Номер провадження: 11-кп/819/42/26
Номер справи місцевого суду: 650/126/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
12 січня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні №12024231090001892 від 12 вересня 2024 року, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мала Олександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Білоусове Бериславського району Херсонської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого;
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15- ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання:
за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Ухвалено строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 обраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 5032/24 від 01.11.2024 у розмірі 230 (двісті тридцять гривень).
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 - ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України та йому призначено покарання:
за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Ухвалено строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 обраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 5032/24 від 01.11.2024 у розмірі 230 (двісті тридцять гривень).
Цивільний позов прокурора Бериславської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_10 - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь Каховського міжрайонного управління водного господарства 10833,35 грн. шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.
Вироком також вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, що скоєні за наступних обставин.
ОСОБА_8 , 24 серпня 2024 року, близько 18.00 години, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, на автомобілі ВАЗ-21013 д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_9 , через незачинені на замикаючі пристрої ворота заїхали на територію ПНС «Томаринська» Каховського міжрайонного управління водного господарства, що розташована на автодорозі Т2207 Нововоронцовка - Високопілля - Велика Олександрівка - Берислав, поблизу с.Томарине Бериславського району Херсонської області, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, таємно, проникли до середини приміщення насосної станції, через пошкоджені в результаті неодноразових обстрілів з боку військовослужбовців збройних сил російської федерації вікна, звідки, шляхом демонтажу, таємно викрали 5 трифазних електродвигунів, потужністю 1,5 кВт кожний, а саме: 2 електродвигуни з насосів вакуумних ВВН-1.5, 2 електродвигуни з вентиляторів віконних, 1 електродвигун з електричного приводу, вартістю 2 166,67 грн. за один трифазний електродвигун загальною вартістю 10 833,35 гривень, які завантажили до вищевказаного автомобіля, після чого обернули вказане майно на власну користь та розпорядилися ними на власний розсуд, шляхом випалювання з них брухту кольорових металів та подальшого їх продажу сторонній особі, чим спричинили Каховському МУВГ майнову шкоду на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_8 , 07 жовтня 2024 року, близько 11.00 години, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, на автомобілі ВАЗ-21013 д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_9 , через незачинені на замикаючі пристрої ворота заїхали на територію ПНС «Томаринська» Каховського міжрайонного управління водного господарства, що розташована на автодорозі Т2207 Нововоронцовка - Високопілля - Велика Олександрівка - Берислав, поблизу с.Томарине Бериславського району Херсонської області, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, таємно, проникли до середини приміщення насосної станції, через пошкоджені в результаті неодноразових обстрілів з боку військовослужбовців збройних сил російської федерації вікна, звідки повторно викрали мідні контакти загальною масою 12,935 кг., вартістю 267,50 грн. за 1 кг., на загальну суму 3460,11 грн., шляхом їх демонтування із шаф РУ-0,4 кВт, які завантажили до вищевказаного автомобіля, після чого обернули вказане майно на власну користь, розпорядившись ними на власний розсуд, шляхом продажу сторонній особі, чим спричинили Каховському МУВГ майнову шкоду на вищевказану суму.
Також, ОСОБА_8 , 09 жовтня 2024 року, близько 11.00 години, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , в умовах дії воєнного стану, введеного в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, на автомобілі ВАЗ-21013 д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_9 , через незачинені на замикаючі пристрої ворота заїхали на територію ПНС «Томаринська» Каховського міжрайонного управління водного господарства, що розташована на автодорозі Т2207 Нововоронцовка - Високопілля - Велика Олександрівка - Берислав, поблизу с Томарине Бериславського району Херсонської області, та залишивши його в приміщенні гаражу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, таємно, повторно проникли до середини приміщення насосної станції, через пошкоджені в результаті неодноразових обстрілів з боку військовослужбовців збройних сил російської федерації вікна, де здійснили демонтаж трифазного електродвигуна потужністю 1,5 кВт., вартістю 2 166,67 грн., з насосу вакуумного ВВН-1.5, а також розукомплектували шафу РУ-0,4 кВт., а саме демонтували мідні контакти загальною масою 9,765 кг., вартістю 267,50 грн. за 1 кг., на загальну суму 2612,14 грн., та алюмінієві пластини і котушки з алюмінієвою обмоткою загальною масою 7,040 кг., вартістю 42,50 грн. за 1 кг., на загальну суму 299,20 грн., які в подальшому перенесли до приміщення вищевказаного гаража, з метою викрадення, але свій злочинний умисел не довели до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, у зв'язку із тим, що були застигнуті на місці охоронцем ОСОБА_11 .
Вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом кваліфіковано:
-по першому епізоду за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану;
-по другому епізоду за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану;
-по третьому епізоду за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подав апеляційні скарги в яких просить призначити обвинуваченим покарання із застосуванням ст.69, 75 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг захисник зазначив, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного обвинуваченим покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На думку захисника призначене обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання є надто суворим та наявні підстави для застосування положень ст.69, 75 КК України.
Звертає увагу, що за клопотанням прокурора судовий розгляд здійснено з урахуванням положень ч.3 ст.349 КПК України. Обвинувачені та захисник проти задоволення клопотання не заперечували та визнали всі встановлені в ході досудового розслідування обставини вчинення ними кримінальних правопорушень.
Крім того обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується посередньо, проживає разом з батьками, не одружений.
Захисник зазначає, що вказані обставини з урахуванням встановлених судом пом'якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання, можуть слугувати підставами для призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з урахуванням ст.69, ст.75 КК України.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Захисник в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали апеляційні скарги захисника.
Прокурор заперечив проти апеляційних скарг, просив вирок суду залишити без змін.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
В останньому слові ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили змінити покарання.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено за встановлених та викладених у вироку суду першої інстанції обставин, як і кваліфікація їх дій, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Враховуючи викладене, предметом дослідження в даному апеляційному провадженні буде питання можливості призначення обвинуваченим покарання із застосуванням ст.69, ст.75 КК України.
Перевіривши доводи апеляційних скарг захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинувачених внаслідок суворості, апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як видно з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.15 - ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану; незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
Вказані злочини, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими. Санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Обираючи обвинуваченим вид та міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, мотив та мету обвинувачених у їх вчиненні, відомості про особу обвинувачених.
Так, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, характеризується посередньо, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей. Обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинувачених судом першої інстанції визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, які обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено.
На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність призначення обвинуваченим покарання, що пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками місцевого суду та попри доводи апеляційних скарг захисника не вбачає підстав для призначення обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
Формальна наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання не є достатньою для призначення покарання нижче від найнижчої межі, що встановлене в санкції статті (частини статті). В такому випадку слід враховувати, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
У даному випадку, захисник як на підставу призначення покарання із застосуванням статті 69 КК України посилається на встановлені судом обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, визнання обвинуваченими своєї вини, а також відомості про особу обвинувачених.
Разом із цим, зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що призначаючи обвинуваченим вид та міру покарання суд першої інстанції належним чином врахував визнання ними своєї вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Зазначені обставини у сукупності із відомостями про особу обвинувачених та характер скоєних ними злочинів послугували для призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання в мінімальних межах. При цьому матеріали провадження не містять жодних відомостей, що сукупність зазначених пом'якшуючих покарання обставин (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину) суттєво знижують ступінь скоєних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів. Не доведено зазначену обставину і стороною захисту.
Апеляційний суд звертає, увагу що обвинувачені за попередньою змовою скоїли ряд кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України. Вказані кримінальні правопорушення скоєні в умовах воєнного стану, шляхом проникнення до іншого приміщення через вікна, що були пошкоджені в результаті неодноразових обстрілів з боку військовослужбовців збройних сил рф. Зазначені дії несуть підвищену суспільну небезпечність, оскільки обвинувачені, будучи повнолітніми, працездатними особами молодого віку в умовах воєнного стану, в тяжкий для країни та суспільства час, коли збройними формуваннями країни-агресора здійснюються систематичні обстріли та знищення об'єктів інфраструктури, обрали шлях системної та протиправної діяльності з розкрадання майна, що використовується у водному господарстві Херсонської області. При цьому відомості про добровільне відшкодування обвинуваченими заподіяної шкоди відсутнію
За наведеного апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстави для застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 положень ст.69 КК України відсутні, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про те, що встановлені судом першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують тяжкість вчинених злочинів та свідчать про те, що призначення покарання у мінімальному розмірі, яке передбачено санкцією статті ч.4 ст.185 КК України, буде явно не справедливим.
Зазначені захисником відомості про особу кожного з обвинувачених враховані судом при призначенні покарання та не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів.
Що стосується можливості призначення обвинуваченим покарання із застосуванням ст.75 КК України то суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Так, відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається зі змісту оскарженого вироку, призначаючи обвинуваченим покарання суд першої інстанцій прийшов до висновку щодо необхідності призначення покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із застосуванням ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Призначення такого покарання (позбавлення волі на строк більш п'яти років) з огляду на положення ст.75 КК України саме по собі виключає можливість застосування даної норми та звільнення обвинувачених від відбування покарання з іспитовим строком.
Крім того, як вже зазначалося, судом при призначенні покарання було враховано особу кожного з обвинувачених, зокрема ті на які послався захисник в апеляційних скаргах та обставини, що пом'якшують покарання. На переконання суду апеляційної інстанції, ці обставини не можуть одночасно слугувати підставами для висновку про можливість призначення обвинуваченим покарання в мінімальних межах та звільнення від відбування покарання.
Будь-яких відомостей про те, що призначене судом покарання, явно не відповідає вчиненим обвинуваченим кримінальним правопорушенням матеріали провадження не містять. Не наведено таких відомостей і захисником в апеляційних скаргах.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає будь-яких законних підстав для призначення обвинуваченим покарання із застосуванням ст.69 та ст.75 КК України, як про це поставлене питання захисником в апеляційних скарга. Оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, внаслідок чого воно має бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404,407,419 КПК України, суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4