Справа № 357/16411/25
Провадження № 2/357/1607/26
13 січня 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
08.10.2025 представник позивача, адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрований судом 10.10.2025, обґрунтовуючи тим, що 13.01.2022 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № TDB.2022.0011.808 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. На Поточний рахунок у гривні Банк надав клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту). Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема, розмір ліміту кредитної лінії, тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності), розмір обов'язкового мінімального платежу, строк сплати обов'язкового мінімального платежу, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом. Банк свої зобов'язання перед клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 03.09.2024 становить 28438,71 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9999,62 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) -18439,09 грн. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, який набув право вимоги до боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022.ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, до якого перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022. Тому, позивач просить у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість у розмірі 28438,71 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн.
14.10.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 18.11.2025 - 10:00.
18.11.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 13.01.2026 - 11:30, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
10.12.2025 представник відповідача, адвокат Тимошенко Вадим Петрович, подав до суду відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначив, що про безпідставне нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 18439,09 грн, оскільки у відповідності до положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_1 відповідач є військовослужбовцем ЗСУ старшим офіцером відділення планування в/ч НОМЕР_2 .У відповідності до довідки в/ч НОМЕР_2 від 19.11.2024 відповідач перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації з 15.11.2024 і по теперішній час. У відповідності до Довідки в/ч НОМЕР_2 від 02.06.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України відповідач дійсно з 21.12.2024 по 31.05.2025 брав участь у даних заходах. Тому, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку їх нарахування зобов'язані їх списати. Таким чином, просить відмовити позивачу у стягненні з відповідача заборгованості по відсоткам в розмірі 18439,09 грн, у зв'язку з тим, що відповідач станом на момент розгляду справи проходить службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується відповідними доказами зазначеними вище, також Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборонено нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору кредиту. Щодо вимог позивача про стягнення судового збору в розмірі 2422,40 грн, то вважає таку вимогу позивача неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до п.13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. У відповідності до посвідчення серія НОМЕР_3 від 27.03.2025 відповідач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а тому просить не стягувати з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн, оскільки останній має пільги визначені Законом України «Про судовий збір», а сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, відповідач категорично заперечує та не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн виходячи з наступного. Заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зокрема, представником позивача завищені години, які об'єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як правовий аналіз наявних документів у замовника по справі, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання. Відповідач вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Також просить суд врахувати, що відповідач є учасником бойових дій і по теперішній час захищає нашу Державу від збройної агресії рф, а покладення на нього даних витрат призведе до погіршення його матеріального становища. Враховуючи викладене, вважає, що суд повинен стягнути з відповідача - заборгованість за кредитом у розмірі 9999,62 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 1500,00 грн, всього 11499,62 грн, а у решті позову відмовити.
Представник позивача, адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача, адвокат Тимошенко Вадим Петрович, у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 12.01.2026 подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника, враховуючи подані процесуальні документи, а саме відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Встановлено, що 13.01.2022 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №TDB.2022.0011.808 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, у якій відповідач просив відкрити поточні рахунки в гривні, доларах і євро, надати платіжну картку міжнародної платіжної системи та встановити на його поточний рахунок у гривнях ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000,00 грн на умовах згідно з тарифами банку та паспортом споживчого кредиту.
Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви - Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому.
Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_4 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_5 (у доларах США), № НОМЕР_6 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи VisaInternationalGoldRewardsмиттєвого випуску. Картка є власністю Банку.
Відповідно до п. 3 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200000,00 грн, сума доступного ліміту - згідно з паспортом споживчого кредиту, строк кредиту - 12 місяців, базова відсоткова ставка - 56%, пільговий період - 62 дні, обов'язковий мінімальний платіж - 5% від використаного доступного ліміту. Банк має право без згоди Клієнта за споживчим кредитом повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов'язання по цьому Договору. Банк зобов'язаний повідомити Клієнта про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту).
Згідно з п. 8 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, договір набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною.
Згідно з п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору клієнт підписанням заяви-договору підтвердив та запевняє, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору та з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний.
Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів, у тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема, розмір ліміту кредитної лінії, тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності), розмір обов'язкового мінімального платежу, строк сплати обов'язкового мінімального платежу, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
13.01.2022 ОСОБА_1 у першому блоці заяви-договору надав про себе всю загальну інформацію, персональні дані, адресу місця проживання, трудову діяльність, фінансовий стан та міститься відмітка про отримання ним 18.01.2022 платіжної картки № НОМЕР_7 .
13.01.2022 відповідачем також підписано тарифний пакет «todobank», а саме додаток до договору №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022 та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Також, ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Отже, встановлено, що вказаний кредитний договір №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 13.01.2022 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
АТ «МЕГАБАНК» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу платіжну картку, встановив доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на картковий рахунок, що підтверджується довідкою про відкриття рахунків та випискою по картковому рахунку відповідача.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи в електронній формі та не заперечуються відповідачем.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів позичальників та/або фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін та доповнень, додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
Згідно п. 2 Договору за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває всі права кредитора за основними договорами вказаних у додатку №1 до цього договору.
Згідно платіжної інструкції №66895 від 31.07.2024, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» здійснило оплату за лот GL1N426240 у розмірі 23425777,00 грн, згідно протоколу електронного аукціону №GFD001-UA 20240618-01260 від 09.07.2024.
Згідно витягу з Додатку №1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022 на суму 28438,71 грн.
27.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів позичальників та/або фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін та доповнень, додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
Згідно п. 2 Договору права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку №1 (реєстр договорів).
З платіжних інструкцій №1074 від 27.12.2024, №1091 від 31.01.2025 та №1822 від 22.09.2025 вбачається, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» здійснило оплату згідно договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за кредитними договорами.
Згідно витягу з Додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022 на суму 28438,71 грн.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання за кредитним договором, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Таким чином, у разі сплати ОСОБА_1 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач, всупереч умовам договору №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022, не виконав своїх зобов'язань щодо повернення наданого йому кредиту, що підтверджується випискою з особового рахунку та копією довідки-розрахунку заборгованості, згідно яких заборгованість становить 28438,71 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9999,62 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 18439,09 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022 та порушення відповідачем зобов'язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно договору №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022 у розмірі 9999,62 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у розмірі 18439,09 грн, слід зазначити наступне.
Представник відповідача, адвокат Тимошенко Вадим Петрович, заперечуючи проти позовних вимог зазначає про необхідність списання будь-яких нарахованих відсотків за кредитним договором №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022, беручи до уваги, що відповідач станом на момент розгляду справи проходить службу за призовом під час мобілізації, тобто є військовослужбовцем.
Однак, суд критично оцінює зазначені твердження представника, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 з 15.11.2024 призваний на військову службу за призовом по мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 , копією посвідчення офіцера № НОМЕР_1 від 17.07.2025, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією РФ проти України від 02.06.2025 за № 670, згідно якої відповідач брав участь у вказаних заходах у складі в/ч НОМЕР_2 , перебуваючи у Харківській області, ОСОБА_2 у період з 21.12.2024 по 31.05.2025.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII «Про часткову мобілізацію в Україні» в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 18.03.2014 настав особливий період.
Також, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.
Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 у період дії особливого періоду з 17.03.2014 був військовозобов'язаним та лише з моменту призову під час мобілізації, а саме з 15.11.2024 став військовослужбовцем, останній не має права на звільнення від сплати процентів за користування кредитом на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», отриманим за кредитним договором №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022, оскільки заборгованість по процентам виникла до набуття ним статусу військовослужбовця під час особливого періоду, а тому вимоги про стягнення з нього відсотків за користування кредитом згідно договору №TDB.2022.0011.808 від 13.01.2022 у розмірі 18439,09 грн підлягають до задоволення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданих позивачем у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).
Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, копію реєстру боржників від 21.07.2025, копію акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12111241 від 14.08.2025 до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, відповідно до яких розмір витрат на правничу складає 11200,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12111241 від 14.08.2025до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, сторони підтверджують, що адвокат надав наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 - 1200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви - 10000,00 грн, всього 11200,00 грн.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Так, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідач зазначає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, завищеною та неспівмірною до предмету спору з урахуванням складності справи та виконаними роботами, зокрема, представником позивача завищені години, які об'єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як правовий аналіз наявних документів у замовника по справі, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання. Відповідач вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд враховує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінюючи співмірність розміру витрат позивача, понесених на правову допомогу, судом враховується, що ця справа в силу частини шостої статті 19 ЦПК України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11200,00 грн є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи,ціни позову (27438,71 грн), досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.
Крім того, така послуга, як проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, включає у себе послуга зі складання позовної заяви. Тому зазначення цих послуг окремо і встановлення вартості за ці послуги є безпідставним та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг, враховуючи, що справа не є складною та відноситься до категорії малозначних.
Отже, враховуючи вищевикладене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з огляду на обставини справи, фактичний об'єм необхідних послуг, наданих адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, буде відповідати критерію співмірності, справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Представник відповідача, заперечуючи проти стягнення з відповідача вказаного судового збору, зазначає, що відповідач має пільги визначені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, адже має посвідчення серія НОМЕР_3 від 27.03.2025, а тому сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд критично оцінює зазначені твердження представника відповідача, виходячи з наступного.
Так, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Однак, даним пунктом звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус учасника бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У ст. 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими представник відповідача звернувся у цій справі.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладена в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 06.05.2020 у справі №9901/70/20, в ухвалі Верховного суду від 22.04.2021 у справі №700/301/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 та від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17, від 22.12.2021 у справі №521/17186/20, від 12.01.2022 у справі №365/159/20, від 16.02.2022 у справі № 560/4971/21, від 09.11.2022 у справі №709/118/21, від 08.03.2023 у справі № 701/589/22 та від 20.07.2023 у справі № 160/20070/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наданої представником відповідача копії посвідчення серія НОМЕР_3 , виданого 27.03.2025, вбачається, що відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Разом з тим, предметом спору у даній справі є стягнення кредитної заборгованості, тому немає підстав вважати, що дана справа пов'язана із порушенням прав відповідача як учасника бойових дій чи предмет позову будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, а тому з підстав визначених у п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідача не звільнено від сплати судового збору, наявності інших підстав визначених Законом України «Про судовий збір» для звільнення від сплати судового збору, не зазначено та відповідних доказів не надано.
Отже, судові витрати, які складаються із судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду, та витрат на правничу допомогу, тому, з відповідача на користь позивача стягуються вказані судові витрати у загальному розмірі 3922,40 грн (2422,40 грн судового збору та 1500,00 грн витрат на правничу допомогу).
Керуючись ст. 11, 205, 207,526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 82, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28438,71 грн(двадцять вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 71 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, всього 3922,40 грн (три тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: провулок Ушинського, будинок 1, офіс 105, місто Дніпро, 49001.
Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 13.01.2026.
Суддя: О. В. Бондаренко