Номер провадження: 11-кп/819/238/26 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/8474/25 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/8474/25
12.01.2026 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференціїматеріали кримінального провадження №12018230000000180 від 25.04.2018 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2025, якою щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.2 ст.361, ч.4 ст.28, ч. 5 ст.185, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205-1, ч.4 ст.28, ч.3 ст.206-2 КК України,
застосовано запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.02.2026 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018230000000180 від 25.04.2018 щодо ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.2 ст. 361, ч.4 ст.28, ч.5 ст.185, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.205-1, ч.4 ст.28, ч. 3 ст.206-2 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2025 задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.02.2026 включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2025, обрати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити суму застави.
Свої доводи мотивує тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Указує, що при зверненні до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор послався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не конкретизувавши їх та не зазначив чим такі ризики підтверджуються.
Вважає, що суд при застосуванні запобіжного заходу безпідставно не врахував попередню поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, яке тривало з 2018 року.
Клопотання від обвинуваченого ОСОБА_9 про його обов'язкову участь до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_8 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності обрання запобіжного заходу.
У клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 прокурор зазначає, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, тому, перебуваючи на волі, він може перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні шляхом незаконного впливу на потерпілих, свідків з метою зміни ними показань для уникнення відповідальності та незаконного впливу на осіб, проінформованих про злочини, окрім цього, перебуваючи на свободі, буде контактувати з особами, які можливо причетні до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, також останній на судові виклики не з'являється на судові засідання.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, дають підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , суд виходив з наявності існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.05.2025 розгляд кримінального провадження 954/82/23 в частині обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.2 ст361, ч.4 ст. 28, ч.5 ст.185, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.205-1, ч.4 ст.28, ч.3 ст.206-2 КК України - зупинене, оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_9 , та надано дозвіл на затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2025 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_9 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
09.12.2025 року на виконання ухвали суду про розшук, ОСОБА_10 було доставлено до Херсонського міського суду Херсонської області.
Також він може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки за змістом ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, він можевчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки.
Також при вирішенні питання суд взяв до уваги, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
За вказаних вище обставин, запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, а тому підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відсутні та не підтверджені відповідними доказами.
Крім того, суд зауважив, що враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч.4 ст.182 КПК України).
Отже, дослідивши матеріали справи, суд з урахуванням характеру інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, доведених ризиків, визнав, що відсутні об'єктивні передумови для визначення застави на даному етапі кримінального провадження, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому колегія суддів зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Існування вказаних ризиків виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Крім цього, колегія суддів враховує те, що факти, на які посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, не зменшують встановлені судом ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати щодо обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаний з триманням під вартою.
Ці ж обставини існували і на момент скоєння кримінальних правопорушень, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого ОСОБА_9 .
А тому твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не ґрунтуються на матеріалах провадження та висновків суду першої інстанції не спростовують.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини свідчать про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та неможливість застосування щодо нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Відповідно до положень ч.3 ст.199 КПК України, вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції врахував обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливість у ОСОБА_10 переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також при вирішенні питання суд першої інстанції взяв до уваги обставини, які передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченимпроцесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_9 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи захисника про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 405,0 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 до 06.02.2026 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5