13 січня 2026 року справа №200/6365/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Чекменьов Г.А.), складеного в повному обсязі 06 січня 2025 року, у справі № 200/6365/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262740011871 від 07.05.2024 про відмову у зарахуванні стажу за період роботи з 01.01.1998 по 30.11.1998, з 01.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.10.1999, з 01.12.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 02.06.2010, з 16.09.2012 по 04.11.2012, з 01.03.2013 по 10.03.2013, з 01.06.2013 по 05.06.2013, з 01.08.2013 по 06.08.2013, з 01.10.2013 по 05.10.2013;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу період роботи з 01.01.1998 по 30.11.1998, з 01.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.10.1999, з 01.12.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 02.06.2010, з 16.09.2012 по 04.11.2012, з 01.03.2013 по 10.03.2013, з 01.06.2013 по 05.06.2013, з 01.08.2013 по 06.08.2013, з 01.10.2013 по 05.10.2013.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262740011871 від 07.05.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.05.2024 з урахуванням висновків суду про зарахування до стажу роботи періодів з 01.01.1998 по 30.11.1998, з 01.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.10.1999, з 01.12.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 02.06.2010, з 16.09.2012 по 04.11.2012, з 01.03.2013 по 10.03.2013, з 01.06.2013 по 05.06.2013, з 01.08.2013 по 06.08.2013, з 01.10.2013 по 05.10.2013 згідно з відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/6365/24, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що управлінням прийнято обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначив, що в даному випадку позовні вимоги є передчасними, так як позивачці в цивільному процесі треба встановлювати факт належності документа, а не в адміністративному процесі зобов'язувати державний орган вчинити дії.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 30.05.2024 № 4648 щодо призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 07.05.2024 №262740011871 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідно стажу роботи 31 рік.
В оскарженому рішенні встановлено, що страховий стаж особи становить: 06 років 09 місяців 10 днів.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховані такі періоди роботи: з 01.01.1998 по 30.11.1998, з 01.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.10.1999, з 01.12.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 28.01.2010, з 01.02.2010 по 25.02.2010, з 01.03.2010 по 30.03.2010, з 01.04.2010 по 28.04.2010, з 01.05.2010 по 28.05.2010, з 01.06.2010 по 02.06.2010 в ПП “Західтранссервіс», в ПАТ “Українська транспортна страхова компанія» та в СТ “Світанок», з 01.11.2010 по 30.11.2010 в ПАТ “Українська транспортна страхова компанія», з 01.09.2012 по 15.09.2012, з 01.10.2012 по 09.10.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.03.2013 по 10.03.2013, з 01.06.2013 по 05.06.2013, з 01.08.2013 по 06.08.2013, з 01.10.2013 по 05.10.2013 в ПП “Турне классик» відповідно до індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки в довідці про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків по батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним - ОСОБА_3 .
Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування стажу за спірними періодами має бути відновленим із зобов'язанням повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії
Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Законом № 1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
У спірному рішенні № 262740011871 від 07.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що не зарахування періодів роботи: з 01.01.1998 по 30.11.1998, з 01.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.10.1999, з 01.12.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 28.01.2010, з 01.02.2010 по 25.02.2010, з 01.03.2010 по 30.03.2010, з 01.04.2010 по 28.04.2010, з 01.05.2010 по 28.05.2010, з 01.06.2010 по 02.06.2010 в ПП “Західтранссервіс», в ПАТ “Українська транспортна страхова компанія» та в СТ “Світанок», з 01.11.2010 по 30.11.2010 в ПАТ “Українська транспортна страхова компанія», з 01.09.2012 по 15.09.2012, з 01.10.2012 по 09.10.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.03.2013 по 10.03.2013, з 01.06.2013 по 05.06.2013, з 01.08.2013 по 06.08.2013, з 01.10.2013 по 05.10.2013 в ПП “Турне классик» відповідно до індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, спричинено невідповідністю в реєстраційному номері облікової картки платника податків по-батькові позивача « ОСОБА_2 » та паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Трудова книжка є основним документом для підтвердження трудової діяльності, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження стажу коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.
Трудова книжка позивача фактично містить запис про роботу позивача головою правління Садового товариства «Світанок» з 02.10.2006 по 02.10.2010.
Дійсно, довідка про присвоєння РНОКПП позивача дійсно видана на ім'я ОСОБА_1 , тоді як паспорт позивача видано на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
При цьому, індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-5 позивача з Реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування містять інформацію про трудову діяльність та сплату страхових внесків за період з 1998 року по лютий 2013 року, та не містять розбіжностей ані з паспортними даними позивача, ані з наданим реєстраційним номером облікової картки платника податків.
У досліджених правовідносинах особа позивача не є спірною, оскарження рішення органу Пенсійного фонду здійснюється в порядку адміністративного судочинства, а недоліки довідки про присвоєння РНОКПП в оскарженому рішенні не зазначені, як підстава для відмови у призначенні пенсії.
Тому відомості Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дозволяють встановити належність сплачених страхових внесків за періоди трудової діяльності з 01.01.1998 по 30.11.1998, з 01.02.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.10.1999, з 01.12.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 28.01.2010, з 01.02.2010 по 25.02.2010, з 01.03.2010 по 30.03.2010, з 01.04.2010 по 28.04.2010, з 01.05.2010 по 28.05.2010, з 01.06.2010 по 02.06.2010 в ПП “Західтранссервіс», в ПАТ “Українська транспортна страхова компанія» та в СТ “Світанок», з 01.11.2010 по 30.11.2010 в ПАТ “Українська транспортна страхова компанія», з 01.09.2012 по 15.09.2012, з 01.10.2012 по 09.10.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.03.2013 по 10.03.2013, з 01.06.2013 по 05.06.2013, з 01.08.2013 по 06.08.2013, з 01.10.2013 по 05.10.2013 в ПП “Турне классик» стосовно саме позивача - ОСОБА_1 .
Окрім того, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача щодо необхідності надати виправлену довідку про присвоєння РНОКПП всупереч вищенаведеним вимогам Порядку № 22-1.
Отже доводи позивача щодо неналежного виконання обов'язків відповідачем при розгляді наданих документів для призначені пенсії та безпідставного не прийняття до уваги записів трудової книжки та даних з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, що обумовлює задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги є неприйнятними та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/6365/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко