Справа № 580/1879/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
12 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Файдюка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.10.2024 №121130004830 про відмову позивачу в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 04.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог законодавства України протиправно відмовив у призначені пенсії за віком, оскільки станом на дату її звернення 04 жовтня 2024 року із заявою про призначення пенсії за віком відповідач мав усі наявні підстави, а в позивача були наявні три обов'язкові умови для призначення пенсії за віком достроково, згідно Законів України, а саме - вік не більше 1,5 роки до досягнення пенсійного віку, наявність необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу та факт звільнення мене з роботи у зв'язку, зі скороченням чисельності штату працівників.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується факт того, що позивачем в заяві про призначення пенсії було наявне власне письмове підтвердження щодо неодержання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. За таких обставин, відповідач станом на розгляд заяви позивача від 04.10.2024 про призначення пенсії за віком не володів будь-якою інформацією щодо неодержання ОСОБА_1 пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, про що зазначив у спірному рішенні. Інших будь-яких доводів, які б свідчили про незаконність рішення або дій відповідача у спірних правовідносинах та могли бути оцінені судом, позивачем не наведено, а тому у суду відсутні підстави вважати, що рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року в адміністративній справі № 580/1879/25; прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року та від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків позивача.
04 жовтня 2024 року з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою (р/н №6113) про призначення пенсії за віком достроково.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 11.10.2024 №121130004830 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки заявниця не має права на призначення пенсії за півтора року та відсутністю інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок №637). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).
Основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття, визначає Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII (далі - Закон № 3721-XII), який гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.
Відповідно до статті 10 Закону № 3721-XII громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
У частині першій статті 26 Закону № 1058-IV зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 до 31.12.2024 - не менше 31 року.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 3721-XII право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.
Достроковий вихід на пенсію регламентований статтею 21 Закону № 3721-XII в редакції, яка діяла до 01.01.2015. Так, вказана стаття 21 Закону № 3721-XII передбачала, що особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність»(за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Особлива гарантія для окремих категорій безробітних, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці була передбачена статтею 49 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції, яка діяла до 01.01.2015.
Так, вказана стаття 49 Закону України «Про зайнятість населення» передбачала умову, за якої особам гарантувалося право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з фактичних обставин справи, 04.10.2024 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Відповідачем розглянуто заяву позивача і долучені до заяви документи, та 11.10.2024 за № 121130004830 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Означена відмова мотивована тим, що заявниця не має права на призначення пенсії за півтора року та відсутністю інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіряючи дотримання пенсійним органом наведених норм при прийнятті спірного рішення, судова колегія керується наступним.
Щодо звернення до центру зайнятості
У позовній заяві вказано про те, що 10 серпня 2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера 1-ї категорії Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс-Енерго" у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с.15).
13 серпня 2024 року позивач зареєструвалась як безробітна у Лисичанському міському центрі зайнятості та перебувала там на обліку як особа, що шукає роботу. Надалі, Лисичанським міським центром зайнятості позивачу видано клопотання від 01 жовтня 2024 року №779/03-24 до органів Пенсійного фонду України про достроковий вихід на пенсію (а.с.9).
Підпунктом 6 пункту 2.1 розділу II "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, встановлено, що для призначення пенсії особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, є: клопотання про достроковий вихід на пенсію, видане регіональними, міськими, районними, міськрайонними центрами зайнятості Державної служби зайнятості; трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб.
Як свідчать матеріали справи, 04 жовтня 2024 року звертаючись до пенсійного органу позивачем подано наступний перелік документів: паспорт, довідка про РНОКПП, трудова книжка № НОМЕР_2 , диплом, свідоцтво про народження дитини, клопотання центру зайнятості про достроковий вихід на пенсію, довідка про відкриття рахунку в банку, анкета опитування.
Відповідно до довідки від 24 жовтня 2024 року Лисичанського міського центру зайнятості позивач перебувала на обліку як безробітна з 13 серпня 2024 року до 01 жовтня 2024 року (а.с.10). Доказів подання наведеної довідки до пенсійного органу із заявою позивача від 04 жовтня 2024 року, матеріали справи не містять.
Таким чином, висновок відповідача про відсутність інформації щодо дати звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості є спроможним.
Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним, накази про зарахування та звільнення з роботи, не подавались позивачем у якості додатків до заяви від 04 жовтня 2024 року, що свідчить про неможливість їх дослідження пенсійним органом та відповідно покликання на них у спірному рішенні від 11 жовтня 2024 року.
Щодо відсутності інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про роботу (сплату внесків)
Судова колегія враховує очевидну суперечність висновків відповідача, оскільки зазначаючи про відсутність такої інформації в цілому, відповідач визнає всі періоди страхового стажу ОСОБА_1 та вказує про його тривалість - 40 років 24 дні.
Щодо інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації
Законом України «Про внесення змін до законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» внесено зміни до пункту 14.4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Як зазначено у п.14.4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Таким чином, приписи наведеного пункту стосуються грошових виплат призначеної пенсії, та не відносяться до розгляду заяви про її призначення та не застосовується під час прийняття рішень щодо призначення пенсій.
Разом з тим, зазначаючи про необхідність подання наведеного документу відповідач не врахував, що відповідно до пп.4 п.1.8 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 04.10.2024 № 121130004830 є необґрунтованим, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 04.10.2024.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити адміністративний позов.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сума сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.10.2024 №121130004830 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 453,44 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні сорок чотири копійки).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
В.В. Файдюк