Справа № 560/1338/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
12 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.01.2025 № 262940019464 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби з 12.11.1980 по 19.05.1981 та період роботи з 01.07.2000 по 16.01.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15.01.2025 відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АРК та з 11.09.2003 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії (поновлення) по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача від 15.01.2025 розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 23.01.2025 № 262940019464 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю довідки про припинення виплати пенсії в АРК.
Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано:
- період строкової військової служби з 12.11.1980 по 19.05.1981 згідно військового квитка від 05.07.1984 серія НОМЕР_1 , оскільки дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспортним даним (29.08.1962),
- період роботи з 01.07.2000 по 16.01.2001, згідно трудової книжки від 19.11.1979 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня сплата внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Також до уваги не взято до уваги довідку МСЕК №010343, оскільки відсутня виписка, яка надається органу, який призначає пенсію.
З розрахунку стажу, проведеного відповідачем, стаж позивача складає 19 років, 7 місяців, 28 днів.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 23.01.2025 № 262940019464 протиправним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням відповідача порушені права позивача у межах спірних правовідносин.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в редакції, що діяла до 21.11.2021, було передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України № 1618-IX від 01.07.2021, що набрав чинності 21.11.2021, внесені зміни до частини 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме: слова "і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації" виключено.
Пунктом 14-4 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI в редакції Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014 установлено, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.
Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Встановлено, що позивач є громадянином України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АРК та з 11.09.2003 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Згідно із довідкою від 24.06.2024 №3002-7002059938 позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрував своє фактичне місце проживання у місті Києві.
Частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (частина 2 статті 49 цього Закону № 1058-VI ).
Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 02 липня 2014 року № 234 (був чинним на момент подання позивачем заяви від 15.01.2025), визначено механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).
Особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
Отже, обов'язок витребування пенсійної справи особи та документів про припинення виплати пенсії покладений на територіальний орган ПФУ.
Пенсійним органом не встановлено факту виплати пенсії позивачу пенсійними органами рф станом на момент, коли позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії по інвалідності.
Позивач при поданні заяви про призначення (поновлення) пенсії від 15.01.2025 через веб портал ПФУ разом з іншими документами додав повідомлення органу Пенсійного фонду України про неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення рф.
Відповідно до пункту 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
Таким чином, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці обов'язок витребування пенсійної справи від органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера, покладено саме на пенсійний орган.
Відсутність належним чином сформованої пенсійної справи не є встановленою Законом №1058-VI підставою для відмови у поновленні виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера.
Відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17.
Законом №1058-VI право пенсіонера на отримання пенсії не поставлено у залежність від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
Більш того, Законом України № 3674-IX від 25.04.2024, що набрав чинності 23.06.2024, пункт 14-4 викладено в такій редакції:
"14-4. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії".
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Недосконалість законодавства, як і недосконалість програмного чи технічного забезпечення, внаслідок чого не було сформовано пенсійну справу позивача у електронній формі до 2014 року, а також те, що пенсійний орган не отримав виписки до довідки МСЕК, не може бути причиною для позбавлення позивача права на поновлення виплати пенсії по інвалідності, яку йому було призначено з 11.09.2003 за законодавством України, після звернення позивача із заявою від 15.01.2025 за його новим місцем проживання.
Сама умова щодо витребування пенсійної справи від органів рф встановлює для громадян України, що проживали на тимчасово окупованій території додаткову, не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з рф, звернення органів Пенсійного фонду України до органів рф для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію та порушує їх гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Період роботи позивача з 01.07.2000 по 16.01.2001 підтверджено записами у трудовій книжці.
Однак, пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 16.01.2001, згідно трудової книжки від 19.11.1979 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутня сплата внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Доказів, які б свідчили про вчинення пенсійним органом будь-яких дій щодо перевірки сплати страхових внесків за цей період відповідачем не надано, як і не надано доказів не сплати страхових внесків.
Відсутність у інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії також не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, 11.10.2023 по справі № 340/1454/21.
Разом з тим, обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI покладено на платника єдиного внеску.
Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до відповідного стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Тому, відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 02.08.2022 року у справі № 560/4616/20.
Частиною третьою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно із військовим квитком серії НОМЕР_1 від 05.07.1984 року, позивач з 12.11.1980 року по 19.05.1981 року, проходив військову службу. Вказаний військовий квиток заповнений російською мовою, та серед іншого містить відомості про особу (прізвище, ім'я, по батькові, число місяць і рік народження, місце народження), відомості про призив на військову службу та звільнення з військової служби, період служби та відомості про орган, що його видав.
Уповноваженою особою військового комісаріату, яка здійснювала його заповнення здійснено запис дати народження позивача російською мовою "20 авг. 1962", при тому, що дата народження позивача згідно паспортних даних - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стало підставою для не врахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду проходження його військової служби.
При цьому, інші записи у військовому квитку, зокрема, щодо імені, по батькові, місяця і року народження позивача зазначені правильно, збігаються із паспортними даними, доказів зворотного відповідачами не надано.
Тому, допущення вказаної помилки у даті народження позивача не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача.
До того ж, проходження військової служби позивачем з 12.11.1980 також відображено у трудовій книжці позивача.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхдінсть скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 23.01.2025 № 262940019464.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Отже, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.