між ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем існують правовідносини з оренди землі сільськогосподарського призначення. З 24 лютого 2022 року у зв'язку зі збройною агресією військами рф частина території України, включаючи Херсонську область та спірні земельні ділянки, були тимчасово окуповані, у зв'язку з чим ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» не мало можливості здійснювати господарську діяльність на орендованих ділянках. Це впершу чергу було обумовлено відсутністю працівників, майно підприємства було знищено та розкрадено. Для товариства пріоритетом у будь-якому випадку є життя працівників, а тому відповідно будь-які роботи, що могли б призвести до поганих наслідків, не проводилися.
Також товариству рішенням Борозенської сільської військової адміністрації надавалися пільги з місцевих податків і зборів на території Новорайської сільської територіальної громади у зв'язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок. Такі підбги надавалися і розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації.
Листом ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025року підтверджено потенційне забруднення орендованих ділянок вибухонебезпечними предметами та не залучення підрозділів ДСНС до проведення робіт з розмінування території. На підставі зазначених документів скаржник зазначив, що використання товариством землі було об'єктивно неможливим у 2022-2024 роках, що згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України звільняє орендаря від сплати орендної плати.
Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов'язку виплати орендної плати.
Крім того, апелянт вказав, що в ході розгляду справи суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення, оскільки не забезпечив належного повідомлення іншого співвідповідача - ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про день, час та місце судового засідання та провів розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, хоча після подання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зустрічного позову справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є також підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Крім того, право оренди земельної ділянки ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було відчужено ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі відповідного правочину і таким чином новий орендар несе відповідальність за невиконання зобов'язань за договором. З огляду на це ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не є боржником за зобов'язаннями, передбаченими договором оренди землі, тому відповідно не повинен бути відповідачем за цим позовом. Тобто ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не є належним відповідачем у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачі не скористалися.
12 листопада 2025 року представником ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журиком А.Л. подані додаткові пояснення, які містять в собі доводи та посилання на докази, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та не містяться в апеляційній скарзі, а отже не можуть бути прийняті судом в силу вимог статті 367 ЦПК України та частини 1 статті 364 ЦПК України.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачі звернулися до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є підставою для його розірвання.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №722073 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 6520983700:04:039:0006, загальною площею 9.85 га., розташованих на території села Нова Кубань Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області, Борозенська ОТГ. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2589874965020, номер запису про право власності/ довірчої власності 46873199.
Вказану земельну ділянку позивачі отримали у спадок після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВКА №661447, ВКА №661446, ВКА №661445, ВКА №661444.
23 січня 2009 року між позивачами та ТОВ «Югтранзитсервіс-АГРОПРОДУКТ» було укладено договір оренди земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 4АА002463-040971600050 від 18 травня 2009 року.
27 серпня 2015 року між позивачами та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» та новим орендарем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було укладено договір про заміну сторони у договорі оренди.
30 липня 2017 року між орендодавцями, орендарем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та новим орендарем ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» було укладено додаткову угоду № 1700050 до договору оренди землі, за якою право оренди належної позивачеві земельної ділянки перейшло до нового орендаря, а договір оренди в цілому викладено в новій редакції.
В період з 01 лютого 2022 року по 04 лютого 2022 року відповідач уклав з кожним позивачем окремо Додаткову угоду №1700050-7, згідно з якою договір оренди було викладено у новій редакції. Строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2028 року, а орендну плату визначено в розмірі 10.00% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 35 078.64 грн за кожен рік оренди, яка вноситься у грошовій формі до 31 грудня за кожен рік оренди. Нормативна грошова оцінка землі визначена в сумі 350 786.38 грн
У подальшому ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» передав право оренди спірної земельної ділянки ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», уклавши договір купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року за № 1704/25-26. Дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору. При цьому відповідач не довів, що невиконання ним своїх зобов'язань за договором оренди сталося з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин, а також існування об'єктивної неможливості використання орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням. Посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов'язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов'язання відповідача. А відповідачем наявність форс-мажору даному випадку та його безпосередній вплив на виконання зобов'язань Товариства не доведено. Відповідачем не надано суду і доказів того, що новий орендар вказаної земельної ділянки ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на орендованій земельній ділянці, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та оплати орендної плати.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець, відповідно до абзацу п'ятого частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично протягом 2023-2024 років не виплачувало позивачам орендну плату у строки, визначені умовами укладеного між ними договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті141 ЗК України.
Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі№ 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Оскільки позивачі мотивували позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачів про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Відповідач факт невиплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки не заперечує, посилаючись на те, що заборгованість по орендній платі за вказаний період виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року та окупацією Херсонської області.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
У зв'язку із запровадження на території України УказомПрезидента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Спірна земельна ділянка розташована на території Новокубанської сільської ради Бериславського району (раніше Великоолексндрвського) Херсонської області, яка у період з березня 2022 року по листопад 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією рф, а а з листопада 2022 року Новокубанька сільська рада віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376 та є чинним.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Новокубанської сільської ради в період з березня 2022 року по листопад 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів в 2022 році.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки та висновок суду першої інстанції про неврахування даного періоду під час встановлення систематичності невиконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати товариством у цей період.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, зокрема не можливості використання орендованих земельних ділянок позивача через її потенційне замінування та існування загрози загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки.
Проте належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Спірні земельні ділянки розташовано на території Новокубанської сільської ради, яка з листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним.
Бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.
Документів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами матеріали справи не містять.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність протягом 2023-2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна.
Наведена апелянтом обставина відсутності у нього техніки для обробки землі, не доведена неможливістю залучення такої техніки на правах оренди.
Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що відповідач здійснював дії щодо, наприклад, звернення до компетентних органів з приводу обстеження та розмінування земельних ділянок з метою усунення перешкод у користуванні ними, звернення з листами до позивача про наявність вказаних перешкод та звільнення відповідача у зв'язку з цим від сплати орендної плати тощо, що могло б свідчити про здійснення відповідачем дій щодо доведеності наявності дійсних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання, що, в свою чергу, могло б розглядатися як підстава для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України« Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати, а посилання в апеляційній скарзі на лист ГУ ДСНС України у Херсонській області, отриманий за зверненням відповідача після ухвалення рішення суду першої інстанції у сукупності з іншими обставинами, не містить в собі підстав для застосування ч.6 ст. 762 ЦК України, оскільки містить в собі інформацію про припущення щодо земельних ділянок.
Даний лист не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконання грошового зобов'язання за договором оренди землі та не свідчить про наявність передбачених законом умов для розірвання договору з ініціативи відповідача. Так, відповідно до інформації, що міститься у вказаному листі піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах. Твердження щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер, оскільки жодного обстеження земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на ній вибухонебезпечних предметів або неможливості її використання. Крім того, лист не містить відомостей неможливості використання саме спірної земельної ділянки.
Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов'язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належним доказовим матеріалом, який у справі відсутній.
Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.
Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.
Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22.
Посилання товариства в апеляційній скарзі на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області за 2023-2025 роки, що орендовані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» земельні ділянки визнано непридатними для використання у зв'язку з їх потенційною загрозою забрудненням вибухонебезпечними предметами та наданням товариству податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельних ділянок, не свідчать про об'єктивну неможливість товариства використовувати орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням протягом 2023-2024 роках та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку зі сплати орендної плати.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування обставин, за які він не відповідає, та які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачам орендної плати за 2023 та 2024 роки.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо відсутності відомостей про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
З матеріалів справи вбачається, що судом, відповідно до вимог пункту 1 частини сьомої статті 128 ЦПК України, судові повістки про виклик ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» відправлялися за адресою місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які поверталися з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Відповідно до змісту пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду є днем вручення судової повістки.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Проте ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» рішення суду, у тому числі з підстав неповідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду не оскаржувало, а відомостей про те, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також представляє інтереси іншого співвідповідача в матеріалах справи відсутні.
Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою представника позивачів ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, встановлено відповідачу строк 5 (п'ять днів) з дня вручення ухвали про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження, у який відповідач має право надіслати суду заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження ( а.с.83).
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження ( а.с.207).
Згідно частини першої, другої, третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1)ціну позову; 2)значення справи для сторін; 3)обраний позивачем спосіб захисту; 4)категорію та складність справи; 5)обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6)кількість сторін та інших учасників справи; 7)чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1)справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судоммалозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4)справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом року, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Згідно пункту 5 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження врахував ціну позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет спору та характер спірних правовідносин, які не свідчать про складність справи, не вимагають проведення підготовчого судового засідання для повного, об'єктивного та всебічного встановлення обставин справи.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на необхідність розгляду справи за правилами загального провадження на підставі частини п'ятої статті 274 ЦПК України у зв'язку з поданням зустрічної позовної заяви, оскільки ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 липня 2025 року, яка залишена без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом надання до них доступу на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Що стосується доводів товариства про те, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є неналежним відповідачем у справі з огляду на відчуження товариством права оренди земельної ділянки на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене. Разом з тим, згідно з частиною п'ятою статті 6 зазначеного Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Отже, саме з моменту державної реєстрації переходу права оренди новий орендар набуває юридично значущих прав та обов'язків щодо користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі договору про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок, укладеного 17 квітня 2025 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», право оренди землі строком на один рік перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС».
Оскільки виниклі між сторонами спірні правовідносини стосуються періоду 2022-2024 років, тобто часу, який передував відчуженню права оренди землі (квітень 2025 року), то визначення співвідповідачами у справі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (який мав висловити свої доводи та надати заперечення проти пред'явлених вимог) та ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» (до якого лише тимчасово перейшли права та обов'язки орендаря), є процесуально виправданим.
Апеляційний суд враховує, що предметом позову є обставини, які виникли у 2022-2024 роках, тобто до укладення 17 квітня 2025 року відповідного договору про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок та реєстрації за новим орендарем права оренди. Обов'язки нового орендаря наступають з часу реєстрації його права оренди, крім випадків, встановлених законом та договором, а тому зокрема і скаржник (ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») за вимогами про розірвання договорів оренди має відповідати за порушення умов договорів оренди в частині несплати орендної плати, допущені ним у 2023-2024 роках. З наведених підстав суд першої інстанції також правімірно стягнув сплачений позивачами судовий збір саме з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою й інші доводи апеляційної скарги.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2025 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв'язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Л.А.Приходько
Судді: Л.В.Базіль
С.В.Радченко