ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" січня 2026 р. Справа № 2a-1586/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Біньковська Н.В., суддя Микитюк Р.В., суддя Григорук О.Б.,
за участю: секретаря судового засідання Космірак Н.М.,
представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Леськів Л.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Котиківської сільської ради Городенківського району, управління Держкомзему в Городенківському районі Івано-Франківської області, Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру» про зобов'язання вчинення дій, видачу державного акту про право власності на земельну ділянку,
На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні № 32841102 від 28.05.2012, в якій заявник просить замінити сторону боржника на боржника - державу Україна, а також зобов'язати ВПВР УЗПВР в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського МРУ МЮУ передати виконавче провадження № 32841102 від 28.05.2012 на виконання до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Проведено повторний автоматизований розподіл цієї заяви у зв'язку із перебуванням головуючого судді Скільського І.І. у відпустці, матеріали заяви розподілено для розгляду колегії суддів: головуюча суддя Біньковська Н.В., судді Микитюк Р.В., Григорук О.Б.
На обґрунтування заяви зазначено, що виконавче провадження № 32841102 відкрито. Заява ОСОБА_2 до Європейського суду з прав людини (№ 11107/16 від 16.02.2016) щодо виконання рішення суду в цій справі стала додатком у справі «Burmich та інші проти України». Заявник стверджує, що згідно з рішенням у справі «Burmich та інші проти України» заяви в усіх справах, які перелічені в цьому рішенні, а також аналогічні нові заяви, котрі будуть визнані прийнятними, підлягають виконанню державою - органом представництва під контролем Комітету міністрів Ради Європи.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав суду відзив на вказану заяву. Зазначено, що держава Україна не є правонаступником органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які брали участь у справі як відповідачі. Держава Україна та органи державної влади або органи місцевого самоврядування є різними суб'єктами публічного права, а відсутність передбаченого законом механізму правонаступництва виключає можливість заміни боржника у виконавчому провадженні з конкретного органу на державу Україна. Європейський суд з прав людини у справі «Burmich та інші проти України» не змінював сторін національних судових проваджень, не замінював боржників у виконавчих провадженнях, не встановлював нового способу виконання рішень національних судів. За результатом розгляду зазначеної справи ЄСПЛ лише констатував системну проблему невиконання рішень, передав контроль за виконанням рішень до Комітету міністрів Ради Європи, поклав на державу обов'язок створити загальний механізм виконання, інструмент заміни боржника, але не індивідуальний процесуальний. Законодавством не передбачено повноважень суду зобов'язувати органи державної виконавчої служби здійснювати передачу виконавчих проваджень або змінювати порядок їх виконання, відповідні вимоги заявника є такими, що не підлягають судовому розгляду в обраному ним процесуальному порядку, а відтак не можуть бути задоволені. Також орган виконавчої служби зазначає, що заявником не доведено наявності передбачених законом підстав для заміни сторони боржника у виконавчому провадженні № 32841102 від 28.05.2012. Рішення Європейського суду з прав людини, у тому числі у справі «Burmich та інші проти України», не встановлюють правонаступництва держави Україна у конкретних національних виконавчих провадженнях та не змінюють суб'єктний склад сторін, визначений виконавчим документом. Посилання заявника на зазначені рішення не створюють процесуальних підстав для заміни боржника та фактично зводяться до спроби змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, що виходить за межі повноважень суду. Вважає, що відсутні норми законодавства, які б надавали суду повноваження зобов'язувати органи державної виконавчої служби передавати виконавчі провадження між структурними підрозділами Міністерства юстиції України у зв'язку із заміною сторони виконавчого провадження.
Заявник та представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином. Заявник подав суду клопотання про розгляд заяви без його участі.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судовому засіданні просить в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Розглянувши подану заяву, дослідивши в сукупності наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано управління Держкомзему в Городенківському районі Івано-Франківської області та Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру» відповідно до своєї компетенції, в межах наданих законом повноважень, здійснити заходи для оформлення та видачі громадянину ОСОБА_2 державних актів на право власності на земельні ділянки відповідно поданих заяв. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1 (одна) грн.70 коп.
10.05.2012 в цій адміністративній справі №2а-1586/11/0970 видано три виконавчі листи.
Ухвалою суду від 12.02.2020 замінено сторону у виконавчому провадженні №32841102 від 28.05.2012 - стягувача ОСОБА_2 на правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_1 .
Згідно даних Автоматизованої системи система виконавчого провадження виконавче провадження за №32841102 відкрито 28.05.2012. Боржником зазначено Управління Держкомзему в Городенківському районі.
Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
За змістом частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Абзацом 6 статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (надалі також - Закон №3477-IV) передбачено, що рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
В цьому законі термін «виконання Рішення», це: а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру (абзац 9 статті 1 Закону №3477-IV).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №3477-IV заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.
За змістом статті 13 Закону № 3477-IV заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.
В постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року №784, якою затверджено Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (надалі також - Положення №784) функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в ЄСПЛ та кординації виконання його рішень покладено на Міністерство юстиції України.
12.10.2017 Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Бурмич та інші проти України" згідно з яким вирішив приєднати до п'яти заяв, зазначених у п. 1 цього рішення, ще 12 143 заяви, наведені в додатках І і ІІ до цього рішення, серед яких і заява ОСОБА_2 (№11107/16). Вирішено, що зазначені п'ять заяв та 12 143 заяви, наведені в додатках I і II до цього рішення, мають розглядатись відповідно до зобов'язань, які випливають із пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Вирішено вилучити ці заяви з реєстру справ Суду відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в межах вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів, як це передбачено у п'ятому пункті резолютивної частини зазначеного рішення, та сплати боргу за рішенням національного суду.
Згідно з пунктом 203 вказаного рішення Європейського суду з прав людини у всіх подібних справах кожен теперішній і майбутній заявник фактично є «потерпілим» у розумінні статті 34 Конвенції, який має право на повне виконання пілотного рішення на національному рівні відповідно до пункту 1 статті 46 та отримання «адекватного та достатнього відшкодування», відповідно до п'ятого пункту резолютивної частини рішення у справі Іванов. Таке відшкодування повинно включати в себе й виконання ухвалених на їхню користь рішень національних судів. У зв'язку з цим Суд нагадує, що згідно з висновками, яких він неодноразово доходив у численних справах типу Іванов, Україна має виконати рішення національних судів, які залишаються невиконаними (див. згадане рішення у справі «Писарський та інші проти України» (Pysarskyy and others v. Ukraine), пункт 25).
У пункті 204 вказаного рішення вказано, що як вже зазначено, недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в межах виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (див. пункти 154, 201 - 203 та п'ятий пункт резолютивної частини рішення у справі Іванов (Ivanov)), які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів. Таким чином, враховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також доходить висновку, що повага до прав людини у розумінні пункту 1 статті 37 in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування.
У рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" Європейський суд з прав людини визнав порушення Україною її зобов'язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 статті 6 "Право на справедливий суд" та стаття 1 "Захист права власності" Першого протоколу до Конвенції) в зв'язку з систематичним невиконанням державою рішень національних судів. Крім того, було визнано порушення статті 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції в зв'язку з відсутністю у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання.
Європейський суд з прав людини постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту. Держава-відповідач повинна невідкладно не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, - запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне й достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів відповідно до принципів, встановлених практикою Суду.
Таким чином, заяву ОСОБА_2 не було розглянуто Європейським судом з прав людини по суті, оскільки її було виключено з реєстру та передано Комітету Міністрів Ради Європи для розгляду відповідно до зобов'язань України, що слідують з пілотного рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", а саме зобов'язань щодо вжиття Україною заходів загального характеру. Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" є рішенням про вилучення заяв з реєстру, з метою їх розгляду в рамках загальних заходів щодо виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" під наглядом Комітету міністрів Ради Європи.
Крім вказаного, заявник, висловлюючи прохання замінити боржника - Управління Держкомзему в Городенківському районі на державу Україна, не зазначив, в особі якого саме органу державної влади держава Україна має виступати стороною у виконавчому провадженні.
Порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини регулюється, зокрема, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до яких рішення Європейського суду з прав людини є виконавчим документом, виплата відшкодування, вжиття заходів індивідуального, загального харктеру за яким здійснюється у визначеному законом порядку (зокрема главою 3 Закону №3477-IV). Фактичне виконання рішення суду під час виконання рішення Європейського суду з прав людини є підставою для закриття виконавчого провадження.
Оскільки рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" не містить зобов'язань щодо вжиття Україною відносно ОСОБА_2 заходів індивідуального характеру, законодавством передбачений спеціальний порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини, інститут заміни сторони виконавчого провадження в спірному випадку застосуванню не підлягає.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Як наслідок, також не підлягає задоволенню вимога заявника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України передати виконавче провадження № 32841102 від 28.05.2012 на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Крім того, зазначена вимога є передчасною, оскільки у випадку заміни сторони виконавчого провадження орган державної виконавчої служби зобов'язаний самостійно вчинити передбачені законом дії щодо передачі виконавчого провадження до відповідного органу державної виконавчої служби.
На підставі наведеного, керуючись статтями 379, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.
Суддя /підпис/ Григорук О.Б.
Ухвала складена в повному обсязі 13.01.2026.