13 січня 2026 рокусправа № 380/22304/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів, -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_5 , у якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1536 від 27.08.2025 в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКППП: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 Міністерства оборони України виключити солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України;
- судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) 18.08.2025 у встановленому Порядком №560 порядку скерував до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка була отримана 21.08.2025 та зареєстрована 25.08.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення та відповіддю на адвокатський запит. Незважаючи на перебування заяви на розгляді та дію встановленої Порядком №560 заборони щодо направлення на ВЛК і призову на військову службу, 27.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ №1536 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, за результатами чого його було виключено з військового обліку та зараховано до військових частин НОМЕР_5 , а згодом НОМЕР_3 . Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 29.08.2025 у наданні відстрочки відмовлено виключно з підстав уже здійсненого призову. Таким чином, вважає, що наказ №1536 від 27.08.2025 видано з порушенням вимог пп. 60, 63, 64 Порядку №560 та без належної перевірки наявності у позивача права на відстрочку, що призвело до порушення його права на реалізацію та завершення процедури оформлення відстрочки від призову під час мобілізації.
Ухвалою судді від 12 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк усунення недоліків.
Ухвалою судді від 24 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ( далі - відповідач 1) у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується трекінгом поштового відправлення ухвали від 11.12.25.
Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Військова частина НОМЕР_3 ( далі - відповідач 2) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що наказ військової частини НОМЕР_3 від 25.10.2025 №318 виданий у межах наданих законом повноважень, у відповідності до Конституції України, Закону №2232-XII, Положення №1153/2008 та Інструкції №280, і стосувався виключно зарахування позивача до списків особового складу та призначення на посаду, а не його призову на військову службу. Призов позивача здійснювався виключно ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому спірний наказ військової частини не є похідним від наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 №1536. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у зв'язку зі звільненням з військової служби, а порушення, допущені під час призову, самі по собі не є підставою для такого виключення. Накази про призов та зарахування до списків особового складу є індивідуальними правовими актами, дія яких вичерпується їх одноразовим виконанням, а їх скасування не тягне автоматичного припинення проходження військової служби. Крім того вказує про те, що матеріали справи не містять належних доказів подання позивачем заяви про відстрочку з усіма необхідними додатками у спосіб, передбачений Порядком №560, а також не підтверджують відсутність інших осіб, зобов'язаних за законом утримувати його батьків, що виключає наявність підстав для відстрочки за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак немає підстав для задоволення позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_5 ( далі - відповідач 3) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що військова частина НОМЕР_5 не здійснює мобілізаційних заходів, не уповноважена перевіряти підстави для надання відстрочки від призову та діє виключно на підставі іменних списків, наданих територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Позивач до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 не зараховувався та військову службу у ній не проходив, у зв'язку з чим між позивачем і військовою частиною НОМЕР_5 не виникало жодних публічно-правових відносин. Оскаржувані вимоги про скасування наказу та зобов'язання звільнення з військової служби, заявлені до військової частини НОМЕР_5 , є неефективним способом захисту, оскільки рішення про призов і мобілізацію мають разовий характер, вичерпують свою дію після реалізації та не можуть бути підставою для припинення правовідносин проходження військової служби шляхом судового скасування наказу про зарахування до списків особового складу. Відтак військова частина НОМЕР_5 є неналежним відповідачем у даній справі.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якому аргументи відповідачів заперечує. Вказує про те, що аргументи відповідача 2 щодо законності наказу №318 від 25.10.2025 як акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію фактом виконання та не підлягає скасуванню, є необґрунтованими. Незважаючи на разовий характер такого акта, особа не позбавлена права на його судове оскарження, якщо він безпосередньо порушує її права та законні інтереси, що узгоджується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду. Наказ №318 є похідним від наказу Відповідача-1 №1536 від 27.08.2025 про призов Позивача на військову службу, який був виданий у період розгляду заяви позивача про надання відстрочки та з порушенням вимог п. 60, 63, 64 Порядку №560. Визнання протиправним і скасування первинного наказу про призов тягне протиправність усіх наступних індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, у тому числі наказу про зарахування до списків особового складу. Процедура призову не може вважатися незворотною у випадку її очевидної протиправності, оскільки незаконний призов породжує триваючі негативні правові наслідки для особи та підлягає ефективному судовому контролю. Посилання Відповідача-2 на правові висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23 є безпідставними, оскільки фактичні обставини справ не є тотожними. Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача про відстрочку була зареєстрована 25.08.2025, тоді як наказ про призов виданий 27.08.2025, а рішення про відмову у відстрочці прийняте 29.08.2025, що свідчить про явне порушення встановленої законом процедури та очевидну протиправність призову. Також наголошує про те, що військова частина та її командир не є уповноваженими суб'єктами встановлювати наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку; така компетенція належить виключно комісії при відповідному ТЦК та СП.
Відповідач 2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Аргументи представника позивача щодо обрання належного способу захисту шляхом скасування наказів про призов та зарахування на військову службу є такими, що фактично повторюють аргументи позовної заяви та не спростовують заперечень відповідача. При цьому позиція позивача є непослідовною, оскільки, визнаючи відсутність у військової частини НОМЕР_3 повноважень щодо встановлення права на відстрочку, одночасно заявляються вимоги про скасування наказу цієї ж військової частини, без зазначення порушеної нею норми права та без обґрунтування можливості іншого способу дій з її боку. У позовних матеріалах не наведено, які саме вимоги законодавства порушила військова частина НОМЕР_3 під час видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України. Відтак доводи про протиправність дій командира військової частини є необґрунтованими, а наказ №318 від 25.10.2025 виданий у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, позиція позивача щодо наявності у нього беззаперечного права на відстрочку є суперечливою, оскільки надалі він сам зазначає, що питання наявності чи відсутності такого права не є предметом спору. За відсутності доведеного права на відстрочку підстави позову фактично зводяться до формальних порушень процедури призову, які самі по собі не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 23.04.2020 у справі №813/1790/18).
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Згідно з військо-обліковим документом Резерв+ позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
18.08.2025 позивач скерував заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з усіма необхідними додатками на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року (поштове відправлення №7902900162382).
26.08.2025 у місті Львові ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де направлений на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами проходження військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби, після чого 27.08.2025 його призвано на військову службу під час мобілізації, що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1536 від 27.08.2025.
27.08.2025 відповідно до Витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №1536 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2002 « Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку № 13607 від 27.08.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_5 .
Відповідно до Повідомлення від 29.08.25 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянуто заяву позивача та документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомлено, що протоколом № 85 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: військовозобов'язаний знаходиться у підкартотеці: призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, ВВНЗ та ВНП ЗВО.
25.10.2025 згідно з витягу з наказу військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) солдата по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від "21" жовтня 2025 року № 300/ПУ/4174/П/дск у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , який прибув із військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_4 ), з "25" жовтня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, призначено на посаду навідника відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони, вважати таким, що "25" жовтня 2025 року справи та посаду навідника 2 відділення охорони 3 взводу охорони 5 роти охорони НОМЕР_8 батальйону охорони прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730 грн. (за 04 тарифним розрядом), шпк «солдат».
Позивач вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_3 щодо призову його на військову службу під час мобілізації та зарахування на військову службу за призовом у воєнний час, відтак звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та станом на час розгляду справи триває .
Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1536 від 27.08.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З матеріалів справи суд встановив те, що 18.08.2025 позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з усіма необхідними додатками до ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Разом із тим 26.08.2025 позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де направлений на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами проходження військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби.
Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 №1536 від 27.08.2025 позивач призваний на військову службу під час мобілізації та відправлений до Військової частини НОМЕР_5 .
Відтак, як позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 а мобілізаційні заходи здійснило ІНФОРМАЦІЯ_9 , який не мав відомостей щодо перебування відповідної заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації відтак останній діяв у межах наданих йому повноважень.
На час видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 №1536 від 27.08.2025 позивач не отримав встановленої законом відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації.
За таких обставин позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації на загальних підставах.
Відтак немає підстав визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №1536 від 27.08.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Суд звертає увагу, що в межах розгляду цієї справи не є предметом судового розгляду питання правомірності відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, викладеної у повідомленні від 29.08.2025. Зазначеним повідомленням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянуто заяву позивача та подані ним документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду Комісією, що оформлено протоколом № 85, ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на загальних підставах. Підставою для відмови зазначено те, що військовозобов'язаний перебуває у підкартотеці осіб, призваних або прийнятих на військову службу чи навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Щодо позовних вимов про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_3 Міністерства оборони України виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, суд зазначає про таке.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації.
Відтак, суд вказує про те, що наказ Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.10.2025 №318 в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію.
Отже, суд вважає, що дії Військової частини НОМЕР_3 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в період воєнного часу є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, Військовою частиною НОМЕР_3 під час його прийняття протиправних дій не вчинено, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, в яких суд вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав.
З огляду на зазначене, оскільки відсутні підстави для скасування наказу військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.10.2025 №318 в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 то, відповідно, відсутні і підстави для зобов'язання військову частину НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович