13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10501/24 пров. № А/857/33197/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №UA209000/2023/100695/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002869.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №UA209000/2023/100695/2 та картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002869.
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн судових витрат у виді судового збору.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що в мотивувальній частині рішення відсутні оцінки кожного аргументу, наведеного відповідачем.
Необхідність зазначення в мотивувальній частині рішення мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову визначена в п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі - МКУ), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ.
Декларант або уповноважена особа зобов'язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
ТзОВ «Іврус-Трейд» подало до митного оформлення митну декларацію віл 06.11.2023 №23UА209230118380U2. До документів, які подавалися до митного оформлення вищезазначеної митної декларації в митного органу був ряд зауважень, які не були спростовані ТзОВ «Іврус-Трейд»
В оскаржуваному рішенні суд робить наступні висновки: «Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.»
Частиною 3 ст. 53 МК України чітко обумовлює право митного органу на витребування додаткових документів за наявності відповідних умов:
1. наявність розбіжностей;
2. наявність підробки;
3. відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості;
4. відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Перші дві умови, зумовлені наявністю у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які на думку митного органу можуть вплинути на правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості товарів, або ж наявності у поданих до митного оформлення документах ознак підробки.
Третя умова стосується випадків, коли до розрахованої декларантом митної вартості товару, окрім фактурної вартості, тобто до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, передбачені ч. 10 ст. 58 МК України.
Остання умова за якою митний орган в порядку визначеному ч. 3 ст. 53 МК України вправі витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості є відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу наведеної вище норми, а саме п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, слідує, що у випадку якщо на момент здійснення митного оформлення ціна поставленого товару сплачена, то надання до митного оформлення платіжного документа, що стосується оцінюваного товару є обов'язковим.
В той же час, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України висновується, що платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У подальшому суд приходить до висновку, що позивач відповідно до вимог статей 52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і відповідач не мав достатніх правових підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації віл 06.11.2023 №23UА209230118380U2 встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).
На вимогу митного органу, декларантом не надано жодного додаткового документа, які спростовують виявлені розбіжності.
Звертаємо увагу суду на тому, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).
Відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов'язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України.
Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
У даній справі також необхідно врахувати позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 16.04.2019 року по справі №804/16271/15, в якій зокрема зазначено: «Незважаючи на те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного контролю документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребуваних митним органом позивачем не надано...
Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни« яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи»
Аналогічна позиція Верховного суду викладена і в постанові від 19.06.2020 року по справі №1.380.2019.002044, в якій також колегія суддів вважає, що митницею правомірно витребувано додаткові документи.
Відтак, і у даній справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.
Тому, рішення про коригування митної вартості товарів №иА209000/2023/100695/2 від 07.11.2023 року - винесено з додержанням всіх норм чинного законодавства України.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що vіж ТзОВ «Іврус-Трейд» (Покупець) та HIT WELDING INDUSTRY Ltd (Продавець) укладено договір №2021-1 від 26.02.2021, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити з території Китаю, а Покупець прийняти й оплатити продукцію за умовами діючого договору. Номенклатура, кількість, вартість кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною діючого договору. Загальна кількість товару, що постачається згідно договору складає 2 000 (дві тисячі) тон +/- 10% в залежності від остаточно підтвердженого замовлення.
Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість договору складає 2 500 000 доларів США (+/- 20% в залежності від кожного підтвердженого замовлення).
Відповідно до специфікації №37 від 21.07.2023 до договору №2021-1 від 26.02.2021 ТзОВ «Іврус Трейд» купував Дріт з легованої кремнієво-марганцевої сталі покритий міддю, на пластикових котушках у картонних коробках, діаметром: HTW-50 1,2мм (15кг/коробка) -23760кг; (1584 коробок); Торговельна марка: HUATONG HTW. Виробник: HIT WELDING INDUSTRY CO.,LTD. Країна виробництва:CN Китай. За ціною 0,9055 дол. США за кг., на умовах поставки FOB Shanghai.
Відповідно до комерційного інвойсу від 16.08.2023 №HT23208007 ТзОВ «Іврус Трейд» здійснив закупку товару згідно специфікації №37 від 21.07.2023 до договору №2021-1 від 26.02.2021 на суму 18 532, 80 доларів США.
ТзОВ «Іврус-Трейд» здійснило оплату на суму 34 131,20 доларів США за товар по специфікаціях до договору №2021-1 від 26.02.2021, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №169 від 01.08.2023.
Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №23UA209230118380U2, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту) на загальну вартість 18 532, 80 доларів США.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002869.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 07.11.2023 №UA209000/2023/100695/2, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу).
Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/100695/2 від 07.11.2023 та картка відмови №UA209230/2023/002869 є предметом оскарження.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, згідно якої, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Окрім цього, суд підставно зазначив, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Крім того, суд при розгляді справи вірно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Отже, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, відповідач повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вбачається із спірного рішення від 07.11.2023 №UA209000/2023/100695/2, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі такого:
- У гр. 44 під кодом 705 митної декларації країни транзиту від 17.10.2023 №23PL321030NU67XLV6 вказано коносамент №MEDUQH231548, проте до митного оформлення декларантом надано коносамент з іншим номером - SZX230801390.
З наявної в матеріалах справи митної декларації країни транзиту від 17.10.2023 №23PL321030NU67XLV6 вбачається, що гр. 44 не містить жодних посилань на коносамент №MEDUQH231548, оскільки не заповнена взагалі. Тому таке зауваження митного органу суд підставно вважав безпідставним.
При цьому, позивачем до митного оформлення було надано коносамент від 21.08.2023 №SZX230801390, що вбачається зі змісту Картки відмови в прийнятті митної декларації, який якраз і стосується транспортування товару.
Окрім того, на підтвердження транспортних витрат, як вбачається зі змісту Картки відмови, позивач надав відповідачу всі належні документи, а саме, договори про перевезення від 07.11.2018 №071118-01, від 17.08.2023 №1708-23, автотранспортну накладну від 06.11.2023 №9918, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.10.2023 №7821, від 19.10.2023 №08874AR123, документи, які підтверджують оплату таких послуг та, в сукупності, вказують на належне оформлення позивачем правовідносин з організації транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до умов контракту від 26.02.2021 №2021-1 та специфікації від 21.07.2023 №37 по даній зовнішньоекономічній операції передбачена 100% передплата за ввезений товар. Сума, яка перерахована згідно з банківським платіжним документом від 01.08.2023 №169 більша за суму, яка наведена в інвойсі від 16.08.2023 №НТ23208007. У гр. 70 платіжного документу зазначені реквізити зовнішньоекономічного контракту та специфікацій до нього №36 та 37. Специфікації №36 декларантом не надано митному органу;
Надаючи оцінку цій обставині, суд першої інстанції виходив з того, що у графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції від 01.08.2023 № 169 позивачем вказано не тільки договір, згідно якого було здійснено оплату, а також дві специфікації від 21.07.2023 до договору, в тому числі і специфікація № 37. Найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума товарів чітко вказані у специфікації №37 від 21.07.2023 до Договору.
Отже, сплачена за платіжною інструкцією від 01.08.2023 №169 сума у 34 131,20 доларів США, свідчить про те, що ТзОВ «Іврус-Трейд» здійснило оплату одразу за двома специфікаціями до Договору, яка повністю збігається із загальною сумою Специфікації, зазначеною у графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції від 01.08.2023 №169, яка (Специфікація) в свою чергу містить найменування, кількість та ціну за одиницю товарів щодо яких здійснювалося декларування, згідно з митною декларацією №23UA209230118380U2 від 06.11.2023.
Крім того, судом першої інстанції зґясовано, що відповідно інформації, яка наведена у рахунку від 23.10.2023 №7821, перевезення даного вантажу здійснюється на підставі договору перевезення від 07.11.2018 №071118-01, даний договір не надано до митного оформлення.
При цьому суд підставно зауважив, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002869 вбачається, що такий договір наданий митному органу.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції підставно вважав, що зауваження відповідача до пред'явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.
При цьому, відповідач не навів переконливі докази, що подані декларантом документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також не обґрунтував, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Враховуючи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, які містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, і у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, правильним є твердження суду першої інстанції, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Як вбачається із спірного рішення про коригування митної вартості товарів, інформацією для коригування митної вартості товару слугувала МД№23UA100060420926U6 від 30.08.2023, і згідно такої вартість вказаного у ній товару становить 1.15 дол.США за кг.
Порівняльна характеристика вказаного у МД№23UA100060420926U6 від 30.08.2023 товару, опис якого міститься у гр.31, та умови поставки цього товару свідчать, що такі не тотожні товару та умовам поставки, вказаним у МД №23UA209230118380U2 від 06.11.2023.
Тобто, вказані у цих двох деклараціях товари не є ідентичними (побідними або аналогічними).
Тому правильним є висновок, що МД№23UA100060420926U6 від 30.08.2023 не могла бути використана митним органом як джерело інформації для коригування митної вартості товару за МД №23UA209230118380U2 від 06.11.2023.
Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №380/10501/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула