Справа № 240/12140/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
12 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 №064450011971, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладене у формі повідомлення від 14.04.2025 №0600-0215-8/35300, про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку та у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.06.2006 по 31.12.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01.06.2006 по 21.12.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 04.04.2025 пенсію із зниженням пенсійного віку, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, виходячи із наявного страхового стажу роботи, який становить більше 15 років, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй відмовили у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач стверджує, що жінкам для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону №796-ХІІ достатньо 15 років страхового стажу, який у неї наявний, оскільки відповідачем зараховано 20 років 3 місяці 6 днів страхового стажу, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Вважаючи, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, виходячи із наявного страхового стажу роботи, який становить більше 15 років, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та маю відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 видане 16.02.2009 року, копія посвідчення додається до справи. Досягнувши 28.03.2025 року віку 55 років (копія паспорта серія НОМЕР_2 виданого 18.12.1997 року додасться до позову) я 04.04.2025 року звернулась до відповідача ГУ ПФ України в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення мені пенсії, із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На свою заяву від 04.04.2025 року, з проханням призначити мені пенсію, я отримала лист ГУ ПФУ в Житомирській області від 21.03.2024 року № 0600- 0215-8/35300 з повідомленням про те, що Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11.04.2025 року мені відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку з інших підстав, що у мене не вистачає страхового стажу, який на думку відповідачів, має становити не менше 27 років для мене як потерпілої 4 категорії від аварії на ЧАЕС.
Зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих мною документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має буди встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки інших документів прийнятих для призначення пенсії та позбавляти мене права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу у більше 27 років.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Зазначає, що відмова мотивована тим, що за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача складає 20 років, замість необхідних 27 років (32-5). Вказує, що документами підтверджено факт роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки 04 місяці 07 днів. За результатами розгляду документів, позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.06.2006 по 21.12.2007, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків за даний період. Відтак, підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, фактично на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового, відсутні.
24 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачки. У поданому відзиві представник відповідача просить Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/12140/25 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимогах Позивачу в повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), видане Житомирською обласною державною адміністрацією від 16.02.2009.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто 11 квітня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення №064450011971 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.
В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж роботи заявниці на день звернення складає 20 років 03 місяці 06 днів.
Листом від 14.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих підстав, що недостатньо необхідного страхового стажу.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом першим ч.2 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи питання обґрунтованості підстав звернення до суду та наявності права позивача на пенсію зі зниження пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абз.5-6 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
У свою чергу, ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу встановлено: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII та із врахуванням ст.26 Закону №1058-IV при призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення особою пенсійного віку (60 років) необхідний страховий стаж, який повинен становити не менше 32 років, при розрахунку якого слід врахувати, що від 32 років необхідного страхового стажу передбаченого ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV віднімається 5 років відповідно до ст.55 Закону № 796.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент звернення із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України, їй виповнилось повних 55 років.
Як вже зазначалося, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугувала відсутність необхідного страхового стажу - 27 років (32-5 = 27).
При цьому, щодо необхідного періоду проживання в зоні радіоактивного забруднення спірних правовідносин у сторін, які беруть участь у розгляді справи не виникало.
Відповідачами встановлено, що період проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 4 роки 04 місяці 07 днів, що є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до №796-XII за умови підтвердження необхідного страхового стажу 27 років.
Враховуючи право позивача на зниження пенсійного віку на 5 років, а відповідно і її право на зменшення страхового стажу на кількість років зменшення пенсійного віку, виходить, що необхідною умовою призначення у 2025 році позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку було досягнення нею віку 55 роки та наявність страхового стажу на рівні 27 років (32-5 = 27).
Однак, за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 20 років 03 місяці 06 днів.
Водночас, позивач наголошує, що до її страхового стажу протиправно не зараховано період її роботи з 01.06.2006 по 31.12.2007.
Вказує, що на неї, як на фізичну особу, не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи довідці, а також тягар відповідальності за не сплати роботодавцем страхових внесків.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України, стаття 22 Загальної декларації прав людини, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, стаття 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що неналежний порядок видачі або заповнення документів з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа №144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Поряд з цим, слід зазначити, що у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд зауважує, що застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку, оскільки звертатися до суду з вказаною вимогою до страхувальника є правом, а не обов'язком застрахованої особи, а порушення страхувальником порядку сплати страхових внесків не може тягнути негативні наслідки для застрахованої особи у вигляді не зарахування періодів роботи до страхового стажу.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Таким чином, суд дійшов висновку про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.06.2006 по 21.12.2007.
Щодо посилання позивача на те, що жінкам для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону №796-ХІІ достатньо 15 років страхового стажу, то колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зокрема, посилалось на те, що для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII страховий стаж, з урахуванням вимог статті 26 Закону №1058-ІV, повинен становити 27 років, натомість наявний в неї страховий стаж становить 20 років 3 місяці 6 днів.
Відповідач зазначає, що обов'язковою умовою для призначення позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ є наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (в даному випадку 27 років ).
Як встановлено судом, позивач має право на зарахування до її загального страхового стажу періоду роботи з 01.06.2006 по 31.12.2007, однак з урахуванням зазначеного, страховий стаж позивача буде меншим необхідного, а саме менше 27 років.
Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем обґрунтовано відмовлено у зменшенні пенсійного віку позивачу на 5 років на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.
Апеляційний суд відхиляє доводи позивача, що жінкам для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону №796-ХІІ достатньо 15 років страхового стажу, оскільки особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Колегія суддів погоджується з доводами органу Пенсійного фонду України, що достатнім для призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до №796-XII є наявність страхового стажу на рівні 27 років, водночас, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.06.2006 по 31.12.2007.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 №064450011971 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформленого листом від 14.04.2025 №0600-0215-8/35300, про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як встановлено із матеріалів справи, у спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 11.04.2025 №064450011971.
Таким чином,з огляду на зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2025 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до загального страхового стажу - період роботи з 01.06.2006 по 31.12.2007, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.