про залишення позовної заяви без руху
09 січня 2026 року м. Київ № 320/59/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Служби безпеки України (адреса 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 000334074), в якому просить суд:
- визнати протиправною дії Служби безпеки України щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023 рік для проведення з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати Службу безпеки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023 роки у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023 рік, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи подано позов у строк, установлений законом, а у разі подання позову з пропуском такого строку - чи є достатні підстави для визнання причин його пропуску поважними, а також чи відсутні інші підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що початок перебігу строку звернення до суду визначено процесуальним законом альтернативно - це день, коли особа або фактично дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому визначальним є не момент, коли особа дійшла суб'єктивного висновку про порушення свого права, а момент, коли вона мала реальну можливість дізнатися про відповідні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» свідчить про закріплення у чинному процесуальному законодавстві презумпції обізнаності особи про стан своїх прав. Саме по собі посилання на те, що особа пізніше усвідомила юридичну оцінку відповідних дій чи бездіяльності як протиправних, не може вважатися достатньою підставою для обчислення строку звернення до суду з іншого моменту.
Водночас термін «повинен був дізнатися» слід тлумачити як об'єктивну можливість дізнатися про порушення права за відсутності перешкод для такого з'ясування, а не як обов'язок особи здійснювати спеціальні дії для встановлення факту порушення. Доведенню підлягає також факт того, що позивач не мав об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права, що відповідає загальному правилу розподілу доказового тягаря, закріпленому у статті 77 КАС України.
Як убачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
Разом із тим із матеріалів позову вбачається, що з відповідною заявою про виготовлення та направлення такої довідки позивач звернувся до відповідача лише 28.08.2025, тобто через значний проміжок часу після дати, станом на яку він вважає довідку необхідною.
Отримання позивачем листа відповідача від 04.10.2025 у відповідь на подану заяву не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав, а лише свідчить про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації такого права. Зазначена обставина не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Таким чином, з позовними вимогами щодо невиготовлення та ненаправлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 позивач звернувся до суду з пропуском установленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Водночас позовна заява не містить належним чином обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням об'єктивних, непереборних причин такого пропуску та відповідних доказів, як того вимагає частина шоста статті 161 КАС України.
Суд наголошує, що спори щодо складання, коригування або подання довідок про розмір грошового забезпечення становлять самостійну категорію публічно-правових спорів, яка за своєю правовою природою не є тотожною спорам щодо призначення, перерахунку, виплати або недоплати пенсії. У межах таких спорів предметом судового контролю є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень у сфері реалізації управлінських функцій, пов'язаних з оформленням та наданням інформації, а не безпосередня реалізація матеріального права особи на пенсійне забезпечення.
Верховний Суд у своїй усталеній практиці послідовно виходить з того, що сам по собі факт подальшого можливого використання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не змінює правову природу такого спору та не трансформує його у пенсійний. Відтак до зазначеної категорії спорів підлягають застосуванню загальні правила адміністративного судочинства, у тому числі щодо строків звернення до суду, передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, відповідно до яких спори щодо виготовлення та надання довідок про розмір грошового забезпечення не є спорами про пенсійне забезпечення, а тому на них не поширюються підходи, притаманні спорам про стягнення або виплату пенсій, у тому числі щодо особливостей обчислення строків звернення до суду.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити її без руху.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.