13 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/11936/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Приватне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області №099691 від 22.10.2025 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПРАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» не є автомобільним перевізником у розумінні Закону, а відтак не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Транспортний засіб, що перевірявся використовується Позивачем виключно для власних потреб, спрямованих на забезпечення господарської діяльності, а саме - збір молочної сировини та її доставка до виробничих потужностей Позивача з метою її подальшої переробки.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний повіреним цифровим тахографом, однак на момент проведення перевірки водій не надав інформацію про режим праці та відпочинку водія за період з 16 год. 02 хв. по UTC 25.09.2025 по 03 год. 18 хв. по UTC 27.09.2025 року та з 14 год. 11 хв. по UTC 27.09.2025 по 06 год. 05 хв. по UTC 29.09.2025 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29.09.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 26.09.2025 року №002920 строк, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Під час перевірки водієм державному інспектору були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна, роздруківка даних роботи з цифрового тахографа транспортного засобу, згідно з якою старшим державним інспектором було виявлено, що відсутня інформація щодо роботи водія за період з 16 год. 02 хв. по UTC 25.09.2025 по 03 год. 18 хв. по UTC 27.09.2025 року та з 14 год. 11 хв. по UTC 27.09.2025 по 06 год. 05 хв. по UTC 29.09.2025 року.
Водій ОСОБА_1 доказів того, що протягом зазначеного періоду він не працював, надати не зміг, у зв'язку з чим державним інспектором було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.09.2025 року №077624.
30.09.2025 позивачу на юридичну адресу було направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу (22.10.2025 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв.) і місця розгляду справи.
Попередньо від позивача надійшли пояснення щодо зазначених в Акті порушень, в яких останній посилається на те, що підприємство не є автомобільним перевізником та на форс-мажорні обставини, а саме воєнний стан.
22.10.2025 за допущене порушення, а саме - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо позивача винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №099691.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядок про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень.
Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдова перевірка здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункти 12, 17 цього Порядку).
Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закону № 2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: окрім іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Також, до таких документів згідно із пунктом 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, відносяться протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, передбаченому ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Такі документи повинні мати при собі водії транспортних засобів, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 3,5 тонн.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07 червня 2010 року № 340.
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.1).
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.2).
Пунктом 1.4 Положення визначено, що його приписи не поширюються на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; для потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, а також Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров'я України; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств (п.1.4).
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року№ 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі Інструкція № 385), яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорт.
У пунктах 1.2, 1.3 цієї Інструкції визначено сфера її застосування, а саме, зазначено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тобто без відокремлення видів перевезень.
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
При цьому, тахокарта це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Умови використання тахографів регламентовані розділом ІІІ Інструкції № 385.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пункти сервісів тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Інструкції № 385 Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства).
Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно із пунктом 2.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР.
При цьому, відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники:
- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з пунктом 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди 5 щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01 липня 1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.
В даній справі транспортний засіб обладнаний діючим та повіреним цифровим тахографом, що не є спірним.
Під час рейдової перевірки старшим державним інспектором було виявлено, що відсутня інформація щодо роботи водія за період з 16 год. 02 хв. по UTC 25.09.2025 по 03 год. 18 хв. по UTC 27.09.2025 року та з 14 год. 11 хв. по UTC 27.09.2025 по 06 год. 05 хв. по UTC 29.09.2025 року.
Таким чином, у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, водій повинен мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а у разі не здійснення діяльності з перевезення пасажирів чи/та вантажів бланк підтвердження діяльності.
Таким чином, під час перевірки в підтвердження не робочих днів у водія повинен був бути бланк підтвердження діяльності, який є єдиним документом, що в даному випадку підтверджує час відпочинку водія.
Згідно з Додаткам 4 до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (пункт 6.4 розділу VI) у пунктах 12-14 бланку підтвердження діяльності перевізник заповнює відомості: «12. з (година / день / місяць / рік) __________ 13. по (година / день / місяць / рік): ____________ 14. перебував у стані тимчасової непрацездатності; перебував у відпустці; не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів; виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом.
Отже, в розумінні вказаної вище норми, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, а також, відповідно до законодавчо встановленої форми, у бланку підтвердження діяльності мають бути зазначені усі відомості згідно затвердженої форми, зокрема, й години, у які водій не надавав послуги з перевезення вантажу.
Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси.
Такі обставини, на думку суду, можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки.
Уся інформація щодо режиму праці та відпочинку водія має бути наявна у водія вантажного транспортного засобу у вигляді тахокарт (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), бланку підтвердження діяльності, заповненого належним чином (якщо водій не працював, виконував іншу роботу) має бути у водія на час проведення рейдової перевірки і бути в належній і доступній для перевірки формі.
Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема у даному випадку, бланку підтвердження діяльності, позивачем дійсно було допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а, отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №099691 від 22.10.2025 є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Щодо покликань позивача на те, що підприємство не є автомобільним перевізником, тому не може бути суб'єктом правопорушення, то суд зазначає, що ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» здійснювало перевезення, використовуючи найманого працівника, а тому відсутні підстави для застосування пункту 1.4. Положення про здійснення перевезень фізичними особами за власний рахунок для власних потреб, оскільки, приписами такого положення чітко регламентовано що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
Водночас, позивач зареєстрований, як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку.
Отже, перевезення вантажу для власних потреб в межах господарської діяльності, яка направлена на отримання прибутку, не звільняє позивача від відповідальності за перевезення вантажу без відповідних документів, визначених статтею 48 Закону України № 2344-ІІІ та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 по справі №440/5873/23.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частинами 1-3 статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла» (вул. Бунівка, 164, м. Ічня, Прилуцький р-н, Чернігівська обл.,16700, код ЄДРПОУ 00448031 ).
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівській області ( вул. П'ятницька, 39, офіс 610, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39816845).
Повний текст рішення складено 13.01.2026.
Суддя Олена ЛУКАШОВА