13 січня 2026 рокусправа № 380/13009/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У. В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови у звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби у запас за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв?язку з наявністю матері ОСОБА_2 із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що потребує постійного догляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на даний момент проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Повідомляє, що 13.05.2025 ним було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, проте отримав відмову, викладену у листі від 19.06.2025.
Вказана відмова обґрунтована тим, що позивачем не надано підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості такої особи, які можуть здійснювати догляд за нею або підтвердження, що такі особи самі потребують постійного догляду.
З таким твердженням позивач не згідний, зазначає, що ним було надано докази того, що його батько має ряд проблем зі здоров'ям та не може здійснювати постійний догляд за його матір'ю. Батько позивача постійно хворіє та перебуває на стаціонарному лікуванні, проте у нього не виникало потреби звертатись з заявою до лікарів про перегляд групи інвалідності чи надання висновку про необхідність здійснення за ним догляду, оскільки цей догляд здійснювала його дружина до часу свого захворювання.
Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що солдата ОСОБА_1 з 04.03.2025 було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_1 . 20.05.2025 позивач звернувся з рапортом на звільнення з військової служби через сімейні обставини, передбачені п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», посилаючись на необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме - за матір'ю у зв'язку з відсутністю у неї інших членів сім'ї першого та другого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд.
Розглянувши рапорт позивача, командування Військової частини НОМЕР_1 дійшло висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оскільки позивачем не обґрунтовано неможливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 її чоловіком Суддею О.Г., який офіційно догляду не потребує.
Додатково також звертає увагу, що у висновку лікарсько-консультативної комісії від 19.03.2025 №23, доданому позивачем до рапорту жодним чином не вказано про те, що його мати потребує постійного догляду, а лише вказано, що останній рекомендований догляд вдома.
Відтак, просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
20.05.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини, передбачені п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», посилаючись на необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме - за матір'ю у зв'язку з відсутністю у неї інших членів сім'ї першого та другого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд.
Листом від 10.06.2025 №1194/1/2011ПС відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби, у зв'язку з не достатністю наданих військовослужбовцем копій документів на підтвердження обставин, передбачених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зокрема, позивача повідомлено, що матеріали до звільнення не можуть бути реалізовані у зв'язку з тим, що не надано підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості його матері, які можуть здійснювати за нею догляд або підтвердження, що такі особи самі потребують постійного догляду.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Зміст спірних правовідносин полягає у перевірці наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану за поданими документами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на даний час.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 цієї статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, обов'язковою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно з витягом із рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/2007/В від 14.03.2025 є особою з інвалідністю II групи.
До рапорту позивачем, серед іншого, також додано:
- висновок КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» №23 від 19.03.2025 за формою №080-4/о про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 02.05.2025, складений комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію від 18.03.2025 №11, видану ЖБК №210;
- довідку до акта огляду МСЕК серії 10ААВ №674570 від 20.05.2014 про встановлення його батькові - ОСОБА_3 третьої групи інвалідності;
- консультативний висновок спеціаліста від 04.04.2023 щодо ОСОБА_3 ;
- виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №39245 від 02.05.2024 про те, що ОСОБА_3 у період з 29.04.2024 по 03.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні;
- консультативний висновок спеціаліста від 21.03.2025 щодо ОСОБА_3 ;
- консультативний висновок спеціаліста від 24.03.2025 щодо ОСОБА_3 ;
- виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.03.2025 про те, що ОСОБА_3 26.03.2025 проходив обстеження в амбулаторно-поліклінічному закладі.
Даючи оцінку вказаним документам, суд враховує наступне.
Так, з акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 02.05.2025, складений комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію від 18.03.2025 №11, виданої ЖБК №210, судом встановлено, що у матері позивача - ОСОБА_2 є чоловік ОСОБА_3 , який зареєстрований і проживає з нею за однією адресою та приходиться позивачу батьком.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що його батько не може здійснювати догляд за матір'ю, оскільки має третю групу інвалідності і сам не може здійснювати самообслуговування належним чином.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ чітко встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, що може підтверджуватися висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В даному випадку позивачем не надано ані відповідачеві разом із рапортом на звільнення, ані до суду висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу ОСОБА_3 у постійному догляді. При цьому, медичні документи, які надавалися позивачем такого висновку не містять.
Відтак, суд приходить висновку, що позивачем не доведено в установленому порядку належними доказами обставин з приводу того, що його батько сам має необхідність у постійному догляді та не може здійснювати такого за його матір'ю. А, відтак, відсутні підстави для його звільнення, визначені абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, тому відмова відповідача, викладена у листі від 10.06.2025 №1194/1/2011ПС є правомірною.
Більше того, суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859.
Обумовлений висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Так, суд зауважує, що долучений позивачем до рапорту на звільнення висновок КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» №23 від 19.03.2025 за формою №080-4/о, виданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не містить інформації про те, що вона, має необхідність у постійному догляді.
Як зазначено у згаданому висновку, ОСОБА_2 рекомендований догляд вдома. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Водночас, як вже йшлося вище, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового, просторового обмеження, безперервно, постійно.
Таким чином, наданий висновок №23 від 19.03.2025 не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, а його призначенням є отримання компенсації по догляду на непрофесійній основі.
Натомість, у витязі з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи №7/25/2007/В від 14.03.2025, яким ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, в графі « 17.1.3. Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді» визначено: «не застосовується». В рекомендаціях, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідності №7/25/2007/1 від 14.03.2025, графа « 5.5.2. Постійний сторонній догляд» не заповнена.
Відтак, суд приходить висновку, що позивачем також не доведено в установленому порядку належними доказами обставин з приводу того, що його мати має необхідність у постійному догляді.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у позовній заяві та відзиві на неї не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то такий відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна