Справа № 620/7276/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
13 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
представника позивача Труби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича фірма «Кратос Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 28.08.2025 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича фірма «Кратос Плюс» до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича фірма «КРАТОС ПЛЮС» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Чернігівській області, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) від 07.04.2025 №6015/Ж10/25-01-07-00 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по податку на додану вартість у сумі 1 750 206,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.04.2025 №6016/Ж10/25-01-07-00 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2 378 652,96 грн (з них, основного платежу - 1 902 922,37 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 475 730,59 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 07.04.2025 №6017/Ж10/25-01-07-00 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, апелянт зазначає, що перевірка на підставі якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення призначено та проведено з порушенням норм чинного законодавства, що є окремою підставою для їх скасування.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича фірма «КРАТОС ПЛЮС» подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2024 року в якій, сума від'ємного значення становить 1 750 206, 00 грн.
На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 13.02.2025 № 381-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 82.2 статті 82 ПК України, з урахуванням наказу від 26.02.2025 № 499-п про продовження терміну відповідно до пункту 82.2 статті 82 ПК України документальної позапланової виїзної перевірки позивача, та направлень на проведення цієї перевірки від 19.02.2025 року №6572/жз/25-01-07-03-01, № 657/жз/25-01-07-03-01 працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Будівельно-виробнича фірма «КРАТОС ПЛЮС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість від 19.01.2025. За результатом якої складено акт перевірки від 10.03.2025 № 3888/ж5/25-01-07-03-01 (далі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку № 21, в результаті чого завищено значення р. 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за грудень 2024 року на суму 1 750 206, 00 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 73.3 статті 73, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, абзацу «б» пункту 200.1, пунктів 200.2, 200.4, 200.7 - 200.9 статті 200 ПК України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку № 21, в результаті чого платником занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2024 року на суму 1 902 922,37 гривень.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 07.04.2025 :
- № 6015/Ж10/25-01-07-00, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 1 750 206 грн;
- № 6016/Ж10/25-01-07-00 про донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 1 902 922, 37 грн і застосування штрафних санкцій на суму 475 730, 59 грн (25 %);
- № 6017/Ж10/25-01-07-00 про застосування штрафних санкцій за ненадання документів у розмірі 1020,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацами першим - третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).
Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
Відповідно до положень пункту 78.1.8 статі 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №803/1437/14, від 14.11.2018 у справі №808/2911/17, від 19.03.2020 у справі №460/2939/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, сформовані висновки щодо тлумачення норми підпункту 78.1.8 ПК України свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України. Вживання в тексті норм підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, та пункту 200.11 статті 200 ПК України словосполучень «відшкодування з бюджету податку на додану вартість», «сума бюджетного відшкодування» поряд із «від'ємне значення з податку на додану вартість» свідчить про те, що встановлена підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України умова перевищення 100 тис. гривень як підстава для проведення позапланової документальної перевірки стосується від'ємного значення з податку на додану вартість як окремого від суми бюджетного відшкодування показника податкового обліку.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Будівельно-виробнича фірма «КРАТОС ПЛЮС» подано декларацію по податку на додану вартість за грудень 2024 року в якій сума від'ємного значення становить 1 750 206 грн.
Отже, відповідач, здійснюючи свої контрольні функції шляхом проведення документальної позапланової перевірки з окресленого вище питання, діяв підставно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Щодо суті виявлених податковим органом під час перевірки порушень позивачем суд зазначає наступне.
За правилами пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України право на податковий кредит не залежить від того, для яких цілей придбаваються товари чи послуги - для використання в господарській чи негосподарській діяльності. Ключовим є наявність податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.6 ПК України). Разом із цим, якщо такі товари (у т. ч. основні фонди) призначені або починають використовуватися, зокрема, в операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, то на їх вартість слід нарахувати так звані компенсуючі податкові зобов'язання, зокрема згідно із пунктом 198.5 статті 198 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закон № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності; господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп.83.1.1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп.83.1.3); судові рішення (пп.83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп.83.1.6).
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних б терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок № 21).
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21, у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.
У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.
Згідно з підпунктом 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у платника податку не виникає обов'язку нараховувати компенсуючі податкові зобов'язання, лише за наявності документального підтвердження, що автомобіль буде використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки посадовими особами відповідача позивачу вручено запит від 19.02.2025 № 388/ж12/25-01-07-03-06 про призначення та проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей станом на 25.02.2025 на підставі наказу директора позивача від 25.02.2025 № 25-1/02/25 «Про проведення та надання матеріалів для інвентаризації».
25.02.2025 працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області у присутності директора ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «КРАТОС ПЛЮС» Сендецького В.І., на виконання наказу ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «КРАТОС ПЛЮС» від 25.02.2025№25-1/02/25 «Про проведення позапланової інвентаризації», було проведено інвентаризацію за адресами будівельних майданчиків та об'єктів будівництва: КЗ «Чернігівський ліцей» ЧОР за адресою: м. Чернігів, вул. Тероборони. 50: ж/б 246А вул. Шевченка м. Чернігів; Будівництво централізованої каналізації вулиці Мозирська (від будинку №9Б до вул. Тичини), провулку Мозирського (від будинку №6 до вул. Тичини), вулиці Тичини (від вулиці Мозирська до вул. Тюленіна), вулиці Ударна (від будинку №18А до вул. Тичини), вулиці Тюленіна (від будинку № 37 до будинку № 46), провулку Тюленіна (від вул. Тюленіна до будинку №40 до вул. Смирнова) в м. Чернігові.
Перед початком інвентаризації директором ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «КРАТОС ПЛЮС» на вимогу перевіряючих не надано інвентаризаційні описів з метою перевірки фактичної наявності основних засобів та товарно-матеріальних цінностей. Директор ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «КРАТОС ПЛЮС» повідомив, що інвентаризаційні описи будуть надані пізніше в межах терміну проведення перевірки. Фактично працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області здійснено огляд території, складських приміщень, (зроблено фотофіксацію оглянутої території), але фактично визначити ідентифікаційні ознаки, кількісні та вартісні показники основних засобів та товарно-матеріальних цінностей без наявності інвентаризаційних описів не можливо. Інвентаризацію було проведено у присутності посадових осіб ГУ ДПС у Чернігівській області, але без надання інвентаризаційних описів. Станом на 10.03.2025 інвентаризаційних описів до ГУ ДПС у Чернігівській області надано не було.
Також в ході проведення перевірки складено акт ненадання первинних та бухгалтерських документів посадовими особами ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «КРАТОС ПЛЮС» від 03.03.2025 №215/жб/25-01-07-03-01.
Станом на 03.03.2025 позивачем не надано первинних документів та документів бухгалтерського обліку, а саме: інвентаризаційних описів станом на 03.03.2025; пояснення щодо джерела походження коштів на придбання елітних автомобілів; договори купівлі продажу транспортних засобів з додатками та специфікаціями; накладні на придбання, копії техпаспортів; акти приймання-передачі автомобілів; документи щодо реєстрації транспортних засобів в Головному сервісному центрі МВС України; документи, які підтверджують придбання паливо - мастильних матеріалів (договори з додатками до них, чеки РРО, а також видаткові накладні) інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; платіжні доручення, виписки банку, інші документи, що свідчать про виконання грошових зобов'язань); накази про введення в експлуатацію даних транспортних засобів; подорожні листи на кожне авто; наказ на закріплення транспортних засобів за працівниками; наказ про затверджені норми списання палива; картки рахунку 203 «Паливо»; накази на відрядження; виписки банку, інші документи, що свідчать про виконання грошових зобов'язань; проект землеустрою; містобудівні умови та обмеження; технічні умови; проект на будівництво; дозвіл на початок будівельних робіт.
Окрім того позивачу ГУ ДПС у Чернігівській області за результатами аналізу показників, що містяться у податковій звітності з ПДВ, даних ЄРПН та отриманої податкової інформації направлено письмові запити щодо надання пояснень та завірених копій документів, а саме:
- запит від 19.02.2025 року №387/ж12/25-01 -07-03-06 щодо надання пояснень та копій документів щодо реальності відображення показників в р.21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2024 року. Відповідь не надано.
- запит від 19.02.2025 року №388/ж12/25-01-07-03-06 щодо призначення та проведення інвентаризації товарних залишків в присутності посадових осіб ТУ ДПС у Чернігівській області та обстеження території, приміщень та іншого майна підприємства, що використовується для провадження господарської діяльності. Відповідь не надано.
- запит від 28.02.2025 про надання документів та пояснень щодо придбання елітних автомобілів та використання їх в господарській діяльності. Відповідь не надано.
- запит від 28.02.2025 про надання документів та пояснень щодо придбання будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт в господарській діяльності. Відповідь не надано.
- запит від 28.02.2025 про надання пояснень щодо формування додатку 2 Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) сформовано від'ємне значення за період жовтень 2024 року - грудень 2024 року. Відповідь не надано.
Апелянт стверджує, що як до перевірки так і до суду першої інстанції надано усю первинну документацію, що у повній мірі підсаджує факт настання реальних наслідків за правочинами, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що до перевірки надано лише документацію, що охоплює період листопад-грудень 2024 року (додаток 2 до акту перевірки).
Відтак, апелянтом не спростовано висновки як податкового органу так і суду першої інстанції щодо ненадання доказів правомірності формування податкового кредиту за рахунок придбання автомобілів та будівельних матеріалів.
Більш того, із змісту акту перевірки слідує, що проведеною перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 445 769,62 грн, що не пов'язано із придбанням позивачем матеріальних цінностей.
Зокрема, встановлено включення від'ємного значення за грудень 2023 року в сумі 59 607,51 грн, натомість, від ємне значення за грудень 2023 року в додатку Д2 податкової декларації за вересень 2024 року становить 57 941 грн., тобто завищено суму від'ємного значення на суму ПДВ 1666,57 грн. Також, включено від'ємне значення за травень 2024 року у сумі 37 702,72 грн. липень 2024 року у сумі 80 665,08 грн, серпень 2024 року у сумі 31 692,02 грн, тоді як від'ємне значення за дані періоди в додатку Д2 податкової декларації за вересень 2024 року відсутнє, тобто завищено суму від'ємного значення на суму ПДВ 150 059,82 грн, включено від'ємне значення за вересень 2024 року у сумі 875 637,23 грн., тоді як від'ємне значення за вересень 2024 року в додатку Д2 податкової декларації за вересень 2024 року становить 581 594 грн., тобто завищено суму від'ємного значення на суму ПДВ 294 043.23 грн.
Вказані обставини залишено апелянтом без належної уваги.
З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича фірма «Кратос Плюс» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича фірма «Кратос Плюс» до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
СуддяА. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 13.01.2026)