06 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 306/1427/25 пров. № А/857/45976/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Заверухи О.Б.,
за участі секретаря судового засідання - Гепфель А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року (суддя - Уліганинець П.І., м. Свалява) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови,-
ОСОБА_1 у серпні 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5340958 від 29.07.2025 року, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на 29.07.2025 року він не був обізнаний про позбавлення його права керування транспортним засобом, а тому керування автомобілем у зазначений день не може розцінюватися як порушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що він не знав про наявність постанови Закарпатського апеляційного суду від 13.06.2025 у справі №306/549/24, з винесенням якої набрала законної сили постанова Свалявського суду районного суду Закарпатської області від 10.04.2024, у момент зупинки транспортного засобу під його керуванням працівником поліції 25.07.2025.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5340958 від 29.07.2025 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування ТЗ, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 20400,00 грн на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати громадянином штрафу протягом 15 днів, такий стягується в подвійному розмірі (а.с. 12-13).
Відповідно до розписки, даної ОСОБА_1 , 31.07.2025 року останній отримав копію постанови Закарпатського апеляційного суду від 13.06.2025 року справа №306/549/24 (а.с.14-15).
Згідно вищезгаданою постановою, клопотання ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги із закриттям апеляційного провадження на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.04.2024 року задоволено (а.с.16-17).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух», встановлюється ПДР.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з частинами 9, 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вказувалось вище, підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що 25.07.2025 року о 10 год 06 хв в м. Свалява по вул. Слов'яська, 12 водій керував ТЗ будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.А ПДР України чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.04.2025 року у справі № 306/549/24 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 ( сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись з даною постановою позивач подав апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
16.05.2025 року позивач надіслав на адресу суду заяву в якій відкликає апеляційну скаргу та просив закрити апеляційне провадження.
Постановою Закарпатського апеляційного суду клопотання позивача про відкликання апеляційної скарги на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року було задоволено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги, на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року, у зв'язку із відкликанням апеляційної скарги було закрито.
Слід зауважити, що порядок набрання законної сили рішенням суду встановлений в статті 294 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови (ч. 2 ст. 294 КУпАП).
Згідно з ч. 10 ст. 294 КУпАП, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
За статтею 221 КУпАП України судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтею 130 КУпАП України.
Приписами статті 291 згаданого кодексу визначено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (ч.2ст.317-1 КУпАП).
Отже, якщо постанова судді оскаржена вона набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом і винесення остаточного рішення.
Позивач оскаржив рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами. Оскільки постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.06.2025 року клопотання позивача щодо відкликання апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження задоволено, - постанова про позбавлення позивача права керування транспортними засобами набрала законної сили 14.06.2025 року.
Доводи апелянта зводяться до того, що він не знав про набрання постановою суду про притягнення його до відповідальності законної сили.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна особа має дотримуватися вимог чинного законодавства, діяти сумлінно та добросовісно. Отже, після складання відносно ОСОБА_1 протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП, останній мав передбачати наслідки скоєного правопорушення, ступінь вини та вид відповідальності, та, в свою чергу, діяти обачно, не допускаючи неправомірної поведінки. З цією метою позивач мав добросовісно користуватися наданими процесуальними правами та проявляти належну зацікавленість у подальшому розгляді справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, що не було дотримано останнім.
Разом з тим, норма частини 4 статті 126 КУпАП ставить в залежність притягнення особи до відповідальності від факту позбавлення останньої права керування транспортним засобом, та не пов'язує з обізнаністю особи про відповідне обмеження.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 станом на 29.07.2025 був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови суду, однак керував транспортним засобом.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд резюмує, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5340958 від 29.07.2025, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20 400 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить вказана практика Європейського суду з прав людини, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Згідно висновків Європейського суд з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу «правової визначеності» лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас, під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд погоджується, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.4 ст 126 КУпАП, а доводи апелянта не спростовують висновки поліцейського.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року в справі №306/1427/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 13.01.26