Номер провадження: 22-ц/813/387/25
Справа № 947/3697/23
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Карташов О. Ю.
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 березня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович, про зняття арешту з майна
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області: Вельков Олег Віталійович, в якій, просить суд скасувати арешт майна, яке належить позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3 , який застосовано: ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2020 у справі № 947/21017/19, якою заборонено відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням, передачею у користування, наданням в оренду третім особам, належного їй майна - нежитлової будівлі, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; постановами Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича в межах зведеного виконавчого провадження номер АСВП 66284863 від 26.07.2021 по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, в тому числі:
1) нежитлової будівлі, кафе, загальною площею 467, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) транспортного засобу автомобіль Toyota Fortuner, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску;
3) коштів на банківських рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 ;
4) квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 86,8 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м. та стягнути з відповідачів судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , про що 22.04.1989 Центральним відділом РАГС м. Одеси вчинено актовий запис №703. На теперішній час шлюб не розірвано, сторони проживають разом та мають спільне господарство. В сім'ї відсутні спори щодо користування майном подружжя та особистим майном кожного з них. За час перебування у вказаному шлюбі, позивачем та його дружиною ОСОБА_3 набуте у власність майно: нежитлова будівля, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб автомобіль Toyota Fortuner, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску; кошти на банківських рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 ; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 86,8 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м. Право власності набутого майна зареєстровано на дружину позивача - ОСОБА_3 . 03.07.2018 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір позики у розмірі 18000,00 доларів США. Позивач вказує, що позичені кошти, не використовувалися на потреби сім'ї, в тому числі на утримання спірного майна подружжя.
Також, позивач зазначає, що 10.09.2020 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси відкрито провадження у цивільній справі №947/21017/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики від 03.07.2018. В порядку забезпечення вказаного позову, ухвалою від 10.09.2020 у справі №947/21017/19, заборонено відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будь які дії, пов'язані із відчуженням, передачею у користування, наданням в оренду третім особам належного її майна - нежитлової будівлі, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 19.02.2020 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №947/21017/19, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 03.07.2018 у розмірі 18 000,00 доларів США, 3% річних у розмірі 533,00 долари США, заборгованості за договором позики від 03.07.2018 у розмірі 35 000, 00 доларів США, 3% річних у розмірі 164,00 долари США, та стягнуто судовий збір у розмірі 9 989,20 грн. 26.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Вельковим Олегом Віталійовичем відкрито виконавче провадження номер АСВП 66280820, яке постановою від 26.07.2021 року об'єднано у зведене виконавче провадження номер за АСВП 66284863 за виконавчими листами Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2021 року виданими на виконання рішення від 19.02.2020 року у справі №947/21017/19 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03.07.2018 у розмірі 18 000 доларів США, 3% річних у розмірі 533 доларів США, заборгованості за договором позики від 03.07.2018 у розмірі 35 000 доларів США, 3% річних у розмірі 164 доларів США, та судового збору 9 989,20 грн.
Позивач зазначає, що в межах згаданого виконавчого провадження, приватним виконавцем арештовано майно, титульним власником якого зареєстровано боржника, а саме: 26.07.2021 року постановою приватного виконавця про арешт майна боржника, накладено арешт на нежитлову будівлю, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26.07.2021 року постановою приватного виконавця арештовано кошти на банківських рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 .
07.09.2021 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль Toyota Fortuner, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску, реєстрація від 21.12.2013.
14.09.2021 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на нежитлову будівлю, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
16.08.2022 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 86, 8 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м.
Отже, позивач вказує, що приватний виконавець арештував спільну сумісну власність подружжя, частина із якої належить йому на підставі cт. 60 СК України. Оскільки позивач не є відповідачем у справі №947/21017/19 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, та боржником у зведеному виконавчому провадженні номер за АСВП 66284863, то накладення арешту на згадане майно порушує його права як власника, Позивач вважає, що вказаною нормою права та нормами ст. 60 СК України, передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, позивач в силу закону є співвласником майна набутого у шлюбі з ОСОБА_3 та йому належить 1/2 частина вищевказаного арештованого майна.
Тому, позивач зазначає, що він не є боржником, й не відповідає за особисті зобов'язання відповідача ОСОБА_3 . Приватний виконавець не звертався до суду із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Стягувач не звертався до суду із позовом про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що на даний час відсутні підстави визначені законом для арешту вищевказаного спільного майна, та звернення на це майно стягнення у межах зведеного виконавчого провадження номер за АСВП 66284863 від 26.07.2021 року. У зв'язку із зазначеним, на думку позивача, арешт накладений судом та приватним виконавцем на майно, яке належить позивачу та його дружині на праві спільної сумісної власності підлягає скасуванню.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20.03.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович, про зняття арешту з майна - відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що за змістом поданої заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, а тому позовна заява ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту повинна розглядатися в порядку, передбаченому VII ЦПК України. Враховуючи фактичні обставини справи, норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини та судової практики суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки він є необґрунтований, і визнання позову відповідачем ОСОБА_3 в своїй заяві від 20.03.2023 року, не є підставою для задоволення позову відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення районним судом основних принципів цивільного судочинства - верховенства права, пропорційності, змагальності сторін, диспозитивності, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович, про зняття арешту з майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, повністю.
Скасувати арешт майна, яке належить позивачу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), який застосовано: ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.09.2020 у справі №947/21017/19, якою заборонено відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням, передачею у користування, наданням в оренду третім особам належного її майна - нежитлової будівлі, кафе, загальною площею 467, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; постановами Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Оле¬га Віталійовича в межах зведеного виконавчого провадження номер за АСВП 66284863 від 26.07.2021 по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, в тому числі: нежитлової будівлі, кафе, загальною площею467, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу - автомобіля Toyota Fortuner, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску; коштів на банківських рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 ; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 86, 8 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м. Також, скаржник просить, стягнути з відповідачів судові витрати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що незаконний арешт спільної сумісної власності подружжя, частина із якої належить скаржнику, порушує його права як власника майна. Скаржником наголошується, що він не є боржником, й не відповідає за особисті зобов'язання відповідача ОСОБА_3 ..
Акцентується увага на тому, що у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні, проте ні приватний виконавець не звертався до суду із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, ні стягувач не звертався до суду із позовом про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
Підсумовуючи викладене в скарзі, скаржником зазначається, що у даній справі, незаконний арешт його майна, застосований ухвалою місцевого суду та постановами приватного виконавця, підлягає скасуванню судом за вимогою немайнового характеру (про скасування арешту), що регламентовано ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та роз'яснено пунктом 8 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.20X6 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
Додатково для ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зроблено повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.
Від адвоката Цимбал С.Ю. який діє в інтересах ОСОБА_5 надійшла заява про здійснення розгляду справи без їх участі, щодо задоволення апеляційної скарги заперечують в повному обсязі.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 22.04.1989 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , актовий запис № 703.
За час перебування у вказаному шлюбі, позивачем та його дружиною ОСОБА_3 набуте у власність майно: нежитлова будівля, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб автомобіль Toyota Fortuner, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску; кошти на банківських рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 ; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 86,8 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м. Право власності набутого майна зареєстровано на дружину позивача - ОСОБА_3 .
03.07.2018 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір позики у розмірі 18000,00 доларів США.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси відкрито провадження у цивільній справі № 947/21017/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики від 03.07.2018. В порядку забезпечення вказаного позову, ухвалою від 10.09.2020 у справі №947/21017/19, заборонено відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будьякі дії, пов'язані із відчуженням, передачею у користування, наданням в оренду третім особам належного її майна - нежитлової будівлі, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Вельковим Олегом Віталійовичем відкрито виконавче провадження номер АСВП 66280820, яке постановою від 26.07.2021 року об'єднано у зведене виконавче провадження номер за АСВП 66284863 за виконавчими листами Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2021 року виданими на виконання рішення від 19.02.2020 року у справі №947/21017/19 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03.07.2018 у розмірі 18 000 доларів США, 3% річних у розмірі 533 доларів США, заборгованості за договором позики від 03.07.2018 у розмірі 35 000 доларів США, 3% річних у розмірі 164 доларів США, та судового збору 9 989,20 грн.
26.07.2021 року постановою приватного виконавця про арешт майна боржника, накладено арешт на нежитлову будівлю, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26.07.2021 року постановою приватного виконавця арештовано кошти на банківських рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 .
07.09.2021 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль Toyota Fortuner, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2006 року випуску, реєстрація від 21.12.2013 року.
14.09.2021 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на нежитлову будівлю, кафе, загальною площею 467,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
16.08.2022 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 86, 8 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м..
Рух справи
25.04.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 20.03.2023 року, у цивільній справі № 947/3697/23 ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області: Бельков Олег Віталійович, про зняття арешту з майна.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 25.04.2023 року, для розгляду справи визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: ОСОБА_7 , судді учасники колегії: Орловська Н.В., Пузанова Л.В.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.04.2023 року за апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 947/3697/23.
08.05.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла цивільна справа № 947/3697/23.
Ухвалою Одеського апеляційного суду м. Одеси від 12.05.2023 року поновлено строк на апеляційне оскарження та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30.05.2023 дострокове припинено відрядження судді ОСОБА_7 , та її відраховано зі штату Одеського апеляційного суду.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю.
Відповідно до розпорядження № 6233 від 21.06.2023 року, здійснено заміну суддів учасників колегії, оскільки судді Пузанова Л.В., Орловська Н.В. відраховані зі штату Одеського апеляційного суду, у зв'язку з достроковим припиненням відрядження.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.06.2023 року визнано підготовку справи до апеляційного розгляду закінченою, справу призначено до розгляду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 року до складу колегії визначено суддю Кострицького В.В..
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно із пунктом 1 частини 1статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зазначена норма є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень у особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі№ 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі №905/386/18 виснувано, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
За таких обставин, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року в справі №554/5912/19-ц, від 08 грудня 2022 року в справі №331/1383/20.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 травня 2021 року в справі №712/12136/18.
Враховуючи викладене, порушене право скаржника може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на майно і зняття із нього арешту, а як вбачається зі змісту позовної заяви у цій справі заявлена лише вимога про зняття арешту з усього майна яке належить позивачу на праві спільної сумісної власності, вимог про поділ майна подружжя та визнання за позивачем права власності на частину арештованого майна позовна заява не містить.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року в справі №463/2924/22, від 03 травня 2023 року в справі №463/3251/22 від 04 жовтня 2023 року в справі №337/2402/22 та від 06 травня 2024 року в справі №725/3352/23.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за змістом позовної заяви у даній справі між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, а тому відсутні законні підстави для задоволення позову про зняття арешту з майна.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст рішення складено 13.01.2026 року, з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький