13 січня 2026 року справа №200/1692/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (головуючий суддя І інстанції - Зінченко О.В.), складене у повному обсязі 26 травня 2025 року у справі № 200/1692/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Приходька А.А., звернулась із позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 13.02.1987 по 17.01.2002, з 12.11.2010 по 03.01.2022 до стажу державної служби;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 № 220550001699 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VIII від 10.12.2015.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час робот па посадах в органах місцевого самоврядування з 13.02.1987 по 17.01.2002, з 12.11.2010 по 03.01.2022 та розглянути повторно заяву від 15.01.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- XII та статті 37 Закону України Закону України «Про державну службу» 16.12.1993 № 3723-ХП та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Вовковинецької селищної ради №1 від 01.01.2025, №870 від 20.12.2024, №872 від 20.12.2024, №873 від 20.12.2024.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 № 220550001699 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 15.01.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- XII та статті 37 Закону України Закону України "Про державну службу' 16.12.1993 № 3723-ХП, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 з 13.02.1987 по 17.01.2002 та з 12.11.2010 по 01.05.2016 перебувала на службі в органах місцевого самоврядування. Отже, станом на 01.05.2016 року, на думку відповідача, ОСОБА_1 не обіймала посаду державної служби та стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній.
Відповідач зазначає, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
15.01.2025 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії № 70, а саме про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 21.01.2025 № 220550001699, зазначено, що аналізом наданих документів встановлено, що з 12.11.2010 по 03.01.2022 позивач працювала на посадах місцевого самоврядування 11 років 3 місяця 20 днів, які не відносяться до категорії посад державної служби, тому прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» №3723-XI ( далі - Закон №3723-XI).
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п.п. 10 та 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12).
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі №687/545/17.
Отже, з наведеного вбачається, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІі розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Судами встановлено, що позивач станом на дату введення в дію Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) працювала на посаді голови Городищенської сільської ради та мала більше 10 років стажу на державній службі, вказане підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 . Отже, на позивачку поширюється дія пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше 10 років.
Як вбачається зі спірного рішення Пенсійного фонду, підставою для відмови позивачу у переході на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувало те, що позивач станом на 01.05.2016 року не обіймав посаду державної служби та не має необхідного стажу державної служби.
При вирішенні питання щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періодів роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 13.02.1987 по 17.01.2002, з 12.11.2010 по 03.01.2022, суд виходить із такого.
До набрання чинності Законом №889-VIII діяв Порядок обчислення стажу державної служби №283. Як уже зазначено судом, відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493- ІІІ, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 15 Закону №2493-ІІІ при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів. Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач прийняла присягу державного службовця та їй 12.11.2020 присвоєно 8 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування, а 7 ранг - 12.11.2020. В період з 13.02.1987 по 17.01.2002, з 12.11.2010 по 03.01.2022 позивачка працювала в Городищенській сільській раді, Вовковинецькій селищній раді на посадах голови виконкому, голови сільської ради, старости села. Посади, за якими працював позивач в органах місцевого самоврядування у вищевказані періоди віднесені до посад в органах місцевого самоврядування.
Той факт, що посади, які обіймала позивачка за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону №2493-ІІІ підтверджується зокрема й тим, що позивачу присвоєні відповідні ранги посадової особи місцевого самоврядування, про що в трудовій книжці здійснені відповідні записи.
В силу пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ, зараховуються до стажу державної служби.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.01.2025 за № 220550001699 прийнято відповідачем без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення підлягає скасуванню із зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву від 15.01.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- XII та статті 37 Закону України Закону України "Про державну службу' 16.12.1993 № 3723-ХП, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 200/1692/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко