Єдиний унікальний номер справи: 766/12188/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/129/26 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
13 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2025 року, якою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Маяк, Бериславського району, Херсонської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не маючого судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 29 січня 2026 року включно,
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023231030002133 від 30.10.2023 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 до
29 січня 2026 року.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність оскаржуваної ухвали, ухвалення її з істотним порушенням вимог КПК України.
Крім того, апелянт звертає увагу про абсолютну безпідставність оскільки ухвала є не обґрунтованою та недоведеною, та є такою що не відповідає реальним ризикам.
Зокрема, апелянт вважає що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. Підстави для скасування відображаються та полягають в неповноті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінально процесуального закону.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Захисником адвокатом ОСОБА_8 було надано клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі у судовому засідання. Усі учасники засідання підвередили можливість розгляду апеляційної скарги без участі заисника.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор зазначає про обґрунтованість його обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не перестали існувати та неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри визначено на стадії досудового розслідування та не може бути предметом перегляду під час розгляду кримінального провадження по суті.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу.
Приймаючи рішення щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд цілком слушно виходив із того, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті, за вчинення якого, передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, є особою неодруженою та непрацевлаштованою.
Існуючі соціальні зв'язки обвинуваченого ОСОБА_7 є недостатніми для того, щоб гарантувати його належну процесуальну поведінку, а доказів того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали сталися суттєві зміни у соціальних зв'язках обвинуваченого чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, до суду не надано. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кримінальних, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене, в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
На думку колегії суду, бажання підписати контракт із Збройними силами України та служба у Збройних силах України, не тільки, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а може спонукати обвинуваченого до вчинення дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання прокурора в суді не зменшилися та не перестали існувати.
Відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами, що підлягають врахуванню відповідно до положень ст. 178 КПК України доводять, що на даній стадії кримінального провадження запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, як про те просить захисник, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене твердження апелянтів про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання його під вартою та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 29 січня 2026 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12