12 січня 2026 року Справа № 280/9862/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
10 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 07.05.2004 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 07.05.2004 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію, починаючи з 04.09.2025;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 969 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 02.01.2026 закрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 07.05.2004 по 28.02.2022 на підстав п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 02.01.2026 позовну заяву залишено без руху.
06 січня 2026 року на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Позивач посилається на те, що на виконання рішення суду від 21.06.2024 по справі №280/3864/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було зараховано трудовий стаж з 07.05.2004 по 28.02.2022, але не проведено перерахунок та виплату пенсії. У зв'язку з чим 21.04.2025 позивач звернулась до суду із заявою про встановлення суд контролю за виконанням рішення суду. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі №280/3864/24 було прийнято звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2024, мотивуючи тим, що відповідачем проведено зарахування позивачці періоду роботи з 07.05.2004 по 28.02.2022 у подвійному розмірі який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Отже, в зазначеній частині рішення суду виконано. Що стосується перерахунку та виплати пенсії, суд зазначив, що доплата після виконання рішення суду не сформована, а також, що зазначені обставини не були предметом розгляду справи №280/3864/24, оскільки виникли після ухвалення рішення у справі, а тому правомірність дій відповідача щодо того чи має збільшитись розмір пенсії позивачки у зв'язку із збільшенням стажу не може встановлюватися в рамках процедури судового контролю. Відтак, вказані обставини зумовили до повторного звернення за відновленням порушеного права позивача. В прохальній частині позову позивачем зазначено 1 позовну вимогу - щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 07.05.2004 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію, починаючи з 04.09.2025. Оскільки ухвала Запорізького окружного адміністративного суду була винесена 29.07.2025, а позовна заява була подана 10.11.2025 позивач вважає, що не пропустив строку звернення до суду
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку звернення посилається на те, що ним вживалися заходи щодо виконання судового рішення від 21.06.2024 по справі №280/3864/24 і лише після отримання інформації про не збільшення розміру пенсії позивачки остання звернулася до суду з даним позовом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 29.04.2024 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу періоду роботи з 07.05.2004 по 28.02.2022 у Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної до стажу роботи у подвійному розмірі та перерахунку пенсії (справа №280/3864/24). Протягом 2025 року позивачка неодноразово зверталася до суду із заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та про встановлення судового контролю (в порядку ст. 382 КАС України) у справі №280/3864/24.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №580/12642/23.
Відтак, суд висновує, що позивачка вже станом на дату звернення до суду 29.04.2024 мала бути обізнана про те, що відповідач не враховує її стаж роботи у Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто, позивачка повинна була дізнатися про порушення її прав щодо не врахування стажу роботи у період роботи з 07.05.2004 по 29.02.2024 у Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради на посаді сестри медичної до стажу роботи у подвійному розмірі ще до 29.04.2024.
Окрім того, рішенням суду від 21.06.2024 по справі №280/3864/24 чітко визначено період стаж роботи за який мав бути врахований у подвійному розмірі.
Суд наголошує, також, на тому, що предметом спору у даній справі є саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 07.05.2004 по 29.02.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії, а не відмова відповідача, викладена у листі 06.10.2025, або відмова у перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу.
Отже, з огляду на викладене, враховуючи, що з даним позовом звернулася лише 10.11.2025, наведене свідчить про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Більш того, суд наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об'єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на вищевикладене у суду наявні підстави, встановлені частиною 15 статті 171 та пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12 січня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз