12 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/21803/25
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування пункту, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Радомишльської міської ради Житомирської області № 1479 від 21.08.2025 “Про відмову», яким відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої безоплатної передачі у приватну власність із земель комунальної власності, так як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, виготовлення такої документації забороняється: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: с. Лутівка, Житомирський район на земельну ділянку орієнтовною площею 0,11 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до ДПТ);
- зобов'язати Радомишльську міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,11га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звертався до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,11 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивач повідомив, що має у власності частину житлового будинку розташованого в с. Лутівка Житомирського (Радомишльського) району Житомирської області, згідно з договором купівлі-продажу від 22.12.1984, посвідченого секретарем Лутівської сільської ради. Іншу частину згаданого житлового будинку фактично прийняв в порядку спадкування за заповітом, але не її оформив, однак відповідач відмовив йому у затвердженні проекту землеустрою. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та зазначає, що вичерпні підстави відмови в затвердженні проекту землеустрою визначені в статті 118 ЗК України, оскаржуване рішення таких не містить. Крім того, вказує, що із записів господарських книг за 1991-1995 роки, 1996-2000 роки, 2001- 2005 роки вбачається факт користування позивачем земельною ділянкою, яку бажає безоплатно отримати у власність. Законність надання земельної ділянки в користування свідчить рішення виконкому Лутівської сільської ради № 47 від 16.06.1997 про виділення ОСОБА_1 , присадибної земельної ділянку в розмірі 0,11 га в АДРЕСА_1 за рахунок земельної ділянки, якою він користується. Також у затвердженому головним архітектором району плані міститься посилання на рішення п'ятнадцятої сесії XXII скликання Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 16.06.1997 про відведення земельної ділянки площею 1100 кв. м. , розташованої по АДРЕСА_2 , під забудову забудовнику ОСОБА_1 . Додатково на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою, яку позивач бажає отримати безоплатно у власність, також свідчить рішення Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області № 552 від 08.10.2009 “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки для складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку».
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.
23.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням від 21.08.2025 № 1479 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що право власності на житловий будинок у позивача виникло у нього ще у 1984 році на підставі договору купівлі-продажу, не спростовує правомірності відмови Радомишльської міської ради. Наявність договору купівлі-продажу чи посилання на погосподарські книги саме по собі не посвідчує виникнення та належного оформлення права власності на будинок, для обслуговування якого позивач просить надати земельну ділянку. З огляду на відсутність будь-якої реєстрації права власності - ні в БТІ, ні у Державному реєстрі речових прав - позивач фактично не довів існування за собою такого права. Незважаючи на це, позивач подав до Радомишльської міської ради заяву про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою для отримання земельної ділянки під будівлею, на що орган місцевого самоврядування у визначеному порядку надав відмову, через відсутність підтвердження належного права власності на будинок. Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, розташований на земельній ділянці, до набувача переходить право власності чи користування земельною ділянкою. Разом із тим відповідач наголошує на встановленій підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу забороні для безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, що в свою чергу унеможливлює реалізацію цього права іншою особою. Отже, правові підстави для безоплатної передачі земельної ділянки у власність існують виключно у випадку, якщо особа доведе належне право власності на будинок.
26.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача, викладеними в письмовому відзиві., позивач не погоджується, та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач на початку серпня 2025 року звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,11 га, цільове призначення "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням п'ятдесят першої сесії VIII скликання Радомишльської міської ради № 1479 від 21.08.2025 “Про відмову» відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої безоплатної передачі у приватну власність із земель комунальної власності, так як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, виготовлення такої документації забороняється: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: с. Лутівка, Житомирський район на земельну ділянку орієнтовною площею 0,11 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до ДПТ). Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - Земельний кодекс).
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 3 статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
За приписами статті 5 Земельного кодексу земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Пунктами а-в статті 12 Земельного кодексу визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 15 Земельного кодексу до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність або користування земельної ділянки, у тому числі для ведення селянського господарства у межах населеного пункту, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.
Судом встановлено, що в серпні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,11 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташованої за адресою Житомирська область, Житомирського району с. Лутівка, вул. Велика Лутовецька, буд. 155. До заяви позивач надав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди) і надання земельної ділянки в правомірне користування, копія паспорту та РНОКПП.
Так, за результатами розгляду відповідної заяви громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, відповідач відмовив в надання дозволу.
Разом із цим, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Як встановлено вище, позивач подав до відповідача належним чином оформлене клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданими до неї графічними матеріалами.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 803/1244/16.
Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення може бути прийняте.
Разом із тим, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що неналежними є доказами права власності на об'єкти нерухомого майна, договір купівлі-продажу або посилання на записи у погосподарських книгах, є необґрунтованими та не стосуються предмета регулювання частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що положення вказаної норми визначають чіткий перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є вичерпним. Питання остаточного підтвердження права власності на розташовану на ділянці нерухомість чи дослідження генезису виникнення такого права (через договори або погосподарський облік) за процедурою, передбаченою ст. 118 Земельного кодексу України, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації, оскільки на даному етапі здійснюється лише формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність конкретних правовстановлюючих документів виходить за межі правового поля, окресленого частиною 7 статті 118 ЗК України, та не спростовує право позивача на отримання дозволу у встановленому законом порядку.
Отже в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Радомишльською міською радою Житомирської області дотримано не було.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Радомишльської міської ради Житомирської області № 1479 від 21.08.2025 “Про відмову».
Щодо позовних вимог в частинні зобов'язання Радомишльської місько ради Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,11га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України Указом № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжений і триває у даний час.
У зв'язку з цим, підпунктом 5 пункту 27 Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Разом із тим, суд зауважує, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,11 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас суд зауважує про відсутність на даний час підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, адже орган місцевого самоврядування повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням положень чинного законодавства та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом із тим, суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,40 грн, тому враховуючи приписи статті 139 КАС України, тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Радомишльської міської ради Житомирської області (майдан Соборний, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12201, ЄДРПОУ 25923935) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Радомишльської міської ради Житомирської області № 1479 від 21.08.2025 “Про відмову».
Зобов'язати Радомишльську міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 0,11 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Радомишльської міської ради Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 12 січня 2026 р.
12.01.26