12 січня 2026 року м. Київ № 320/9850/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг (далі - відповідач-2) про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 18.03.2021 №58дп-21 "Про закриття дисциплінарного провадження" в частині підстав для закриття дисциплінарного провадження, а саме звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року повернуто позовну заяву особі, яка її подала.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 16.12.2024 та за наслідками автоматизованого розподілу визначено суддю Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 постановлено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №320/9850/23 в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що спірне рішення про закриття дисциплінарного провадження прийнято на хибних та необґрунтованих висновках кадрової комісії, відтак таке є неправомірним та підлягає скасуванню. З цих підстав позивач просить позов задовольнити.
Відповідач-1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що втрата статусу прокурора є самостійною підставою для закриття дисциплінарного провадження. За наведених обставин відповідач-1 вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідач-2 не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направив, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідачем-1 направлено до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 16.12.2025 вирішено подальший розгляд адміністративної справи №320/9850/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем-1 також направлено до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за результатами розгляду якого суд вказує про відсутність підстав для його задоволення, оскільки ухвалою суду від 19.12.2024 вирішено питання дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Сумської області з 05.07.2007 року. З 14.04.2017 позивач був призначений заступником керівника Охтирської місцевої прокуратури.
07.02.2011 ОСОБА_1 прийняв присягу працівника прокуратури.
21.12.2012 позивач ознайомився з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
До кадрової комісії 15.12.2020 надійшла дисциплінарна скарга керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку заступником керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 .
Сумською обласною прокуратурою проведено службове розслідування згідно з наказом керівника обласної прокуратури від 05.10.2020 № 167 у зв?язку з надходженням з Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора інформації про можливе порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів окремими працівниками Охтирської місцевої прокуратури.
3 матеріалів, отриманих від Охтирської місцевої прокуратури під час проведення службового розслідування, Сумською обласною прокуратурою встановлено, що під час службового розслідування встановлені обставини, які свідчать про прийняття ОСОБА_1 рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
На переконання комісії з проведення службового розслідування, ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об?єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу 15.12.2020 розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_3 , якою 17.12.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження №07/3/2-1179дс-271дп-20.
Наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 61к ОСОБА_1 з 15.03.2021 звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Підстава: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації № 22 від 24.12.2020.
Рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 18.03.2021 №58дп-21 вирішено задовольнити клопотання члена кадрової комісії ОСОБА_3 , а дисциплінарне провадження № 07/3/2-1179дс-271дп-20 стосовно ОСОБА_1 закрити.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття оскаржуваного рішення від 18.03.2021 №58дп-21 позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов'язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов'язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов'язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар'єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: «Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів» (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Положеннями статті 1 Закону №1697-VII визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка, в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пунктів 2, 10 частини першої статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності передбачені ст. 43 Закону № 1697-VII.
Положеннями статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
Дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом (стаття 44 Закону №1697-VII).
Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Частиною першою статті 49 Закону №1697-VII визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності (частина четверта статті 49 Закону №1697-VII).
Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону № 1697-VII органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади.
Разом з тим, у зв'язку із набранням чинності (з 25.09.2019) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) до 01.09.2021 було зупинено дію положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, що регламентували роботу відповідного органу, який здійснює дисциплінарне провадження. Крім того, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими (пп. 2 п. 21 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).
Згідно з пп. 8 п. 22 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX Генеральний прокурор визначає:
- перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур у випадках, передбачених підпунктом 7 цього пункту;
- порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження;
- порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
На підставі зазначених положень Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 утворена кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Відповідно до цього наказу Комісія забезпечує розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.
Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 266). Відповідні зміни до Порядку № 266 внесені наказами Генерального прокурора від 15.01.2020 № 26, від 29.01.2020 № 54, від 25.02.2020 № 107, від 01.07.2020 № 307, 01.04.2021 № 78 та оприлюднені на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Законодавство» (Порядок № 266 був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин повноважним органом з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів була кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Стосовно доводів позивача про проведення перевірки у дисциплінарному провадженні поза межами встановленого строку суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2020 до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів надійшла дисциплінарна скарга керівника Сумської обласної прокуратури О. Тубельця про вчинення заступником керівника Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 6 розд. І Порядку № 266 дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.
Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_3 .
Встановивши відсутність підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження, керуючись пп. пп. 7, 8 п. 22 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, п. 2 Порядку роботи кадрових комісій, п.п. 4-7, 10, 13 розд. І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, членом комісії 17.12.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-1179дс-271дп-20 стосовно заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 та одночасно розпочато перевірку.
Пунктом 2 розд. ІІІ Порядку № 266 встановлено строк проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, який не може перевищувати тридцять робочих днів з дня прийняття рішення про відкриття дисциплінарного провадження, а у випадку повторного розподілу дисциплінарного провадження - з дня такого розподілу.
Судом встановлено, що останній запит у дисциплінарному провадженні, який відповідно до Порядку № 266 підготовлено у ході перевірки членом кадрової комісії, датовано 18.01.2021. Отже, член кадрової комісії закінчив перевірочні дії у дисциплінарному провадженні до 29.01.2021 (закінчення строку перевірки), тобто у межах строків, встановлених Порядком № 266.
Частиною 3 розд. ІІІ Порядку №266 передбачено, що за результатами перевірки член комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
При цьому, суд зауважує, що законодавством не передбачено строків для складання членом кадрової комісії висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Таким чином, суд вважає, що дисциплінарне провадження стосовно позивача здійснено кадровою комісією в межах строків, встановлених Порядком № 266, а доводи позову про порушення строків проведення перевірки є безпідставними.
Згідно з абзацом 2 п. 3 розд. ІІІ Порядку № 266 у разі встановлення факту звільнення прокурора, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження, з посади в органах прокуратури член кадрової комісії готує клопотання про закриття дисциплінарного провадження, яке не пізніше наступного дня передає на розгляд комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, під час дисциплінарного провадження було встановлено, що наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 61к ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 15.03.2021 на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, втрата статусу прокурора є самостійною підставою для закриття дисциплінарного провадження.
Вказана правова позиція відповідає приписам абз. 2 п. 3 розд. ІІІ Порядку № 266.
У зв'язку із втратою ОСОБА_1 статусу прокурора у кадрової комісії були відсутні правові підстави здійснювати дисциплінарне провадження щодо позивача, зокрема, складати висновок про наявність чи відсутність підстав для накладення дисциплінарного стягнення.
Отже, суд погоджується з мотивами викладеними у спірному рішенні комісії, яка правильно застосувала чинні норми права до встановлених фактів, не допускаючи свавільного використання своїх дискреційних повноважень.
Стосовно доводів позивача про не надсилання кадровою комісією копії оскаржуваного рішення про закриття дисциплінарного провадження суд вказує про їх безпідставність, оскільки ОСОБА_1 втратив статус прокурора на підставі наказу Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 61к, яким його з 15.03.2021 було звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з п. 26 розд. ІІІ Порядку No 266 копія рішення кадрової комісії вручається прокурору, стосовно якого воно прийнято, або протягом семи робочих днів надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
У цей же строк копія рішення надсилається керівнику органу прокуратури, уповноваженому приймати рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Відтак, правові підстави надсилання позивачу спірного рішення у кадрової комісії були відсутні.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 було відомо про здійснення щодо нього кадровою комісією дисциплінарного провадження. Вказана обставина, зокрема, не заперечується позивачем.
При цьому, суд звертає увагу, що прокурор має цікавитися станом дисциплінарного провадження, проте будучи обізнаним про те, що на розгляді Комісії перебуває дисциплінарне провадження щодо нього, ОСОБА_1 протягом тривалого часу (більше одного року) не цікавився станом його перебігу.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 800/549/17.
Отже, на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що кадрова комісія, приймаючи рішення від 18.03.2021 №58дп-21 "Про закриття дисциплінарного провадження", діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Належних доводів та доказів протилежного позивачем не наведено та не надано.
Зважаючи на вищенаведене суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним і скасування спірного рішення кадрової комісії відсутні.
Отже, з урахуванням вищевикладених обставин дійшов висновку, що кадрова комісія діяла виключно в межах своєї компетенції, встановленої спеціальним законом.
Встановлені під час перевірки факти та обставини мають значення виключно для прийняття рішень у межах компетенції кадрової комісії, які, в свою чергу, під судового розгляду справи не були спростовані позивачем на підставі належних та допустимих доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення вказаних принципів під час прийняття кадровою комісією рішення від 18.03.2021 №58дп-21 "Про закриття дисциплінарного провадження".
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах кадрова комісія діяла у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.