про повернення позовної заяви
13 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/74/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду через представника з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правил військового обліку.
Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву з додатками, які є її невід'ємною частиною, перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною ч. 1 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 57 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон України № 5076-VI) ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
У ч. 4 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
З огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення № 41).
Згідно з п. 2 - 5 Положення № 41 ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Так, відповідно до п.п. 12.4 п. 12 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п. 11 Положення ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що національний законодавець чітко вказав на обов'язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема в графі “Назва органу, у якому надається правова допомога».
Отже, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером або довіреністю, зокрема, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.
Суд зауважує, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 (справа № 9901/847/18) та від 03.07.2019 (справа № 9901/939/18) та ухвалі від 23.10.2019 (справа № 9901/524/19), постанові Верховного Суду від 07.11.2019 (справа № 309/37/19), ухвалі Верховного Суду від 12.10.2020 (справа № 420/866/20), ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2021 (справа № 807/805/14).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Суд також виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом за тотожних обставин в ухвалі від 25.05.2018 у справі № 826/4872/16 та з позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, відповідно до яких звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позовну заяву, подану від імені ОСОБА_1 , підписано адвокатом Каменецькою Христиною Дмитрівною, на підтвердження повноважень якої до позовної заяви надано ордер на надання правової (правничої) допомоги від 31.10.2025 серії СЕ № 1116798.
При цьому, в ордері на надання правової (правничої) допомоги від 31.10.2025 серії СЕ № 1116798 у графі “Назва органу, в якому надається правова допомога»: зазначено “у ТЦК та СП, ВЛК, медичних установах, судах всіх інстанцій, правоохоронних органах».
Суд наголошує, якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Зокрема, ордер не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача ( ОСОБА_1 ) у Чернівецькому окружному адміністративному суді, що не відповідає вимогам п.п. 12.4 п. 12 Положення № 41.
Таким чином, найменування Чернівецького окружного адміністративного суду, як органу, в якому представник має право надавати правову допомогу позивачу, ордер не містить.
З огляду на викладене, такий ордер не є належним документом, який може підтвердити повноваження адвоката Каменецької Христини Дмитрівни на підписання та подання цієї позовної заяви саме до Чернівецького окружного адміністративного суду, та саме в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що належних доказів на підтвердження повноважень адвоката, який підписав позовну заяву, немає, позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача, зокрема, не підтверджено у встановленому законом порядку.
Крім іншого, суд вважає за необхідне підкреслити, що така позиція не є проявом надмірного формалізму, оскільки відсутність належним чином оформленого за правилами Положення ордеру унеможливлює встановити волевиявлення Шупені Івана Івановича на надання повноважень адвокату щодо його представництва та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, адже в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений ордер, який підтверджує повноваження адвоката.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки адвокатом Каменецькою Христиною Дмитрівною як представником ОСОБА_1 не надано належного ордера на підтвердження своїх повноважень, суд повертає позовну заяву.
Правова позиція аналогічного змісту відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18. При цьому, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвала про повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України прийнята обґрунтовано, оскільки всупереч вимогам законодавства до суду було подано ордер, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога. Окрім того, аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 320/9683/23
Аналогічний підхід використано Верховним Судом також в ухвалі від 24.01.2024 у справі № 400/9008/23.
Суд також зазначає, що з метою повернення суми сплаченого судового збору позивач може звернутися до суду із відповідною заявою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 55, 57, 59, 169, 242, 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький