12.01.26
Справа № 744/265/25
Провадження № 2/744/82/26
05 січня 2026 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Смаги С. В.,
при секретарі Бородіній В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Голика Євгена Валерійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
Представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович в інтересах позивача ОСОБА_1 подав до Семенівського районного суду Чернігівської області позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якій представник позивача просив: «визнати об'єкт житлової нерухомості - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; визнати право приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати; справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження».
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив про те, що позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (далі - відповідач) 11 жовтня 2006 року. Вказаний шлюб було розірвано рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 27 грудня 2017 року. У сторін є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з позивачем.
06 лютого 2012 року позивач з відповідачем купили квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Семенівської районної державної нотаріальної контори Долею Н.М. Квартиру було оформлено на відповідача, як на голову родини.
Право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за відповідачем Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації 22 лютого 2012 року.
Таким чином квартира, яка розташована по АДРЕСА_1 , є такою, що фактично належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Угоди про поділ майна позивач з відповідачем не досягла, відповідач відмовляється добровільно поділити спільно нажите майно.
Виходячи з вказаної норми законодавства і враховуючи, що вказана квартира придбана під час перебування у шлюбі позивача та відповідача, тому позивач має таке ж саме право, як і відповідач на частку в спільній сумісній власності.
Таким чином квартира, яка розташована по АДРЕСА_1 , є такою, що належать на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу у рівних частках. Спірну квартиру позивач оцінює на даний час в 120000 гривень.
Ухвалою судді від 28 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, доручила представляти свої інтереси в суді адвокату Голику Євгену Валерійовичу.
У судове засідання представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду подав письмову заяву, згідно даних якої просив розгляд даної справи провести без його участі та без участі позивача, позов підтримує в повному обсязі, просив його задовольнити повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, доручив представляти свої інтереси в суді адвокату Рохову Олегу Володимировичу. Відповідач повідомляся про дату, час і місце судового засідання оголошенням про виклик на веб-порталі судової влади України. Відповідач подав до суду відзив на позов, згідно відомостей якого відповідач вважає, що позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права, що згідно з численними правовими висновками Верховного Суду тягне за собою відмову у позові.
Так Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц в п. 70 вказала, що ... при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення у резолютивній частині судового рішенця про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин сторін суд враховує висновки щодо застосування відповідних норми права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У зв'язку з такими правовими висновками Великої Палати Верховного Суду - позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання та припинення права спільної сумісної власності на спірну квартиру до задоволення не підлягають.
Позовна вимога № 3 - Визнати право приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку квартири за ОСОБА_1 також до задоволення не підлягає, оскільки в результаті поділу майна 1/2 ідеальна частка квартири не може залишатись у спільній частковій власності ОСОБА_1 , оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Разом з тим, відповідач у справі ОСОБА_2 не заперечує того факту, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за відплатним договором купівлі-продажу під час перебування сторін у шлюбі, а тому не заперечує того факту, що зазначена квартира на даний час перебуває у спільній сумісній власності сторін, відповідно до приписів ст. 60 СК України.
Більше того, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Хмельницького відповідач не заперечує проти передачі права власності на 1/2 частину у спірній квартирі на користь позивача та спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок припинення права позивача на аліменти, які стягуються на користь позивача на підставі судового рішення, у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно.
У відповідності до ст.190 СК України, відповідач пропонує позивачу укласти та нотаріально посвідчити Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (належну ОСОБА_2 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ).
У разі укладення та нотаріального посвідчення такої угоди, за згоди органу опіки і піклування, право власності на усю квартиру (100 відсотків у праві власності) може перейти до позивача ОСОБА_1 .
За таких обставин, у разі обрання позивачем належного та ефективного способу захисту права власності у даній справі, відповідач не заперечував проти поділу спільно нажитого під час шлюбу майна і подальшого укладення та нотаріального посвідчення Договору про припинення права ОСОБА_1 на аліменти для дитини (з урахуванням повного погашення наявної заборгованості ОСОБА_2 по аліментах в рахунок вартості частки у квартирі) у зв'язку з передачею позивачу та неповнолітньому сину ОСОБА_5 права власності на належну ОСОБА_2 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У судове засідання представник відповідача - адвокат Рохов Олег Володимирович не з'явився. Представник відповідача належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання через кабінет «Електронного суду», до суду подав письмове пояснення по суті спору згідно відомостей якого у зв'язку з обранням позивачем належного та ефективного способу захисту права власності у даній справі відповідач заперечує проти позовних вимог данного позову та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне позов задовольнити повністю за наступних встановлених судом обставин.
У справі встановлено, що позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (далі - відповідач) 11 жовтня 2006 року. Вказаний шлюб було розірвано рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 27 грудня 2017 року. У сторін є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом з позивачем. 06 лютого 2012 року позивач з відповідачем купили квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Семенівської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області Долею Н. М. Квартиру було оформлено на відповідача, як на голову родини.
Право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за відповідачем Комунальним підприємством «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» 22 лютого 2012 року.
Таким чином квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є такою, що фактично належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Угоди про поділ майна позивач з відповідачем не досягла, відповідач відмовляється добровільно поділити спільно нажите майно.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Виходячи з вказаної норми законодавства і враховуючи, що вказана квартира придбана під час перебування у шлюбі позивача та відповідача, тому позивач має таке ж саме право, як і відповідач на частку в спільній сумісній власності.
Таким чином квартира, яка розташована по АДРЕСА_1 , є такою, що належать на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу у рівних частках.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ; вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц в п. 70 вказала, що ... при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення у резолютивній частині судового рішенця про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин сторін суд враховує висновки щодо застосування відповідних норми права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином не потрібно визнавати в судовому порядку спільною сумісною власністю майно подружжя, яке вже має такий правовий статус згідно закону.
У зв'язку з цим позовна вимога про визнання права спільної сумісної власності на спірну квартиру задоволенню не підлягає.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позовної вимоги про визнання права приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку квартири за позивачем ОСОБА_1 , посилаючись на приписи ч. 2 ст. 367 ЦК України, згідно якої у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
З приводу цієї позовної вимоги позиція відповідача є помилковою, тому що в даному випадку приписи ч. 2 ст. 367 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані, так як положення вказаної статті стосуються правового регулювання поділу майна, що є у спільній частковій власності, в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, що виключає застосування цієї статті у випадку спору між співвласниками майна.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині припинення права спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру та визнання за кожною із сторін права приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку спірної квартири.
Відповідно до п. 6 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією № 0.0.4302146361.1 від 11 квітня 2025 року (а. с. 1), керується ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок (1211,20 грн. (сума сплаченого позивачем судового збору) : 100 х 75 % (процент задоволених вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов представника позивача - адвоката Голика Євгена Валерійовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати право приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати право приватної спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , судові витрати, понесені нею на сплату судового збору, у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .
Представник відповідача - адвокат Рохов Олег Володимирович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 .
Дата складення повного судового рішення - 12 січня 2026 року
Суддя: С. В. Смага