13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18558/24 пров. № А/857/5619/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 31 грудня 2024 року,
03.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про відмову у призначенні пенсії № 134450021108 від 09.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими 1-го дитячого відділення в Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 в ДП “Львівприлад» згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.05.2000;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.08.2024 згідно із заявою № 5553 від 02.08.2024 на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) у зв'язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі №380/18558/24 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 134450021108 від 09.08.2024.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими 1-го дитячого відділення в Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 в ДП “Львівприлад».
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплатити з 02.08.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до пенсійного органу позивачка досягнула встановленого пунктом “б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійного віку - 50 років, має необхідний документально підтверджений пільговий стаж роботи за Списком №2 (необхідний для жінок 50-річного віку - 10 років) та необхідний загальний стаж роботи, а тому у неї є всі законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відтак, відмова пенсійного органу у призначенні позивачці пенсії є протиправною.
Щодо позовної вимоги зарахувати період роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», то суд в задоволенні таких відмовив з огляду на їх передчасність.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Львівській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайняти повний робочій день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому звертає увагу на недоліки заповнення трудової книжки позивачки.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , після досягнення 50-річного віку, звернулася 02.08.2024 до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута ГУ ПФУ в Одеській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №134450021108 від 09.08.2024, оскільки позивачка не досягла передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. Страховий стаж складає 22 роки 07 місяців, пільговий стаж за Списком № 2 - 25 років 07 місяців. Період навчання з 01.09.1989 по 30.04.1993 та період роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 згідно трудової книжки від 17.05.2000 НОМЕР_1 , оскільки зазначені періоди трудової діяльності передують даті заповнення документу (17.07.2000).
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Порядок пенсійного забезпечення окремих категорій громадян установлено статтею 114 Закону №1058-IV, відповідно до частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Одним із спірних питань у даній справі є наявність права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні позивачкою 55 років.
З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року (далі - Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Таким чином, з 23 січня 2020 року правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Окрім того, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Однією із причин відмови позивачці у призначенні пенсії, відповідач покликається на відсутність пенсійного віку, підтвердженого в установленому законом порядку.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що у разі, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт "б" частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, оскільки на момент звернення до ГУ ПФУ щодо призначення пенсії, позивачка досягнула 50-річного віку, апеляційний суд приходить до переконання, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, при умові необхідних 20 років страхового стажу та 10 років пільгового стажу.
Перевіряючи рішення суду в частині задоволення позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.06.2011 по 02.08.2024 на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими 1-го дитячого відділення в Комунальному закладі Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради “Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», апеляційний суд зазначає таке.
Як слідує з наданих відповідачем документів, позивачці пенсійним органом зараховано до страхового стажу період роботи з 01.06.2011 по 31.03.2024 у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні, а тому апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про безпідставне повторне зарахування такого періоду судом першої інстанції.
Щодо задоволення позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 07.05.1993 по 05.07.1999 в ДП “Львівприлад», апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників регламентовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
При зверненні позивачки до органів Пенсійного фонду України нею подано трудову книжку НОМЕР_1 з датою заповнення 17.05.2000.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана трудова книжка старого зразка з гербом радянського союзу, у якій містяться записи щодо періоду навчання в електротехнікумі зв'язку з 01.09.1989 по 30.04.1993 та періоду роботи позивачки в Державному підприємстві «Львівприлад» з 07.05.1993 по 05.07.1999, що не узгоджується із датою її заповнення.
Водночас апеляційний суд наголошує на відсутності у матеріалах справи доказів того, що надана позивачкою трудова книжка є дублікатом взамін втраченої або такої, що прийшла у непридатний для використання стан на обґрунтування правомірності її заповнення 17.05.2000.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у пенсійного органу достатніх підстав для обґрунтованих сумнівів щодо належного підтвердження зазначених періодів трудової діяльності ОСОБА_1 .
Разом із тим, з урахуванням того, що врахованого пенсійним органом страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 достатньо для призначення їй пенсії за Список №2, досягнення нею 50 річного віку, апеляційний суд приходить до переконання, що слід зобов'язати пенсійний орган призначити таку пенсію позивачці.
При цьому, зважаючи на висновок Верховного суду у постанові від 08.02.2024 при розгляді справи № 500/1216/23, апеляційний суд зауважує, що дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії відповідно до відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що приймав рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року у справі №380/18558/24 скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 134450021108 від 09 серпня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити з 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
Н. М. Судова-Хомюк