12 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 463/4151/25 пров. № А/857/33637/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року про повернення позовної заяви (суддя - Кондратюк Ю.С., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повної ухвали - 29.07.2025),
в адміністративній справі №463/4151/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича,
про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування постанов,
встановив:
У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М., в якому просив: 1) визнати протиправними дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради: - при оформленні повідомлень серії ЛВ № 00119022 від 10 серпня 2022 року та серії ЛВ № 00195622 від 28 жовтня 2022 року в частині зазначення недостовірної інформації про керівника юридичної особи - Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації; - при прийнятті постанов серії РАП № 743172588 від 26 серпня 2022 року та серії РАП № 870630077 від 11 листопада 2022 року без перевірки достовірності інформації, зазначеної в повідомленнях серії ЛВ № 00119022 від 10 серпня 2022 року та серії ЛВ № 00195622 від 28 жовтня 2022 року, в частині зазначення недостовірної інформації про керівника юридичної особи - Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації; - при зверненні до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича за примусовим виконанням вищезазначених постанов з порушенням вимог Статі 5 Закону України “Про виконавче провадження»; 2) скасувати постанови Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про накладення адміністративного стягнення: серії РАП № 743172588 від 26 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити; серії РАП № 870630077 від 11 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити; 3) визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця, виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про відкриття виконавчих проваджень, як такі, що винесені з грубим порушенням вимог статті 5 Закону України “Про виконавче провадження», а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71311834 від 23.03.2023 та постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71311834 від 19.11.2024; постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71224027 від 16.03.2023 та постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71224027 19.11.2024; 4) стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань за завдану майнову шкоду в сумі 3403,87 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 10216,61 грн., всього - 13615,48 грн..
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29.05.2025 адміністративну справу №463/4151/25 направлено за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали суду від 18.07.2025 від позивача надійшла заява від 25.07.2025 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із відповідними обгрунтуваннями.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.07.2025 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними дій, скасування постанов, стягнення моральної шкоди, в частині позовних вимог:
- скасувати постанови управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про накладення адміністративного стягнення: 1) серії РАП № 743172588 від 26 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити; 2) серії РАП № 870630077 від 11 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити;
- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця, виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про відкриття виконавчих проваджень, як такі, що винесені з грубим порушенням вимог статті 5 Закону України “Про виконавче провадження», а саме: - постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71311834 від 23.03.2023 та постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71311834 від 19.11.2024; - постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71224027 від 16.03.2023 та постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71224027 19.11.2024 -
повернуто позивачеві.
З цією ухвалою суду першої інстанції від 29.07.2925 про повернення позовної заяви не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржувана ухвала суду постановлена з не повним і не об'єктивним дослідження адміністративним судом доказів і встановлення обставин у справі, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що адміністративний суд не звернув увагу на те, що відповідачами 1 та 2, які грубо порушено вимоги декількох Законів України, зокрема «Про звернення громадян» та «Про виконавче провадження», завдано матеріальної і моральної шкоди позивачу. При тому, що до порушень правил паркування у м. Львові власником або належним користувачем транспортного засобу TOYOTA LANDCRUSER д.н.з. НОМЕР_1 , який належить юридичній особі - Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації, позивач не має ніякого відношення. Твердить скаржник, що адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП за обставин, викладених у вказаних постановах про накладення адміністративного стягнення, не вчиняв. В обґрунтування пропуску строку зазначає, що діючий воєнний стан в Україні є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Від Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради та його підпорядкованого підрозділу - управління безпеки та вуличної інфраструктури, а також від приватного виконавця Білецького І.М. не отримував жодних рішень (постанов).
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції згідно з вимогами статті 315 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач оскаржує дії Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради: - при оформленні повідомлень серії ЛВ № 00119022 від 10 серпня 2022 року та серії ЛВ № 00195622 від 28 жовтня 2022 року в частині зазначення недостовірної інформації про керівника юридичної особи - Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації; - при прийнятті постанов серії РАП № 743172588 від 26 серпня 2022 року та серії РАП № 870630077 від 11 листопада 2022 року без перевірки достовірності інформації, зазначеної в повідомленнях серії ЛВ № 00119022 від 10 серпня 2022 року та серії ЛВ № 00195622 від 28 жовтня 2022 року, в частині зазначення недостовірної інформації про керівника юридичної особи - Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації; - при зверненні до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича за примусовим виконанням вищезазначених постанов з порушенням вимог Статі 5 Закону України “Про виконавче провадження».
Також позивач просив суд скасувати: - постанову управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про накладення адміністративного стягнення: серії РАП № 743172588 від 26 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити; - постанову серії РАП № 870630077 від 11 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Також позивач просив суд визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця, виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. про відкриття виконавчих проваджень, а саме: - постанову ВП № 71311834 від 23.03.2023 та постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71311834 від 19.11.2024; - постанову ВП № 71224027 від 16.03.2023 та постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71224027 19.11.2024.
До суду з вищевказаними позовними вимогами позивач ОСОБА_1 звернувся 06 травня 2025 року.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 27.09.2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що по закінченню десятиденного строку, встановленого для звернення до суду у вказаній категорії справ позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, не навівши поважних підстав такого пропуску.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Окрім цього, відповідно до частин 1 і 2 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Також, пунктом 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 06.05.2025 з вищевказаними позовними вимогами, зокрема, про визнання протиправними дій, скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень і про зміну реєстраційних даних.
Оцінюючи наведені позивачем у заяві від 25.07.2025 про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку на звернення до суду, суд першої інстанції вірно вказав, що позивач 18.12.2024 звертався із заявою до управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
Листом від 20.01.2025 управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради повідомило, що підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення РАП 870630077 та закриття провадження у справі - не вбачається.
Також судом з'ясовано, що позивач, звертаючись до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради із заявою від 25.02.2025 вказав “Отже, до обставин, викладених у постановах серії РАП № 743172588 до повідомлення серії ЛВ № 00119022 від 10 серпня 2022 року та серії РАП № 870630077 від 11 листопада 2022 року до повідомлення серії ЛВ № 00195622 від 28 жовтня 2022 року, я не маю ніякого відношення, оскільки в таких обставинах участі не приймав, не керував транспортним засобом TOYOTA LANDCRUSER д.н.з. НОМЕР_2 , відтак не здійснював зупинку цього транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 “Зупинку заборонено».
Листом від 04.04.2025 Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради повідомив позивача, що підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення РАП743172588 та постанови РА870630077 та закриття провадження у справі - не вбачається.
З огляду на встановлене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач дізнався та/або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення своїх прав 20.01.2025, 25.02.2025, 04.04.2025.
При цьому позовна заява надійшла до суду лише 06.05.2025, що вказує на недотримання позивачем десятиденного строку звернення до адміністративного суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також позивач оскаржує постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 71311834 від 23.03.2023; про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71311834 від 19.11.2024; про відкриття виконавчого провадження ВП № 71224027 від 16.03.2023; про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 71224027 19.11.2024.
У клопотанні про долучення додаткової інформації позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався 16.12.2024 та 17.12.2024. Також 18.12.2024 позивач звертався із заявою до управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якій просив закрити виконавчі провадження.
Отже, в цьому випадку десятиденний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 18.12.2024.
При цьому позовна заява надійшла до суду 06.05.2025, що вказує на недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у відповідних правовідносинах.
У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував причину пропуску строку, а саме, діючий воєнний стан в Україні, який є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів враховує, що зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України № 389-VIII від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з ст. 26 цього Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Тобто, позивач не був позбавлений об'єктивної можливості звернутися до суду з позовом з метою захисту своїх прав чи інтересів, як і не був позбавлений можливості отримати необхідну правову допомогу.
У своїй заяві про поновлення строку на звернення до суду позивач не навів будь-яких переконливих та вагомих обставин, що б зумовлювали неможливість звернення до суду у визначений законом строк через введення воєнного стану та перебували у прямому причинному зв'язку, через що, на переконання колегії суддів, наведену причину пропуску строку слід вважати необґрунтованою.
Щодо покликання позивача про досудове врегулювання спору, суд зазначає таке.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 15.10.2019 у справі №440/1290/19, Кодекс адміністративного судочинства України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення із позовною заявою, порядок її розгляду та ухвалення рішення пов'язані з наявністю винесеного за правилами КАС України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі ІV цього Кодексу “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах». Стаття 74 Закону України “Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Також стаття 74 Закону України “Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).
Таким чином, стаття 74 Закону України “Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.
На відміну від вищевказаного частина друга статті 287 КАС України встановлює і інші строки звернення до суду.
Особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України.
Тобто, статтею 74 Закону України “Про виконавче провадження» та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав.
Отже, скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.
З урахуванням наведеного, у спірних правовідносинах суд першої інстанції правомірно застосував спеціальну норму, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, тобто КАС України.
Тому відхиляються покликання апелянта як на поважну причину пропуску строку на звернення до адміністративного суду із позовом у цій справі у зв'язку із досудовим врегулювання спору.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та/чи інтересів.
Апеляційний суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустив строк звернення до суду із частиною позовних вимог. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не обґрунтував належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов'язані з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви позивача в частині позовних вимог у порядку, визначеному ч.2 ст.123, ч.4 ст.169 КАС України.
Відтак, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №463/4151/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування постанов - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська