13 січня 2026 року
м. Київ
справа №280/2125/25
адміністративне провадження №К/990/54456/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 в адміністративній справі №280/2125/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 24.12.2025 надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 в адміністративній справі №280/2125/25, подана представником скаржника - адвокатом Москаленко Оленою Василівною.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «ПС» №00184630709 від 07.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1020,00 грн за порушення п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, форми «С» №00184400709 від 07.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 716184,00 грн за порушення п.1, п.2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржені позивачем рішення відповідача. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в адміністративній справі №280/2125/25 скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано відповідачем Головне управління ДПС у Кіровоградській області, разом з тим, відповідачем у справі №280/2125/25 було Головне управління ДПС у Запорізькій області.
Відтак, скаржнику слід вірно вказати сторону по справі та її реквізити
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються.
Скаржником вказано про оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №280/2125/25.
Разом з тим, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, в апеляційному порядку справа №280/2125/25 розглядалася Третім апеляційним адміністративним судом.
Отже, скаржнику слід вірно вказати судове рішення, яке оскаржується.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Скаржником вказано, що суд першої інстанції помилково відніс дану справу до категорії справ незначної складності, оскільки предметом спору є скасування податкових повідомлень-рішень у сумі 717204,00 грн, яка перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і тому дана справа не відноситься до справ незначної складності у розумінні положень п. 6 ч.6 ст.12 КАС України та безпосередньо пов'язана з примусовим позбавленням платника податків його майнових прав.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1, 2, 4 статті 328 КАС України, зауважено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції п.п.80.2.2 п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України (відсутність підстав для здійснення перевірки), п.81.1 ст.81 ПК України (в частині вимог до наказу на перевірки), п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України (визначення предмета фактичної перевірки), ст.85 ПК України (відсутність акту про ненадання документів), п.1 і 2, п.12 ст.З, ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 06.05.2025 у справі №460/12099/23, від 09.09.2025 у справі №600/5677/24-а, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18, від 18.12.2018 у справі №820/4895/18, від 18.04.2022 у справі №440/6887/20, від 20.11.2018 у справі №820/6001/16, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21, від 05.06.2025 у справі №340/195/20, від 29.05.2025 у справі №420/31410/24, від 04.03.2021 у справі №803/1171/17, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 22.07.2021 у справі №540/2613/19, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 04.03.2021 у справі №803/1171/17, від 17.11.2020 у справі №П/811/464/16, від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18- а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16, від 25.05.2021 у справі №815/5615/15, від 15.04.2024 у справі №120/2764/23, від 10.04.2025 у справі №580/1158/23, від 18.04.2018 у справі №805/329/17-а, від 31.01.2018 у справі №804/5957/16, від 18.04.2018 у справі №805/329/17-а, від 31.01.2018 у справі №804/5957/16, від 21.01.2021 у справі №813/2519/17, від 10.04.2025 у справі №580/1158/23, від 18.04.2018 у справі №805/329/17-а, від 15.04.2024 у справі № 120/2764/23, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 та інших.
Разом з тим, скаржником вказано, проте не обґрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Разом з тим, скаржником не конкретизовано, від якого висновку Верховного Суду і щодо застосування яких саме норм матеріального права у подібних правовідносинах, врахованого судом апеляційної інстанції, слід відступити.
Також скаржником залишено поза увагою, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
До касаційної скарги надано платіжну інструкцію від 17.12.2025 №71, відповідно до якої ФОП ОСОБА_2 сплачено 14344,00 грн судового збору за подання касаційної скарги на постанову від 09.12.2025 по справі №280/2125/25.
Слід зауважити, що скаржником не враховано положення статті 2 Закону України «Про судовий збір», що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Обов'язок зі сплати судового збору покладається саме на ту особу, яка звертається до суду, зокрема, з позовною заявою. Відтак і дані цієї особи зазначаються в платіжному документі (квитанції) про здійснення оплати у графі «Платник» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/263/23). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що ФОП ОСОБА_2 є належним платником судового збору у даній справі.
Відповідно, скаржнику слід надати платіжну інструкцію, яка б підтверджувала сплату судового збору саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов було подано у 2025 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В даній справі загальна сума позовних вимог складала 717204,00 грн.
Отже, скаржнику слід доплатити 0,08 грн судового збору (717204,00 грн * 1% * 200% - 14344,00 грн) та надати до суду оригінал платіжного документа.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 в адміністративній справі №280/2125/25 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом правильного зазначення відповідача у справі, оскаржуваного судового рішення, належного викладення підстав касаційного оскарження, доплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду