13 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/3056/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, під головування судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд враховує таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) суд, що ухвалив судове рішення, може, в тому числі, за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.3 ст.252 КАСУ).
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновок Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19, викладений у постанові від 03.10.2019).
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача заперечує щодо розміру витрат на правову допомогу та вважає їх завищеними за кількістю витраченого часу адвокатом та неспівмірними з розміром витрат на оплату послуг адвоката з огляду на обсяг викладеного у позові правового обґрунтування позиції позивача та складність справи.
Так, відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що заява разом з доказами понесення витрат подана позивачем відповідно до ч.7 ст.139 КАСУ протягом 5 днів з дня проголошення рішення суду, що підтверджується квитанціями про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Так, в питанні надання доказів суд звертає увагу на позиції Верховного Суду в постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Також, Верховний Суд у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17 наголосив на необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18).
Так, в підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду надано Ордер серії АІ №1849361, договір про надання правничої допомоги від 07.12.2024 №241207/16, Акт приймання передачі наданих послуг від 23.10.2025, довідку від 23.10.2025 про отримання представником коштів в сумі 130000,00 грн.
Так, відповідно до підпункту 4.1 Договору від 07.12.2024 сторони Договору погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги та порядок здійснення розрахунків встановлюється додатком №1 до Договору.
Відповідно до Додатку 1 до договору від 07.12.2024 на виконання умов п.4.1 Договору, сторони домовились, що розмір гонорару розраховується з наступних умов:
підготовка і подача адвокатського запиту - 3500 грн за 1 шт;
представництво клієнта в судовому засіданні 4500,00 грн за одне судове засідання - 4500 грн 1 судодень;
інші види правничої допомоги розраховуються на погодинній основі - 4000 грн за годину.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2025 адвокатом виконані наступні види правничої допомоги:
- укладення договору; надання консультацій з правових питань стосовно справи від 07.12.2024 на суму 4000 грн;
- підготовка адвокатського запиту від 30.12.2024 на суму 3500 грн;
- детальний аналіз ситуації та документів, підготовка та подача позову про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії від 17.03.2025 на суму 32000,00 грн;
- ознайомлення та правовий аналіз відзиву відповідачів на загальну суму 12000,00 грн;
- підготовка та подача адвокатського запиту на суму 3500,00 грн;
- підготовка та подача заяви про уточнення та збільшення позовних вимог на суму 8000 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 23.06.2025 року на суму 4500 грн.
- ознайомлення з клопотанням про долучення доказів на суму 2000 грн;
- ознайомлення з додатковими поясненнями від 13.07.2025 та правовий аналіз долучених документів на суму 10 000 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 09.07.2025 на суму 4500 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 15.07.2025 на суму 4500 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 21.07.2025 на суму 4500 грн;
- підготовка та подача заяви про приєднання доказів від 21.07.2025 на суму 2000 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 06.08.2025 на суму 4500 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 01.10.2025 на суму 4500 грн;
- підготовка та участь в судовому засіданні 22.10.2025 на суму 4500 грн;
- підготовка та подача заяви про покладення судових витрат на відповідача на суму 4 000,00 грн.
З аналізу наданих доказів вбачається, що останні є взаємопов'язані між собою, проте не підтверджують факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, оскільки довідка про отримання коштів сама по собі не є достатнім доказом понесення витрат на правову допомогу для їх відшкодування, оскільки не підтверджує фактичну оплату зазначених витрат.
Крім того, наведені в акті види правничої допомоги та їх ціна не мають жодного обґрунтування співмірності, а тому оцінюючи обсяг наданої позивачу правової допомоги, враховуючи, складність справи з урахуванням її фактичних обставин та предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, суд приходить до висновку про їх завищення з огляду на таке.
Щодо укладення договору та надання консультацій з правових питань стосовно справи від 07.12.2024 на суму 4000 грн, суд зазначає, що складання договору, який очевидно є бланковою формою угоди, не створює особливих труднощів для його заповнення та укладання. При цьому, такий вид допомоги, як надання консультацій з правових питань стосовно справи від 07.12.2024 взагалі є не конкретизованим, оскільки з наданих доказів неможливо встановити, з яких саме питань позивачу надавалась консультація та чи стосується така консультація даної справи взагалі.
Щодо підготовки адвокатського запиту від 30.12.2024, суд зазначає, що вказаний адвокатський запит в матеріалах справи відсутній.
Щодо витрат за детальний аналіз ситуації та документів, суд зазначає, що зазначений вид витрат жодним чином не розкриває, в чому полягає такий аналіз, якої ситуації та яких документів.
Щодо вартості підготовки та подачі позову суд наголошує, що сума 32000 є завищеною з огляду на оформлення позову розміром на 6 сторінок, з яких 30% займає логотип адвоката та персональні дані учасників процесу, а також обсяг викладеного у позові правового обгрунтування, яке складається з посилань на 4 статті нормативно-правових актів законодавства. Крім того, суд також враховує, що позовна заява була залишена без руху та в подальшому представником позивача подавались заяви про збільшення/уточнення позовних вимог, що опосередковано свідчить про неналежні аналіз спірних правовідносин та підготовку адвокатом позовної заяви.
Щодо ознайомлення та правового аналізу відзивів відповідачів на загальну суму 12000,00 грн, суд вважає зазначені витрати такими, що не мають розумного характеру та не є фактичними, оскільки відповідь на відзив представником позивача надано не було.
Щодо підготовки та подачі адвокатського запиту на суму 3500,00 грн, суд вважає вказану суму завищеною, з огляду на те, що його складання не потребує витрат великого обсягу часу.
Щодо підготовки та участі в судових засіданнях 23.06.2025, 09.07.2025, 15.07.2025, 21.07.2025, 06.08.2025, 01.10.2025, 22.10.2025 на загальну суму 31 500 грн, суд вважає витрати на вказаний вид правової допомоги завищеними та необгрунтованими належним чином (4500 грн за 1 судодень), оскільки судові засідання, що проводились в даній справі, відрізняються як за стадією, на якій вони проводились, так і за часом, протягом якого відбувались.
Щодо ознайомлення з клопотанням про долучення доказів, додатковими поясненнями від 13.07.2025, правового аналізу долучених документів та підготовки і подачі заяви про приєднання доказів, підготовки та подачі заяви про покладення судових витрат на відповідача суд зазначає, що такі послуги не можна вважати комплексними, оскільки останні є технічними діями, які виконуються для реалізації прав позивача.
Суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц.
Враховуючи наведене вище, суд приймає до уваги заперечення відповідача та звертає увагу на не співмірність понесених позивачем витрат з їх необхідністю та дійсністю та виходячи з критерію розумності розміру витрат на правову допомогу вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат на правничу допомогу, є сума 30000,00 грн, яку пропорційно до задоволених вимог слід солідарно стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 229, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти додаткове рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач-3: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне додаткове рішення суду складено 13.01.2026.
Суддя Л.О. Житняк