Справа № 132/1035/25
Провадження № 33/801/88/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
13 січня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Солонинка Світлани Петрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, водій ОСОБА_1 30.03.2025 о 15 год. 55 хв. у Вінницькій області, Хмільницького району, с. Голендри по вул. Польова 5, керував автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 476868, № 476853.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року, адвокат Солонинка С. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 31 грудня 2025 року подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить за результатами апеляційного перегляду справи скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. З наданих відеозаписів вбачається, що працівники поліції підходять до транспортного засобу, в якому перебував ОСОБА_1 , однак жоден із відеозаписів не фіксує моменту керування ним транспортним засобом. Таким чином, зазначені в протоколі відомості про керування транспортним засобом є недоведеними та не підтверджуються доказами.
ОСОБА_1 пояснив, що на момент прибуття працівників поліції він перебував у припаркованому автомобілі поблизу місця свого проживання та спілкувався зі знайомим, після чого до нього підійшли працівники поліції.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук. Водночас досліджені відеозаписи спростовують наявність таких ознак. Зокрема, з відеозапису вбачається, що працівником поліції була озвучена лише одна ознака - почервоніння обличчя, яка є індивідуальною фізіологічною особливістю ОСОБА_1 . При цьому на відеозаписі зафіксовано чітку координацію рухів, зрозумілу мову, адекватні та своєчасні відповіді на запитання працівників поліції, а також врівноважену поведінку, що свідчить про відсутність стану алкогольного сп'яніння.
Також працівниками поліції було порушено встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, чим істотно порушено його процесуальні права.
Окремо слід зазначити, що надані відеозаписи не є безперервними та не відображають повної хронології подій, оскільки відеофіксація розпочинається о 15:57 год, тоді як у протоколі час вчинення адміністративного правопорушення зазначено 15:55 год, що ставить під сумнів повноту та достовірність доказів сторони обвинувачення.
Одночасно захисник Солонинка С. П. заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його поважністю причин пропуску такого строку.
Зокрема, ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі права, не обізнаний із вимогами процесуального законодавства щодо строків апеляційного оскарження та не має спеціальних знань і навичок для самостійного складення процесуальних документів, у тому числі апеляційної скарги. З метою належного захисту своїх прав та інтересів він звернувся за професійною правничою допомогою та уклав із адвокатом договір про надання правничої допомоги.
При цьому реальний зміст та обсяг доказів у справі, а також можливість об'єктивно оцінити законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції стали відомі ОСОБА_1 лише після отримання його захисником доступу до матеріалів справи в електронному кабінеті та ознайомлення з повним обсягом матеріалів. Повний обсяг матеріалів для ознайомлення було отримано лише після подання захисником 22.12.2025 до суду заяви про відсутність паперових матеріалів в електронній справі в підсистемі «Електронний суд» із проханням здійснити сканування паперових документів та приєднати їх до електронної справи.
Крім того, захисник наголошує, що відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану процесуальні строки судам рекомендовано, за можливості, продовжувати щонайменше до закінчення воєнного стану. Сам факт запровадження воєнного стану на території України визнається поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Верховний Суд у постанові від 29.02.2022 у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, а також іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окремо слід врахувати, що на теперішній час робота як судових органів, так і адвокатів істотно ускладнена тривалими відключеннями електроенергії на всій території України, а також технічними збоями у роботі підсистеми «Електронний суд».
З урахуванням того, що договір про надання правничої допомоги було укладено після спливу строку на апеляційне оскарження, а апеляційна скарга подається до суду упродовж розумного строку - в межах десяти днів з моменту отримання захисником повного обсягу матеріалів справи, наявні правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
В судовому засіданні захисник - адвокат Солонинка С. П. підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення адвоката Солонинка С. П. вивчивши апеляційну скаргу і матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, виходячи з наступного.
Однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення - пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною другою статті 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КпАП України.
Так, частиною другою статті 294 КпАП України встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
Таким чином, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання її копії.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що постанова Калинівського районного суду Вінницької області у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була ухвалена 16 квітня 2025 року (а.с. 12). Хоча ОСОБА_1 не брав участі у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, проте 26 квітня 2025 року він отримав копію зазначеної постанови, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).
Починаючи з 26 квітня 2025 року, ОСОБА_1 було достеменно відомо про прийняте у справі судове рішення, його зміст та правові наслідки. Отже, з моменту отримання копії постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 мав реальну та фактичну можливість реалізувати право на її апеляційне оскарження у десятиденний строк, передбачений частиною другою статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою він не скористався.
Таким чином, добросовісно користуючись наданими йому процесуальними правами, ОСОБА_1 мав усі необхідні умови для ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови та своєчасної реалізації права на її апеляційне оскарження у встановлений законом строк.
Натомість апеляційну скаргу у даній справі подано лише 31 грудня 2025 року адвокатом Солонинка С. П., тобто зі значним пропуском установленого законом строку на апеляційне оскарження, без наведення обставин, які б об'єктивно унеможливлювали звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строк.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 02 травня 2025 року ОСОБА_1 на виконання постанови суду першої інстанції добровільно сплатив адміністративний штраф та судовий збір, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 16, 17). Зазначені дії свідчать про фактичне прийняття та виконання ним постанови суду першої інстанції, а також про відсутність на той момент наміру її оскаржувати.
Як убачається з матеріалів справи, 15 грудня 2025 року адвокат Солонинка С. П. звернулася до суду із заявою про надання доступу та ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, а 19 грудня 2025 року подала заяву про відсутність паперових матеріалів в електронній справі в підсистемі «Електронний суд» із проханням здійснити сканування паперових документів та приєднати їх до електронної справи.
Зазначені процесуальні дії були вчинені через понад вісім місяців після отримання ОСОБА_1 копії постанови суду першої інстанції та не свідчать про наявність об'єктивних і непереборних перешкод для подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Посилання в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі права, не обізнаний із вимогами процесуального законодавства щодо строків апеляційного оскарження та не має спеціальних знань і навичок для самостійного складення процесуальних документів, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність юридичної освіти або спеціальних знань не звільняє особу від обов'язку дотримуватися вимог процесуального закону та не є поважною причиною пропуску процесуальних строків, так як право на апеляційне оскарження може бути реалізоване особисто або шляхом звернення за правничою допомогою у межах установленого законом строку.
Доводи захисника на те, що можливість об'єктивно оцінити законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції з'явилася лише після ознайомлення з повним обсягом матеріалів справи, також є безпідставними. Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість судового рішення, а не виключно аналіз усіх матеріалів справи, а отримання копії постанови суду першої інстанції є достатнім для реалізації права на її апеляційне оскарження у встановлений законом строк.
Крім того, подання захисником заяви про доступ до матеріалів справи лише 15.12.2025 та заяви про відсутність паперових матеріалів в електронній справі 19.12.2025, тобто через понад вісім місяців після отримання ОСОБА_1 копії постанови суду першої інстанції, не свідчить про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для подання апеляційної скарги у строк, передбачений частиною другою статті 294 КУпАП.
Посилання сторони захисту на рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків в умовах воєнного стану є необґрунтованими, оскільки зазначені рекомендації мають дорадчий характер і не встановлюють автоматичного поновлення процесуальних строків. Сам по собі факт запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, за відсутності доказів того, що воєнний стан створив конкретні, об'єктивні та непереборні перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги саме у цій справі.
Доводи про ускладнення роботи судових органів та адвокатів у зв'язку з відключеннями електроенергії та технічними збоями у роботі підсистеми «Електронний суд» є загальними і не підтверджені жодними належними доказами того, що саме ці обставини унеможливили подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні доводами скаржника щодо поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки заявник проявив процесуальну байдужість до долі судового розгляду своєї справи, а дізнавшись 26 квітня 2025 року про існування щодо нього постанови, не вжив усіх можливих заходів для негайного подання апеляційної скарги.
Наведені стороною захисту обставини не можуть бути визнані поважними причинами для його поновлення та не дають підстав для задоволення відповідного клопотання. За таких обставин доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не підтверджують поважності причин його пропуску та не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
Будь-яких інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не наведено.
Причини пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Тобто, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. За відсутності таких, поновлення процесуального строку буде порушенням принципу юридичної визначеності.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
За відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, у поновленні цього строку необхідно відмовити, а апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року - відмовити.
Апеляційну скаргу адвоката Солонинка Світлани Петрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко